У березні Міністерство праці Іспанії заявило про досягнення угоди з найбільшими об’єднаннями роботодавців і профспілок про необхідність встановлення у законодавстві презумпції перебування кур’єрів, що працюють через платформи з доставки їжі, у трудових відносинах з платформами. Так званий «Закон про кур’єрів» (Ley Rider) буде ухвалено у формі урядового декрету, уточнює Euractiv.

Протягом трьох місяців платформи мають оформити відносини у відповідності з регулюванням. Розробники проекту не виключать, що з окремими кур’єрами компанії зможуть і надалі співпрацювати як із самозайнятими, якщо ті виконують замовлення нерегулярно.

Такому кроку передували резонансні судові рішення, в яких було визнано кур’єрів працівниками служб доставки. Зокрема, Верховний Суд Іспанії у 2020 році визнав, що працівники платформ повинні мати статус працівників. До таких же висновків дійшов Верховний Суд у Великій Британії у справі щодо таксистів сервісу Uber.

Як пишуть ЗМІ, компанії повинні будуть зареєструвати працівників в системі соціального страхування і, отже, платити свої соціальні внески щомісяця. Також вони мають надати певні пільги – мінімальну заробітну плату, право на лікарняні, відпустку, вихідну допомогу в разі звільнення тощо.

Крім того, представники працівників мають бути проінформовані про критерії, що забезпечують використання алгоритмів, які можуть вплинути на умови праці. Фактично це означає контроль за «рейтингуванням» кур’єрів та нарахуванням їм «бонусів». Це розглядається як засіб подолання владної асиметрії між платформами та працівниками, зазначає Tech Crunch.

Революція, але маленька

Уряд Іспанії підкреслює, що подібна реформа буде найбільш радикальною в усьому Європейському Союзі. У свою чергу в компанії Glovo вважають, що законодавчий акт був розроблений за «ідеологічними лекалами» лівого уряду та вбачає у цьому вибірковий підхід до «технологічних компаній» (джерело: Sifted.eu). Слід визнати, що навіть пропонована Директива про працівників цифрових платформ, текст якої наводив «Соціальний рух», виглядає лояльнішою до бізнесу.

Зміни вже іменують революційними, адже вони матимуть наслідок домінування економічного змісту над правовим. Ті, хто отримують вигоду від праці кур’єрів, нестимуть відповідальність за їх умови праці. Зараз же платформи фігурують лише як надавачі доступу до програм, а не наймачі.

Як виявилось, не всі профспілки мають ентузіазм з приводу реформи. Радикальні профспілки виступають за охоплення трудовим законодавством працівників усіх платформ, а не лише тих, що доставляють їжу.

Малочисельні асоціації вважають себе виключеними з даного соціального діалогу.

Що кажуть гіг-капіталісти?

Головна причина невдоволення гіг-платформ – загроза їхнім прибуткам. «Якщо законодавство буде схвалено, цим компаніям доведеться нести вищі витрати при здійсненні діяльності через зарплату та внески на соціальне страхування, а це означає, що їх валовий прибуток буде меншим», – повідомляє аналітик Bloomberg Intelligence Діана Гомес. Тому власники цих бізнесів вдаються до шантажу, натякаючи, що значна частина кур’єрів просто втратять роботу, бо компаніям буде невигідно перебувати з ними у трудових відносинах.

Проте лідери гіг-економіки використовують для легітимації своєї позиції інші аргументи. Наприклад, в компанії Uber закликають кур’єрів «цінувати свободу фрілансу» й обіцяють поступово покращувати умови праці. Масові акції кур’єрів в Мадриді та інших містах вони назвали виступами… на захист гнучкості та незалежності.

Критикуючи нововведення, власники Glovo навіть готові виправдати досвід Франції та Італії, де зайняті через платформи мають «гібридний» статус квазі-працівників. Через специфіку відносин їм гарантуються лише окремі трудові права (право на страйк, на створення профспілок, на охорону праці), що уособлює компромісну модель регулювання.

Експерти вважають, що корпорації будуть апелювати до керівництва ЄС, щоб ті визнали ініціативи іспанського уряду такими, що обмежують свободу підприємницької діяльності.

Відповідь курєра

Нарікання на те, що подібні правила виглядають безпрецедентними за мірками ЄС, слід вважати похвалою у бік Іспанії. Так міркує активіст «СР» Олексій Громов, що має досвід роботи в провідних службах доставки у Києві. Він підтримує рішучі кроки щодо цифрових корпорацій: «Доходи кур’єра однакові при офіційному та неофіційному працевлаштуванні. Просто різницю при роботі «по-чорному» компанія кладе собі в кишеню».

Особливо його обурює лицемірність корпорацій, що прикриваються «свободою працівників»: «Чи згадували власники платформ про своїх працівників, які днями сиділи без замовлень? А коли блокували без причин? Їм все одно на працівників».

Він вважає логіку бізнесу недоречною навіть з ринкових позицій: підприємництво – це винагорода за ризик, але ризику в даному випадку вони не несуть, а перекладають його на плечі працюючих. Поняття конкурентоспроможності використовують лише для обмеження прав. Насправді, саме «тягар» соціальних зобов’язань спонукатиме до пошуку інновацій. Зараз же компанії «гіг-сектору» мають явну перевагу над підприємцями, що шанують трудові гарантії та добросовісно сплачують податки, додає кур’єр.

А що в Україні?

Новини з Іспанії дозволяють зрозуміти, на якому рівні розвитку знаходиться Україна. Проблема безправності кур’єрів у нас ще гостріша, а реакція влади – украй неадекватна викликам.

Служби доставки працюють, як правило, без укладення трудових або цивільно-правових договорів. У виняткових випадках кур’яєри працюють як фізичні особи – підприємці, укладаючи ЦПД, що позбавляє їх захищеності.

Передусім, у нас досі немає закону про ознаки трудових відносин. Тому боротися з незадекларованою працею важко не лише в секторі гіг-економіки, а й у більш традиційних сферах (торгівля). Існуючий урядовий законопроект дістав критику від фахівців Проєкту ЄС-МОП через відсутність презумпції існування трудових відносин та порядку визнання існування трудових відносин. Проте навіть у цих умовах, як свідчить судовий реєстр, є поодинокі спроби визнати наявність трудових відносин за позовами кур’єрів. Держпраці не висуває претензій до цифрових платформ, а працівники задля захисту своїх прав вдаються до стихійних страйків. Створити свою профспілку гіг-працівникам буде непросто в силу законодавчих перепон. Отже, неоліберальна держава в Україні відкрито сприяє роботодавцям і усувається від захисту працівників. Така політика шкодить самій державі, адже обертається винищенням людського капіталу та дефіцитом соціальних фондів.

В очікуванні результату

Дії іспанського уряду можуть змінити співвідношення класових сил у гіг-економіці. На суперечності у цій галузі ми звертали увагу ще в 2019 році у відео «Як служба таксі Uber вбиває економіку, водіїв та пасажирів». Слід додати, що пандемія підкреслила важливість праці кур’єрів і водіїв, а питання їх захисту на роботі стали ще гострішими. Показово, що найбільшу послідовність у цьому плані проявляють ліві політичні сили, адже вони не зв’язані домовленостями з інвесторами та багатіями. Хочеться вірити, що вже скоро в Іспанії – на батьківщині стартапу Glovo – на практиці буде спростовано доводи власників капіталу про «шкідливість» захисту людей праці. Якщо ж діяльність діджитал-сектору виявиться несумісною з основоположними правами працівників, то вони мають зникнути. Як свідчить історія, кожен новий вид бізнесу перші роки існування не був урегульованим повною мірою, тому власникам платформ не треба драматизувати регулятивний вплив. Їм просто доведеться бути менш жадібними.

«Соціальний рух» вважає, що заходи іспанського уряду є украй важливими та можуть зрівняти гіг-працівників з рештою трудящих. Ця сфера є «червоною зоною», де робітників нещадно експлуатують, а ефективних засобів захисту вони не мають. Держава має висунути суворі вимоги до компаній, що не хочуть надавати кур’єрам стабільні й передбачувані умови праці. У цьому полягає пріоритет довгострокових інтересів суспільства над тимчасовою вигодою.