«Соціальний рух» долучився до міжнародної дискусії «Олігархи, капіталізм і спротив: Росія, Україна, Білорусь», що відбулася 13 лютого онлайн. Перед аудиторією в 150 осіб (переважно західних лівих), представники трьох пострадянських країн доповіли про кризу олігархічного капіталізму, умови розгортання протестних рухів, їх соціальний склад та репресії проти них. У даному заході, організованому альянсом прогресивних сил Another Europe is Possible, взяв участь член Британського парламенту від Лейбористської партії Джон Макдоннелл (John McDonnell).

Останні події в регіоні зумовили актуальність тематики. У зв’язку з пандемією, нестабільною політичною обстановкою, ослабленням соціальної захищеності і придушенням демократичних свобод, у країнах Східної Європи набирають сили протестні рухи.

Лівим дуже важливо вчитися один у одного і проявляти міжнародну солідарність, щоб вистояти проти різних викликів епохи. Нижче ми публікуємо короткий переказ дискусії.

Росія: нова генерація противників Путіна

Про нову хвилю виступів прихильників російського опозиціонера Олексія Навального розповів представник Центру «Праксис» (Москва), член Виконавчого комітету профспілки «Університетська солідарність» Олексій Гусєв. Він вказав на безпрецедентні масштаби та надзвичайну сміливість демонстрантів, які незважаючи на несанкціонований статус мітингів, ризик бути затриманим та арештованим, вийшли на акції. 11 тисяч людей було затримано лише за два дні. На відміну від протестів 2011-12 років, цьогорічні виступи мали широку географію, зокрема, у них взяли участь жителі багатьох провінційних міст. Учасників заходів відправляють у поселення Сахарово, де знаходиться спецприймальник (доповідач відзначив гірку іронію, що даний населений пункт названо на честь відомого вченого-гуманіста Сахарова). Розташований там «багатофункціональний міграційний центр», а насправді місце з жахливими умовами утримання, де мігранти та біженці можуть перебувати роками, став новим символом протесту. Гусєв зазначив, що протест допомагає людям організуватись у горизонтальні структури взаємодопомоги, що несе значний емансипативний потенціал.

Хоча протести вибухнули через вимогу звільнити відомого антикорупційними розслідуваннями опозиціонера Олексія Навального, якого було отруєно владою влітку 2020 року, лише менше третини протестуючих вважають себе його палкими прихильниками. Решта ставляться до Навального більш скептично і не забувають його націоналістичне минуле, а виходять на вулицю у боротьбі за демократію та звільнення всіх політв’язнів. Соціальні опитування, проведені під час протестів показали, що 60% людей молодші за 35 років, 40% людей відвідують вуличний протест вперше. Отже, мітинги тепер більш «молоді», сміливіші та мають ширше географічне охоплення. Протидія мітингам з боку влади мала винятковий характер. Влада почала війну проти жителів Москви, протести придушувались з безпрецедентною жорстокістю. Так звані силовики — це нова привілейована верства, яка налічує близько 4 мільйонів осіб. Спікер порівняв нинішні російські протести з нещодавніми американськими протестами BLM, які були викликані обуренням через вбивство Джорджа Флойда, та вважає, що його причинами насправді є монополізація капіталу, зростаюча соціальна нерівність, приниження гідності та брак соціальної справедливості. Серед слабких сторін протесту Гусєв зазначив їхню погану організованість й відсутність чіткої програми.

Пам’ятаючи як після протестів 11-12 років в Москві з’явилися нові профспілки, варто очікувати подібних тенденцій також і зараз, додав виступаючий. Протест триватиме допоки всі вимоги не буде задоволено, вважає він.

В свою чергу голова міжнародної комісії профспілки «Університетська солідарність» Ганна Ожиганова поділилася своїми власними спостереженнями та етнографічними оцінками, зазначивши, що з 2013 року не покладала особливі надії на протести та була дуже вражена як масштабами та характером протестного руху, так і протидією: було зачинено кілька станцій метро, величезні маршрутні розв‘язки було заблоковано. Протестуючі координувалися через телеграм-канали штабів Навального та покрили відстань в 10 кілометрів від центру Москви до СІЗО «Матроська тиша», де перебуває Навальний. «В певний момент я усвідомила, що мене оточують переважно дуже молоді люди, та дуже чемні, ніхто не наступав на ноги та не штовхав, протест був дуже мирним», – ділиться враженнями Ожиганова та уточнює, що єдині прояви насилля були спровоковані поліцією.

Реакція режиму була неадекватна, було помітно, що силовикам необхідно звітувати перед керівництвом. «Мене особисто шукали вдома та в місці, де проживає моя мати, після мітингів 31 січня, відстеживши через вуличні камери та телефонний білінг», – додала спікерка. Також її попереджали про участь в акції 14 лютого з підсвічуванням ліхтариками: цей флешмоб прирівнюється до вуличних протестів, тому так само вважається незаконним.

Люди починають використовувати альтернативні державним ЗМІ способи отримання інформації, вони менше довіряють державі. «Як антрополог я розумію, що на цих протестах існує величезна прогалина між онуками та їхніми дідами, так би мовити. Ці протиріччя зараз виявилися дуже очевидними та будуть лише поглиблюватися», — заявила доповідачка. Чіткої картини того, як слід змінити суспільства у протестуючих немає, але стає ясно, що молодь може впливати на порядок денний протестів сильніше ніж це було раніше.

За словами Анни Ожеганової, люди та влада знаходяться у різних всесвітах. Перспективи на майбутнє — посилення репресій. Протести молоді і інтелігенції повинні об’єднуватися с соціальними вимогами старшого покоління.

Україна: все далі від Конституції

В якості учасника кампаній за права профспілок та керівника організації «Соціальному руху» виступив Віталій Дудін, розповівши про наростання протестних настроїв в Україні. Соцопитування свідчать, що, на думку більшості українців, держава рухається у неправильному напрямку. Політика влади заважає Україні бути демократичною, соціальною та суверенною державою як це записано у ст. 1 Конституції.

По-перше, очевидними стали загрози для демократії. Зберігає свою дію «Закон про декомунізацію», що уможливлює репресії за використання радянської символіки або просто за соціалістичну риторику. Перешкоджають реалізації конституційного права на участь у політиці: надзвичайно високі розміри грошової застави на виборах фактично допускають до них виключно багатих. Нещодавнє рішення про блокування трьох опозиційних каналів рішенням президента викликало значне занепокоєння. Дійсно, цими каналами володіють олігархи з проросійськими симпатіями, але порушення з їх боку не були встановлені в судовому порядку.

По-друге, неоліберальна політика загрожує соціальній державі. Профспілкам поки вдалося зберегти Кодекс законів про працю, ухвалений у 1971 році. Проте уряд та певні парламентарі постійно намагаються відібрати окремі трудові й пенсійні права. Під гаслами переходу до ринку підвищується плата за суспільно важливі послуги: харчування в дитсадках, медицину, проїзд громадським транспортом. Працівники енергетики, залізниці й охорони здоров’я побоюються, що з приватизація у цих галузях буде ще важче утворити профспілки. Справжнім шоком стало підвищення комунальних тарифів, а саме здорожчання газу, води, електроенергії.

По-третє, існує загроза суверенітету України як з боку Росії, так і з боку Заходу. Російська агресія та підтримка Кремлем сепаратистів створюють небезпеку для населення та заважають розвитку України. Проте надії на допомогу Заходу марні. Влада демонструє прагнення співпрацювати з імперіалістичними гравцями, жертвуючи незалежністю України. За вказівкою посольства США закриваються опозиційні канали, за вказівками МВФ підвищуються тарифи.

Як зазначив В.Дудін, головною причиною усіх негативних тенденцій є економічна криза, спричинена слабкістю українського капіталізму. Єдине вирішення – демократичний соціалізм. Націоналізація і деофшоризація дозволить вирішувати внутрішні й зовнішні проблеми. Використовуючи наявні можливості, «Соціальний рух» братиме участь у профспілкових і антитарифних протестах, закликаючи до необхідності повалення олігархічного капіталізму.

Якою є роль Заходу і як вона може змінитися

Британський парламентар, колишній тіньовий канцлер Джон Макдоннелл підтримав Віталія Дудіна й наголосив, що концепція соціальної справедливості базується на основних демократичних свободах: думки, преси, зібрання, виборів. «Як прогресивні ліві ми маємо підтримувати та стояти пліч-о-пліч з тими, хто опирається несправедливим режимам та вітати їхню мужність діяти попри ризик бути заарештованими чи навіть втратити життя. Ми віримо, що за допомогою демократії ми зможемо добитися справедливого розподілу багатства та влади», – звернувся він до колег з різних країн світу.

Коментуючи стан справ у колишньому СРСР, депутат-лейборист підкреслив, що Російська революція 1917 року та її завоювання пізніше були спотворені в ході встановлення бюрократичного тоталітарного режиму. Коли падала Берлінська стіна, існувало сподівання, що сталінізм помре разом з нею, але КДБ, вироджена бюрократія разом з олігархами все ще тримають владу, що грабує людей та підриває їхні свободи.

Проблеми Східної Європи не можна вважати виключно її проблемами, відзначив Дж. Макдоннелл. «У Лондоні ми бачимо, як олігархи ховають брудні гроші у нерухомість та різну власність. З частини цих грошей фінансують Консервативну партію. Не борючись з цим явищем, ми стаємо співучасниками цих схем, тому ми маємо більше їм опиратися. Ми мусимо активніше діяти, як і Сполучені Штати згідно акту Магнітського, та атакувати олігархів персонально, відшукувати їхні махінації та як вони ховають ресурси всередині нашої фінансової системи, – розповів парламентар. – Російські олігархи і західні країни насправді в союзі, вони тримають гроші в офшорах на заморських територіях Британії і мають майно в Лондоні. Російські олігархи грабують свій народ та виводять усі ці гроші у британські «податкові гавані», тому ми теж відповідальні за це».

Джон Макдоннелл погодився зі словами Віталія Дудіна щодо необхідності відстежувати роль МВФ та США. При цьому він сподівається, що в самій Америці можливі зміни на краще: «Ліві не покладають особливих надії на Байдена, але там також є наші товариші – Сандерс, Окасіо-Кортес та інші». За його словами, ці діячі піднімають важливі питання і намагаються просувати прогресивні пропозиції при новій владі.

Спікер заторкнув і глобальні проблеми людства: «Перед землею стоїть величезна небезпека екологічної катастрофи. Для того щоб впоратися з нею, необхідна міжнародна солідарність демократичних рухів і урядів».

Як змінилась Бєларусь і чого чекати ще

Про суттєві зміни в білоруському суспільстві повідомив член Центрального комітету Білоруської партії лівих «Справедливий світ» («Справедливый мир») Павло Катаржевський.

З листопада 2020 року люди припинили виходити з протестами на вулиці білоруських міст через пандемію та переслідування. Протестувальникам загрожує посилення репресій – статті закону про участь в акціях протесту будуть криміналізовані (раніше за протести притягували до адміністративної відповідальності).

Найближче майбутнє він описав так: «Нас чекають можливі зміни у конституцію, ліві і так критикують існуючу конституцію. Також навесні ми побачимо значне погіршення економічних умов – не буде грошей на підтримання силового блоку, на пропаганду, на політичні партії лояльні режиму та різні політичні організації, не кажучи вже про зарплату трудящим. Є підстави вважати, що навесні ми побачимо цікаві події, пов’язані з необхідністю Білорусі шукати гроші». До того ж РБ чекає ухвалення закону про перереєстрацію вже існуючих партій; оскільки ці зміни ініціював Олександр Лукашенко, то можна зрозуміти потенційні наслідки перед референдумом про зміну Конституції: «Єдина мета – це заблокувати реальні опозиційні партії».

Нещодавно вперше за шість років ліві сили (три основні ліві партії країни – марксисти зі«Справедливого світу», зелені та соціал-демократи – та платформа профспілок) нарешті зібралися на спільний форум та створили спільну платформу, щоб боротися з диктатурою. «Ми розуміємо, що єдина річ, яку зробили ліберали після закінчення протестів – це підігрували режиму та дуже багато хто невдоволений діями штабу опозиції й не всі підтримують Тихановську», – пояснив лівий активіст.

На солідарній ноті

Під час підведення підсумків обговорення Віталій Дудін наголосив на національній специфіці політичного процесу. Поки в Україні та Білорусі ведеться боротьба за встановлення демократії, завданням українців є зберегти наявні демократичні свободи. На жаль, у період пандемії COVID-19 уряд поступово звужує громадянські свободи, зокрема, право на мирні збори. Під приводом таких обмежень В.Дудін та інші ліві активісти були заарештовані під час акції проти ультраправого насильства 19 січня. І державний авторитаризм, і ультраправе насильство створюють тим людям, які бажали би взяти участь у протестах. Поширення у світі інформації про випадки переслідувань може зменшити ризики їх повторення в Україні.

Окрім того, успіх класової боротьби багато в чому залежить від міжнародної солідарності. Лише спільними зусиллями можна подолати проблему офшорів, яка обертається низькими зарплатами у бюджетній галузі. Соціальні контрасти вже породжують трудові конфлікти: у 2020 р. протест влаштували робітники Криворізького залізорудного комбінату. Робітники не можуть терпіти злидні, знаючи, що їх праця дозволяє олігархам придбавати нерухомість у Лондоні. «Соцрух» закликає лівих усього світу викривати схеми збагачення українських олігархів та ускладнювати їм діяльність.

Ми щиро дякуємо усім іноземним товаришам, які поділилися своїми думками, і бажаємо успіхів у боротьбі за суспільні інтереси!