Міністерство охорони здоров’я України розробило механізм оперативного залучення медпрацівників на контрактній основі до команд закладів охорони здоров’я, де лікують пацієнтів з COVID-19. Як зазначив заступник міністра охорони здоров’я — головний державний санітарний лікар України Віктор Ляшко, особа, що дає згоду на підписання контракту, користується правом отримання 300% середньої заробітної плати при роботі з хворими на COVID-19. «Такий контракт передбачатиме відрядження до закладів охорони здоров’я, зокрема й на території інших адміністративно-територіальних одиниць, де спостерігається погіршення епідемічної ситуації. Його важливою умовою є те, що за медичним працівником зберігається основне місце роботи разом із середньою заробітною платою», — зазначив В. Ляшко.

Як змінилось законодавство?

Наказом № 1976 від 28.08.2020 р. затверджено Порядок укладення контракту з особами, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, що залучаються додатково з метою протидії поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), а також Типову форму контракту з цими особами. Цей наказ набрав чинності лише нещодавно, 27 жовтня. Даний підзаконний акт було ухвалено на виконання підпункту 3 пункту 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону про внесення змін до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 555 від 13.04.2020 р.

Укладення контрактів допускається з тими медпрацівниками, які вже мають роботу. Порядок передбачає у п. 6, що така робота за контрактом не є сумісництвом. Хоча за своєю природою такий контракт регулює виконання додаткової роботи не за основним місцем роботи. Це робить статус медичних працівників менш визначеним, адже їх працю регулюють правила, подібні до тих, що передбачені для працюючих за контрактом і за сумісництвом.

Що не так із заявою головного санлікаря?

Заява пана Ляшка викликає низку запитань.

По-перше, обіцяється доплата у розмірі 300% за роботу по ліквідації наслідків COVID-19. Проте такі доплати й так передбачені законом незалежно від типу трудового договору, на цьому наголошує Ніна Козловська, голова ГО «Медичний рух «Будь як Ніна». Наказ № 1976 нічого не говорить про доплати.

По-друге, В. Ляшко вказав, що на момент виконання працівником роботи за контрактом за його основним місцем роботи зберігатиметься місце роботи й зарплата. Це передбачено у п. 4 Порядку № 1976, проте в п. 2 Закону № 555 йдеться лише про збереження роботи, а не зарплати. Це дозволяє юристам казати про існування колізії.  З огляду на принцип верховенства права й соціальний характер держави неузгодженість між актами має вирішуватись на користь більш сприятливого для працівника акту. Але існує ризик, що директори медустанов будуть керуватись нормами Закону.

По-третє, сказано, що такий контракт передбачатиме «відрядження». Але у затвердженій Типовій формі контракту не говориться про можливість направлення працівників до інших населених пунктів. Напевно, під відрядженням розуміється саме укладання окремого трудового контракту із медзакладом в іншій місцевості. Згідно Типової форми контракту умови проживання й перевезення узгоджуються сторонами, але роботодавець може ці умову не погодити. Дивно, чому МОЗ не рекомендує направляти лікарням працівників у відрядження в регіони з вищим рівнем захворюваності. Тоді за працівниками зберігалось би право на забезпечення транспортом й житлом (ст. 121 КЗпП).

Чим невигідні контракти?

Контракт є особливим видом трудового договору, який укладається, як правило, на певний строк і письмово. Вразливість працюючих за контрактом полягає у тому, що працівника легше звільнити через встановлення додаткових підстав звільнення (див. пункт 5 Розділу VI Типової форми від МОЗ). Звільнення з підстав, передбачених контрактом, не є звільненням з ініціативи роботодавця у розумінні Кодексу законів про працю України. Тому у разі припинення трудового договору з підстав, передбачених контрактом, не застосовуються гарантії на захист від звільнення, передбачені для членів профспілок, вагітних жінок та матерів, а також під час тимчасової непрацездатності. Отже, якщо особи працюватимуть лише за контрактом й не матимуть іншого місця роботи, то їх буде легко шантажувати звільненням через нелояльність.

Чи є досконалою типова форма контракту?

Вбачаються певні розбіжності з Типовою формою контракту з працівником, що затверджена наказом Мінпраці від 15.04.1994 р. № 23. Зокрема, затверджений МОЗом контракт не містить пунктів про зазначення найменування структурного підрозділу, характеристику трудової функції, кваліфікацію (розряду, кваліфікаційної категорії). Якщо сторони не врегулюють ці питання, то при практичному застосуванні контрактів можуть виникнути непорозуміння.

Окрім того, Типова форма від МОЗ не передбачає пункту «додаткові пільги, гарантії, компенсації» (п. 12 Типової форми). Це може зорієнтувати директорів медустанов прописувати додаткові підстави звільнення, але не компенсувати їх додатковими пільгами.

Що вимагати медикам?

Профспілки й організації медперсоналу мають контролювати, щоб контрактна форма найму не призвела до погіршення умов праці. Серед іншого, потрібно:

1Вимагати здійснення доплат у розмірі 300% усім залученим до роботи з хворими на COVID-19.

2. Не допускати розширення підстав звільнення у контрактах.

3. Слідкувати за дотриманням норми про збереження за медпрацівником робочого місця і середньої зарплати за основним місцем роботи.

4. Контролювати забезпечення медпрацівників умовами проживання і перевезення при направленні в іншу місцевість.

Вимоги, що висуваються до медиків в умовах критичної епідемічної ситуації, мають компенсуватися більш вагомими соціальними гарантіями. Медсестра Ніна Козловська ставить питання про надання тим, хто рятує населення від коронавірусу, житла, пільг по оплаті компослуг й отриманню освіти дітьми. Проте досягнення таких змін вимагатиме мобілізації медичного руху довкола гасел радикального збільшення фінансування медицини за рахунок найбагатших.

Віталій ДУДІН, к.ю.н.,
«Соціальний рух»