Минув рік як набув чинності один з найгірших законів за всю історію трудового права незалежної України. Починаючи з 24.03.2022 р. діє Закон України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” № 2136. Закон посилив владу роботодавців, дозволивши їм на свій розсуд ухвалювати невигідні працівникам рішення. Такий нерівноправний підхід виражав курс на забезпечення інтересів бізнесу за рахунок абсолютної більшості населення України та суперечив ідеї необхідності справедливо розподіляти тягар війни у суспільстві. Тоді, коли вся країна була готова працювати на перемогу, закон авторства Галини Третьякової створював умови для позбавлення людей роботи та для знеохочення до легальної праці.
Яку шкоду працівникам спричинив Закон № 2136? Було дозволено звільняти працівників без згоди профспілок і під час лікарняних, уможливлено збільшення робочого тижня до 60 годин, нівельовано непорушність права на оплату праці. Роботодавець отримав змогу звільняти через незгоду з продовженням роботи в нових умовах праці, не очікуючи 2 місяці. Найбільший дисбаланс внесла процедура призупинення трудових договорів, якою роботодавці зловживали, безкарно ставлячи працівників на межу виживання. Дані свідчать, що від цих заходів масово постраждали працюючі в сфері медицини, транспорту, освіти, енергетики. Неоліберальна влада зробила працівників майже беззахисними перед роботодавцем, фактично відмовившись від ключового принципу Міжнародної організації праці — соціального діалогу, а також заперечивши роль держави як регулятора трудових відносин.
Чи врятував цей закон економіку? Ні. Причина кризового стану — домінування олігархів в економіці, відсутність індустріальної політики, великий зовнішній борг, нехтування соціальним діалогом і занизька зарплата, а не «занадто обтяжливе» регулювання праці. Проблеми погіршилися, адже Закон № 2136 викликав зростання безробіття, падіння доходів населення та впливу профспілок на виробничий процес, врешті-решт призвів до дестабілізації економіки та ринку праці. Показово, що відповідно до грудневої «оцінки потреб», проведеної Радою Європи, реформи «здебільшого призвели до погіршення умов зайнятості».
Як закон вплинув на готовність захищати права? Багато хто зневірився у можливості відстояти свої права від посягань роботодавців, особливо коли органи Держпраці майже не проводять інспектувань. Проте навіть за цих умов працівники продовжували боротися. Свідченням цього стали масові справи про оскарження у суді призупинення дії трудового договору. А профспілкам доводиться шукати нові форми солідарних дій в умовах, коли роботодавці навіть не приховують небажання дотримуватись колективних договорів і можуть їх «заморозити».
«Соціальний рух» закликає владу припинити поглиблювати прірву між собою та працівниками, скасувавши Закон № 2136. Для цього вбачається ще більше підстав з урахуванням стабілізації безпекової ситуації на більшості територій України. Ефективне економічне відновлення та зростання неможливе без повної зайнятості, а це вимагає заохочення легальної праці через посилення її захищеності та залучення трудових колективів до ухвалення рішень.
