Поки що ми ведемо нерівну боротьбу з капіталом – наш склад лишається малочисельним. Ми не можемо назвати цей рік успішним. Хоча б вже тому, що класу найманих працівників цього року було нанесено низку поразок (підвищення пенсійного віку, підняття тарифів, скорочення у бюджетній сфері). З іншого боку Трудовий кодекс так і не було ухвалено у другому читанні, хоча для цього здавалось би створено всі умови. Тим не менш у 2015-му нам вдалось зробити чимало з того, що раніше було не під силу.
1. Розпочався збір підписів за створення партії. Без залучення проплачених агітаторів чи купівлі готових списків (що є радше виключенням для нашої країни). Всупереч існуючим стереотипам, лівий рух розгорнув свою роботу на Заході України – Буковина, Закарпаття, Хмельниччина та Івано-Франківщина зробили свій внесок у створення партії найманих працівників. Особливо часто пояснювати нашу програму нам довелось на вулицях Києва, Черкас, Кривого Рогу, Дніпропетровська. Усього відвідано близько 150 населених пунктів і зібрано кілька тисяч з 10 тис. необхідних підписів.
2. У цьому році продовжився випуск газети «Соціальна революція», яка поширювалась серед трудящих великих підприємств. На шпальтах газети висловлювали свої думки представники різних протестуючих трудових колективів – вугільники Львівщини, водії «Київпастрансу», ракетобудівельники «Південмашу» і гірники криворізьких підприємств.
3. Результативною є діяльність Центру соціальних і трудових досліджень, у роботі якого беруть участь наші товариші. Випуск брошури на тему соціально-економічних наслідків Угоди про Асоціацію з ЄС, а також проведення конференції на тему альтернатив неолібералізму 7 листопада у Київському політехнічному інституті стало знаковими подіями. Опонування капіталізму поступово входить в публічний простір.
Маючи стратегічну мету – побудову політичної сили трудящих – ми реагуємо в міру можливостей на буденні виклики. Соціальна напруга зростає, а разом з нею – конфронтаційність заходів. Відбулась ціла низка законних, але цікавих акцій: від мирної окупації офісу КП «Київпастранс» і візиту до офісів партій, які голосували за ТК – до участі у перекритті доріг у Києві та Кривому Розі. 1 травня силами майже виключно нашого Оргкомітету проведено Марш солідарності.
Усі проведені заходи – результат зусиль кількох десятків ентузіастів. А що буде, коли нас стане більше? У цьому році українське суспільство мало змогу повніше переконатись, що неоліберальні реформи не ведуть до процвітання, а війна використовується правлячим класом для утвердження своєї влади. Від нас залежить, чи стане новий рік просто роком соціальних потрясінь чи періодом соціально-революційних виступів.
Найцікавіша частина нашого шляху ще попереду. Звичайно, як матеріалісти ми не закликаємо чекати чуда у новому році. Зміни розпочнуться лише тоді, коли ми самі, своїми зусиллями наблизимо їх. Хто зна, можливо саме ваше приєднання до «Соціального руху» переломить співвідношення класових сил…
Велика подяка нашим товаришам з Вільної профспілки залізничників України, Незалежної профспілки гірників України, профспілки «Захист праці», Громадської ради при Мінсоцполітики та всім, хто знаходяться на передовій класової боротьби і підтримують нас!
На завершення замість пафосних побажань напишемо ці слова: social.ruh@gmail.com
Оргкомітет партії «Соціальний рух»