Соціальній незахищеності та виснажливій праці в платформеній економіці хочуть покласти край в Європейському Союзі. Презентовано проект Директиви про працівників цифрових платформ (Directive of the European Parliament and of the Council on Digital Platform Workers). Її підготувала представниця лівої фракції Європарламенту (GUE/NGL) Лейла Шаїбі. Європейський парламент не має права законодавчої ініціативи, тому авторка сподівається, що Єврокомісія розробить на основі цього документу власну ініціативу.

Проблеми, які час розв’язати

Політики в Євросоюзі занепокоєні тим, що через платформи (Uber, Glovo, Deliveroo) працюють все більше людей, але всі ризики перекладаються на виконавців робіт. Дбати про отримання нових завдань, охорону праці та лікування у разі погіршення стану здоров’я мають самі працівники (вони ж «фрілансери»).

В узагальненому вигляді представники Європарламенту так класифікували основні ризики роботи через платформи: (1) невизначений статус зайнятості; (2) одностороннє встановлення договірних умов; (3) погані умови охорони праці; (4) відсутність колективного голосу та прав та (5) обмежений доступ до соціального захисту.

 

Найважливішим, тим паче в умовах пандемії, є питання охорони праці. Як свідчить дослідження Європейської агенції за безпеку на роботі, ще у 2017 році ціла низка держав на національному рівні впровадили низка провідних держав. Хоча статуси (і відповідно ступінь поширення загальних норм) різняться. В одних країнах гіг-працівники прирівнюються до інших працівників (Нідерланди, Швеція), в другій групі – до залежних самозайнятих (Велика Британія), а в третій – виступають специфічною групою працівників (Франція).

Передісторія питання

Дослідники запропонували прийняти законодавство ЄС про роботу платформи, що включає

  • Директиву про справедливі умови праці при роботі через платформи;
  • Директиву про нестандартну роботу, що забезпечує рівноправність атипових працівників зі стандартними у питанні умов праці;
  • пристосування Директиви про тимчасові агентства зайнятості до роботи через платформи.

У 2018 році євродепутат Йоахім Шустер представив проект директиви про працівників платформ. «Нам потрібні однакові права для всіх – незалежно від того, де хто працює – онлайн чи офлайн», – писав політик. Ознайомитись з цим документом, який так і не було ухвалено, можна за посиланням. Перевагами ініціативи був перелік умов, які не можуть включатись до угод між працівниками і платформами (ст. 5), встановлення пільг платформених працівників, включаючи оплату часу очікування (ст. 7), видання наказу при звільненні (ст. 8).

Чи є кроки достатніми?

Приведена нижче директива має доволі компромісний зміст, тому навряд чи призведе до  негайних покращень. Хоча її спрямованість на утвердження пріоритету людини над інтересами корпорацій заслуговує на підтримку. Її місія полягає радше у зміні мови, яку використовують для опису відносин у цій сфері. Стаття 1 документу передбачає прирівняння платформенних працівників з усіма іншими категоріями трудящих, проте прямо не вказує на поширення на них норм трудового законодавства. Проект надає свободу у визначенні умов роботи гіг-працівників і, на жаль, не передбачає мінімальних стандартів (зокрема, у ст. 2).

«Соціальний рух» наполягає на більш жорсткій політиці держав по відношенню до платформ. Недотримання соціальних прав працівників має вести до припинення діяльності корпорацій-порушників на території держави. Мінімальними умовами мають бути такі: 1) поширення всіх зобов’язань по охороні праці на платформи (запобігання нещасним випадкам, відповідальність у разі їх допущення, доступ до соціального страхування); 2) трансформація відносин у трудові відносини, якщо виконання замовлень відбувається певний період часу або дохід є основним джерелом існування особи; 3) оплата часу очікування не менше як у розмірі мінімальної заробітної плати.

ПРОПОЗИЦІЯ ДЛЯ ДИРЕКТИВИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ

РОЗДІЛ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 Стаття 1

Мета та предмет

1. Ця Директива забезпечує захист працівників цифрових платформ шляхом узгодження їхніх трудових та соціальних прав з правами всіх інших працівників.

2. Ця Директива абсолютно не шкодить здійсненню основних прав, визнаних у державах-членах та на рівні Союзу, включаючи право або свободу на страйк або на інші форми, пов’язані із зайнятістю, характерні для держав-членів, відповідно до національного законодавства та / або практики. Це також не шкодить праву вести переговори, укладати та виконувати колективні договори або здійснювати колективні дії відповідно до національного законодавства та / або практики.

Стаття 2

Визначення та сфера застосування

Для цілей цієї Директиви застосовуються такі визначення:

«цифрова платформа» означає сервісну компанію, організовану в режимі офлайн, яка працює, зокрема, у секторах пасажирського транспорту та доставки їжі, що має ліцензію, метою якої є пропонування своїм клієнтам робочої сили в електронній формі та за допомогою алгоритмів, які вона організовує з з метою надання пропонованої послуги. Це встановлює або впливає значним чином на умови та винагороду за обмін.

«працівник» означає будь-яку особу, яка укладає контракт із цифровою платформою щодо найму своєї робочої сили, будь то інтелектуального чи ручного характеру, з метою надання послуги, пропонованої та організованої платформою, в обмін за винагороду.

РОЗДІЛ II

УМОВИ ПРАЦІ ПРАЦІ ТА РОБОТИ

Стаття 3

Загальні принципи

Держави-члени забезпечують, щоб цифрові платформи як вони визначені у статті 2 гарантували працівникам цифрових платформ викладені нижче умови працевлаштування, котрі мають передбачатись в обов’язкових до застосування колективних договорах, контрактах чи арбітражних рішеннях:

а) домовленості щодо укладення та припинення трудових договорів;

б) максимальні періоди роботи, мінімальні періоди відпочинку та мінімальний період щорічної оплачуваної відпустки;

в) винагорода, включаючи розміри оплати понаднормової роботи;

г) умови найму працівників, зокрема через агенції тимчасової зайнятості;

f) функціонування алгоритмів, обробка персональних даних та

гарантії права на відключення;

є) здоров’я, безпека та добробут працівників на виробництві;

h) домовленості про представництво, переговори та колективні дії;

i) механізми доступу до соціального захисту.

Стаття 4

Алгоритми

1. Платформи відповідають за те, щоб зробити роботу своїх алгоритмів зрозумілою для працівників та їх представників.

2. Платформи повинні вказувати основні параметри, які, як окремо, так і колективно, є найбільш важливими для визначення розподілу команд, розподілу пропозицій роботи та місць роботи, оцінки проведеної роботи, домовленостей щодо часу очікування та визначення винагороди, а також відносної важливості цих основних параметрів, шляхом надання опису, який є легко та публічно доступним та викладеним зрозумілою та зрозумілою мовою. Платформи повинні оновлювати цей опис.

3. До законодавчих актів застосовується acquis communautaire у галузі боротьби з дискримінацією.

Стаття 5

Персональні дані

1. Персональні дані працівників цифрових платформ обробляються відповідно до Регламенту (ЄС) 2016/679 Європейського Парламенту та Ради від 27 квітня 2016 року про захист фізичних осіб при обробці персональних даних та про вільний рух таких даних.

2. Будь-яка форма обробки даних з метою встановлення механізмів оцінки працівників та будь-які заплановані зміни алгоритму повинні бути предметом колективних переговорів між цифровими платформами та представниками працівників.

РОЗДІЛ III

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 6

1. Ця Директива не обмежує права держав-членів застосовувати або вводити закони, підзаконні акти чи адміністративні положення, які є більш сприятливими для працівників, або заохочувати або дозволяти застосування колективних договорів або угод, укладених між соціальними партнерами, які є більш сприятливий для робітників.

2. Впровадження цієї Директиви ні за яких обставин не є достатньою підставою для виправдання зниження загального рівня захисту працівників у сферах, на які вона поширюється. Заходи, прийняті для імплементації цієї Директиви, не повинні заважати правам держав-членів та / або соціальних партнерів приймати, з огляду на мінливі обставини, різні законодавчі, регулятивні чи договірні положення, що переважали на момент прийняття цієї Директиви, за умови дотримання мінімальних вимог, викладених у цьому документі.

Стаття 7

Штрафні санкції

1. Держави-члени повинні передбачити відповідні заходи на випадок, якщо цифрові платформи не дотримуються цієї Директиви. Зокрема, вони повинні забезпечити наявність відповідних адміністративних або юридичних процедур, що дозволяють виконувати зобов’язання, що випливають з цієї Директиви.

2. Держави-члени встановлюють правила про покарання, що застосовуються за порушення національних положень, прийнятих відповідно до цієї Директиви, та вживають усіх заходів, необхідних для забезпечення їх виконання. Передбачені покарання повинні бути ефективними, пропорційними та стримуючими. Держави-члени повинні повідомити про ці

положення Комісію не пізніше ніж [на певну дату]. Держави-члени повинні негайно повідомляти Комісію про будь-які подальші зміни до цих положень. Вони, зокрема, повинні забезпечити, щоб адекватні засоби виконання зобов’язань, встановлених цією Директивою, були доступні працівникам або їх представникам.

Стаття 8

Впровадження

1. Держави-члени повинні прийняти та опублікувати не пізніше [певної дати] закони, підзаконні акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання цієї Директиви, або забезпечити, щоб соціальні партнери ввели необхідні положення за домовленістю, а держави-члени вживають усіх необхідних заходів, щоб у будь-який час мати можливість досягти цілей, встановлених цією Директивою. Вони повинні негайно повідомити про це Комісію.

2. Коли держави-члени приймають ці положення, вони мають містит відсилку на цю Директиву або супроводжуватися таким посиланням під час їх офіційного опублікування. Методи такого посилання встановлюються державами-членами.

Стаття 9

Нагляд з боку Комісії

Щонайменше до [певної дати] Комісія, консультуючись із державами-членами та соціальними партнерами на рівні Союзу, розглядає застосування цієї Директиви з метою пропонування, де це необхідно, необхідних поправок.

Стаття 10

Набрання чинності

Ця Директива набирає чинності з дня її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Стаття 11

Адресати

Ця Директива адресована державам-членам