Після невдалих спроб ухвалити новий Трудовий кодекс урядовці розробили акт, що нівелює захисну спрямованість Кодексу законів про працю. Йдеться про проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо дерегуляції трудових відносин». Законодавча ініціатива обґрунтована необхідністю подолати «бюрократизацію» трудових відносин, яка вимагає від роботодавця «витрат часу». Зекономити дорогоцінний час роботодавців пропонується за рахунок добробуту, здоров’я та вільного часу працівників. Особливо цинічно на цьому тлі звучить заява про те, що підготовка проекта здійснена на виконання державної програми подолання наслідків коронавірусу.

Деякі позиції породжені явним нерозумінням суті трудових відносин. Це вилилось у запозиченні цивілістичних конструкцій. Скажімо, з працівником в індивідуальному порядку можна буде погодити підстави звільнення, залучення до надурочних і робіт у вихідні. Скасовуються положення про необхідність правил внутрішнього трудового розпорядку та графіків відпусток. Це означатиме, що про тривалість перерв, кількість щотижневих вихідних і черговість надання відпусток працівник буде домовлятися особисто з власником. Зазначені нововведення суперечить колективному характеру праці в організаціях. Працівник стає заручником доброї волі наймача. У деяких випадках це може призвести до суттєвого перекладання ризиків на працівника: приміром, власник має поінформувати працівника про шкідливі фактори на виробництві не під розписку, а в інший спосіб. У разі настання нещасного випадку або профзахворювання роботодавець зможе заявити, що доніс усю необхідну інформацію усно.

  1. Вільний час уріжуть.

Спрощуються (на користь власника) положення щодо робочого часу. Підстави для проведення надурочних робіт будуть визначені колективним або трудовим договором, а не законом. Згоду профспілки на залучення до надурочних робіт більше отримувати буде не потрібно – достатньо сповістити профспілку (ст. 62). Аналогічний порядок стосується роботи у вихідні дні (ст. 71 КЗпП). Передбачається, що загальним вихідним днем буде неділя, а другий вихідний визначатиметься домовленістю з роботодавцем (ст. 67).

  1. Профспілки зруйнують.

Із тексту законів вилучаються положення, які зобов’язують отримувати згоду профспілкового комітету на звільнення члена профспілки (ст. 43 чинного КЗпП). Порядок погодження з профcпілковим комітетом звільнення членів цього комітету визначатиметься не законом, а колективним договором. Відтак, це створить стимул власникам не вступати в колективні переговори. Це руйнує систему захисту від звільнення, оскільки будь-якого працівника можна буде звинуватити у проступках й швидко його позбутися. Відзначимо, що у країнах ЄС існують гарантії по захисту від звільнення, закріплені законом, для цілої низки представників працівників: в Словенії імунітетом користуються члени профкомів, делегати до наглядової ради, члени ради працівників.

  1. Матерільні ризики зростуть.

Нині матеріальна відповідальність працівника у переважній більшості випадків обмежується місячним заробітком. Проте згідно пропонованої редакції ст. 131 КЗпП матеріальну відповідальність у повному розмірі заподіяної шкоди будуть нести усі працівники, що уклали договір про повну матеріальну відповідальність. Сьогодні укладати такий договір може обмежене коло осіб, визначене законодавством. За чинним КЗпП суду дозволено зменшити розмір покриття шкоди з урахуванням майнового стану працівника (ст. 137), а обов’язок доказування вини працівника лежить на роботодавцеві (ст. 138). Ці гарантії скасовуються.

  1. Постійна праця зникне.

Передбачено широкий перелік підстав укладення строкових трудових договорів: їх можна буде укладати за певних обставин (згода сторін, тимчасове розширення виробництва, строк закінчення роботи не може бути визначений датою) або з представниками певних професій (працівники сфери ЗМІ, культури, освіти, кіно). Обмежено максимальну тривалість трудового договору строком у 5 років. При цьому їх переукладення один і більше разів не вестиме до встановлення безстрокових відносин (поправки до ч. 2 ст. 39-1 КЗпП).

  1. Випробування поширять.

Обіцяється лібералізація процедури випробування. Від випробування більше не будуть звільнятися матері з дітьми віком до 3 років, колишні військовослужбовці, випускники навчальних закладів, вимушено переміщені особи. Як відомо, під час випробування роботодавець може звільнити працівника без причини, повідомивши його за три дні.

  1. Звільнення спростять.

Сторони зможуть визначати додаткові підстави припинення укладеного у письмовій формі строкового трудового договору (пропонована ч. 2 ст. 23-1 КЗпП). Така конструкція нагадує контракт, який сьогодні можна укласти з доволі обмеженим колом осіб. Звільнення за контрактом позбавляє гарантій захисту від звільнення, передбачених для вагітних і матерів, членів профспілок, тимчасово непрацездатних. Практика визначення у договірному порядку підстав звільнення суперечить ст. 4 Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця, яка дозволяє припинення трудових відносин лише на законних підставах. Таких положень немає в державах ЄС (як виняток, там допускається встановлення додаткових підстав для звільнення менеджерів).

Розробники законопроекту посилаються на акти Міжнародної організації праці, що визначають мінімальні стандарти. Хоча самі представники МОП неодноразово наголошували, що розробка трудового законодавства має відбуватися на основі узагальнення кращого світового досвіду. Дана ініціатива йде врозріз з пріоритетами, визначеними нещодавно ООН в Policy Paper про трудову реформу в Україні. Внесення такого законопроекту до парламенту означатиме підтримку Урядом олігархів та повернення до експлуататорських порядків минулого. Цей проект здатний спровокувати масові протести подібно тим, які відбувалися з початку 2020 року. Уряд має бути певним, що відповідь на цю ініціативу буде така ж рішуча, як і на сумнозвісний Закон про працю.