Де відбувалися акції?
«Соціальний рух», об’єднуючи профспілкових активістів і активісток Федерації профспілок України та Конфедерації вільних профспілок України, долучився до акцій протесту в Києві, Кривому Розі та Львові. Масштабні профспілкові виступи відбулися також у Дніпрі, Харкові, Запоріжжі, Ужгороді, Енергодарі, Краматорську, Мирнограді, Маріуполі, Миколаєві, Херсоні, Чернігові, Сумах, Рівному, Вінниці, Івано-Франківську, Славутичі та інших містах.
У Києві, де багатотисячний натовп протестувальників перекрив дорогу біля Кабміну, профспілковці разом з молодими лівими скандували антикапіталістичні гасла «Закон про працю — це експлуатація», «Праця за капіталізму дуже шкодить організму», «Профспілки всього світу проти владних паразитів», «Не працюй до скону за їхні мільйони». Банер «Навіть коронавірус помре на такій роботі» у руках активістів та симпатиків «Соціального руху» вказував, що законопроєкт № 2708 загрожує підірвати здоров’я працюючих — адже постійний стрес від ризику звільнення та необмежені понаднормові виснажать сили будь-кого.
Чому громадськість проти цього проекту?
Хочеться підкреслити, що Проект не вирішує жодної проблеми, яка хвилює простого працівника, а лише поглиблює їх.
1. Низька оплата праці. Зарплати залишаються у нас найнижчими в Європі. Замість того, щоб заохотити роботодавців платити гідні зарплати, держава йде шляхом урізання. Доплати за кожну годину роботи надурочно, у вихідні та на свята зменшать зі 100% до 20%. Стягувати борг по зарплаті можна буде лише рік після виявлення порушення. Погашення зарплатних боргів за рахунок гарантійних установ не передбачено законопроектом 2708, хоча такі обіцянки давались
2. Дискримінація. Роботодавці нині проявляють упередженість до вразливих категорій працюючих. Матері, особи з інвалідністю або студенти не можуть нібито повністю віддаватися роботі. Документ дозволить припинити відносини із такими “зайвими” працівниками, сплативши скромну грошову компенсацію.
3. Критичний стан охорони праці. Відсутність визначених у законі підстав та межі надурочних робіт призведе до надексплуатації. Запуск нових підприємств буде здійснюватись без згоди Держпраці. Працюючим у небезпечних галузях не гарантується отримання додаткової відпустки.
4. Безправність перед роботодавцем. Розширяться підстави для укладення строкових трудових договорів (зокрема, з журналістами). У разі запровадженням праці за викликом працівника формально не треба буде звільняти: достатньо не надавати йому роботу. Процедура звільнення за винні дії не включатиме відібрання пояснень та винесення доган, які зараз ще можна оскаржити.
5. Тіньова зайнятість. Радикальне зниження штрафів точно не стимулюватиме виходити з тіні. Штраф за недопуск інспектора праці, який шукатиме неоформлених працівників, зменшиться в 6 разів. При цьому самі працівники точно втратять стимул до легального найму: їх гарантії при звільненні мало відрізнятимуться від праці за «усною домовленістю».
Що буде далі?
Усього по Україні в протесті 30 січня взяли участь біля 15 тисяч осіб. Це армія людей, об’єднаних гнівом проти антисоціальної неоліберальної політики. Учасники та учасниці протесту, здається, не завдовольняться окремими поступками. Зупинити цю протестну хвилю не може і відкликання лише законопроекту №2708. Народ вимагає перезавантаження системи, зокрема, відставки уряду. Проте кого замість нинішніх маріонеток капіталу може поставити популістська більшість, яка розривається між бажанням догодити українським олігархам та МВФ? Чергових міністрів-капіталістів з такою самою зневагою до робітництва?
Нового «політичного класу» немає. Криза триватиме й надалі. Відтак, народні маси повинні вже зараз задуматись: чи готові вони взяти власну долю у свої руки та висунути зі свого середовища людей на зміну олігархічним політиканам? Яким може бути план змін? «Соціальний рух» нагадує про перелік невідкладних вимог: деофшоризація й деолігархізація, розширення громадянських і соціальних прав, мораторій на неоліберальні реформи. Реалізація цих логічних вимог потребуватиме подальшої консолідації.
