Він, зокрема, змінює порядок визначення кількості отримувачів стипендій, скасувавши норму про те, що на неї мають право не менше 2/3 студентів.

В той же час закон має й ряд інших положень, які прямо стосуються всього працездатного населення України.

Так, тепер мінімальна заробітна плата вважається мінімальною оплатою за будь-яку працю, а не лише некваліфіковану, як було дотепер.

Також до «мінімалки» враховуватимуть не «чистий оклад», а разом з будь-якими доплатами. Виключення стосуватимуться лише доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Крім того, скасовано зобов’язання щодо встановлення ставки першого розряду на рівні не меншому ніж мінімальна заробітна плата, вона не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат та як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів.

“Як відомо, з 2017 року мінімальну зарплату буде встановлено на рівні 3200 грн. При цьому прожитковий мінімум складатиме вдвічі меншу суму та становитиме 1600 грн. Закон№5130 дозволить роботодавцям безболісно обходити норму про «мінімалку» (якщо не було переукладено колективний договір), а владі — заявляти про її суттєве підвищення. Це саме стосується і стипендій, коли, попри обіцянки не відміняти їх з наступного року, кількість отримувачів можна буде скорочувати. Таким чином, закон заклав багато «підводних каменів», які звужують права майже всіх громадян”, — вважають активісти Соціального руху.

В той же час, на думку активістів, підвищення мінімальної зарплати все ж є необхідним як з економічних, так і з суспільно-політичних міркувань.