Система охорони здоров’я України вкотре опинилася на роздоріжжі. Влада не готова продовжувати руйнівну реформу. Такі заяви пролунали вже після того, як тисячі людей втратили роботу 1 квітня — у день початку 2-го етапу медичної реформи. Визнаючи ризики від упровадження реформи, влада припускає лише її виправлення, а не скасування. Для декого навіть така позиція влади дала надію на те, що замість скорочення медичних установ розпочнеться їх належне забезпечення. Але перерозподіл тих самих мізерних ресурсів на інших засадах не призведе до кращої якості.

Нинішня епідемія змусила уряди цивілізованих країн з метою наповнення бюджетів звернути увагу на офшори, що дозволяють багатіям не сплачувати податки. «Світ має достатньо коштів на офшорних рахунках, щоб боротися з COVID-19», – такими заголовками рясніють іноземні ЗМІ. Чи розпочне на цьому тлі Україна системну боротьбу з податковими гаванями?

Різати по живому

Вже у розпал епідемії COVID-19 очільники Міністерства охорони здоров’я визнали, що від збереження великої кількості місць в інфекційних лікарнях залежить збереження життів. Принцип фінансування медустанов з огляду на кількість раніше наданих послуг (“гроші за пацієнтом”) себе не виправдав. Медики раніше вказували на численні суперечності у проведенні реформи, але вплив на міністра охорони здоров’я мала промова президента.

Про хибність пріоритетів медичної реформи на сайті «Соціального руху» повідомлялося ще у 2017 році:

(1)     Всупереч Конституції вона встановлює платність медичної допомоги.

(2)     Вона може спровокувати бідність хворих людей.

(3)     Вона провокує деструктивну конкуренцію між медичними закладами.

(4)     Скорочення лікарів через нібито «недостатнє робоче навантаження».

(5)   Реформа зорієнтована на економію коштів.

(6)     Існує ризик погіршення контролю за коштами внаслідок укрупнення закладів.

(7)     Система не піддається плановому управлінню та розвитку.

(8)     Проникнення приватного капіталу до цієї сфери може нашкодити інтересам пацієнтів.

(9)     Охорона здоров’я відірвана від інших компонентів людського капіталу (охорона праці).

(10)  Зменшення витрат на медицину буде використано, щоб не посилювати податковий тиск на багатих.

Найбільше непокоїть, що серед аргументів за реформу було приведення витрат на медицину до реальних можливостей держави. Безумовно, ці можливості не є чимось таким, що сформувалося саме по собі; ці можливості держава може змінювати шляхом проведення активної податкової політики. Соціальна держава не лише констатує проблему з фінансами, а й вказує, що може зробити. Складається враження, що питання офшорів зникло з початку епідемії, хоча для нашої країни це питання № 1.

zakriti ofshori a ne likarni

1 травня 2020 року, Київ

Врятувати мільйони

Здоров’я та офшори пов’язані. Як писав британський аудитор, професор Прем Сікка (Prem Sikka) у статті на The Guardian, що країни, що розвиваються, втрачають понад $160 млрд податкових надходжень щороку через стратегії трансфертного ціноутворення. «Як наслідок, уряди не в змозі забезпечити безпеку, охорону здоров’я, освіту, санітарно-гігієнічні засоби, чисту воду, транспорт та інше необхідне. Мільйони людей приречені на передчасну смерть», – зазначав він. Вчений вважав виходом із ситуації збільшення прозорості. Свідченням маніпуляцій буде наявність значних продажів і невеликого прибутку. Принагідно відзначимо, що то був 2009 рік — рік масового захворювання на SARS.

У 2016 році спалахнув скандал навколо Panama Papers. Нобелівський лауреат, економіст Джозеф Стігліц заявив, що до податкових гаваней слід ставитися як до переносників хвороби. Вони підлягають «карантину»: ізоляції від економічної системи. Як бачимо, тематика громадського здоров’я і здорових фінансів і тут перетинається.

Вже у 2020 році світ загострює увагу на питанні податкової справедливості через пандемію коронавірусу. Європейська преса повідомляє, що необхідність вливання сотень мільярдів євро в економіку ставить питання про пошук цих коштів. Експерти на шпальтах DW наголошують, що корпорації-ухильники позбавляють коштів медсестер та працівників комунальних служб, що сьогодні ризикують життям без належного захисту, щоб врятувати інші життя.

 За оцінками Tax Justice Network, у глобальному масштабі щорічно втрачається податків на $500 млрд. Це в 250 разів більше, ніж фонд по боротьбі з коронавірусом у найбідніших країнах світу (такий фонд закликали створити в ООН). Представники даної структури вважають, що ситуацію може виправити впровадження на території Євросоюзу уніфікованих ставок податку на прибуток (25% та ще вище під час кризи). Це викликає невдоволення гравців, що вдаються до регуляторного шопінгу.

Повз державний бюджет 

Зведений бюджет Міністерства охорони здоров’я становить 114,55 млрд грн. Якби фінансування медицини здійснювалося на рівні 5% від ВВП як у розвинених країнах, то ця сума становила би 175,4 млрд грн. І навіть збільшення видатків до зазначеної цифри не дозволить виконати вимоги, передбачені законом. Відповідно до ст. 12 Основ законодавства України про охорону здоров’я, державна політика охорони здоров’я забезпечується бюджетними асигнуваннями в розмірі не менше 10% національного доходу (приблизно 364 млрд (!) грн).

При цьому половина найбільших 100 компаній в Україні використовують офшорні юрисдикції для тих чи інших цілей. Всесвітньо відомі бренди сплачують доволі незначні суми податки на прибуток (або нульові), а великими платниками їх можна назвати лише через сплату ПДФО чи ЄСВ із зарплат. 

Окремі економісти схилялися у 2016 році до думки, що «офшорні втрати» України становлять $11-12 млрд на рік. Обмежений обсяг виведення коштів (якщо його порівняти з показником провідних держав) пояснюється слабкістю нашої економіки.

Якщо казати про конкретні галузі економіки, то щонайменше $1 млрд податків щорічно втрачається лише при експорті залізної руди та агропромислової продукції. Йдеться про втрату 26 млрд грн кожен рік. Отже, занявшись цими секторами, держава вже могла б не думати про зовнішні запозичення (нещодавно Україна ледь отримала кредит від ЄС у розмірі 1,2 млрд євро).

Хочеться навести суми, які пройшли повз бюджет України. Згідно даних судового реєстру, великим корпораціям у гірничозбагачувальному комплексі вдалося відбити претензії податківців на такі суми:

 -          «АрселорМіттал Кривий Ріг» – 84 млн грн (52 млн грн та 32 млн грн);

-          «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» – 209 млн грн;

-          «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» – 213 млн грн

Це лише ті випадки, за які взялися фіскали. Багато це чи мало? Відзначимо, що сума, яка була донарахована «Полтавському ГЗК», становить приблизно третину бюджету міста Горішні Плавні і в рази перевищує видатки на охорону здоров’я у цьому населеному пункті. Боротьба з офшорами зараз збагачує хіба що юристів, що обслуговують офшорні корпорації (підготовку й участь у судовому засідання вони оцінюють у 1200 євро).

Продаж ліків в умовах епідемії може збільшити прибутки компаніям, що не люблять платити податки (приміром, за межами нашої країни у податковий скандал потрапила фірма Bayer).

Україна робить певні кроки у плані забезпечення прозорості. Як можна оцінити прогрес у цій сфері? Матеріал для роздумів надає рейтинг Secrecy Score, за яким наша держава отримує 65 балів. Показник у 0-25 балів дозволяє охарактеризувати країну як «помірно секретну», а показник у 75-100 балів дозволяє віднести країну до держав з винятковою секретністю. Найпрозорішою країною виявилась соціально-орієнтована Словенія (38 балів), тоді як найбільш секретною — Мальдіви (80). Усі країни Європейського Союзу є прозорішими за Україну. Найближчі наші сусіди виглядають наступним чином:

Secrecy Index

 Джерело

Прозорість в Україні оцінюється на рівні з такими суб’єктами, як Трінідад і Тобаго та острів Мен. Наші проблеми полягають не у завеликій кількості лікарень, а у відсталості контролю за корпоративними зловживаннями. З ухваленням законопроекту № 1210 чимало новацій по боротьбі з офшорами може бути впроваджено у законодавство (якщо акт підпише Президент України). Нюанс у тому, що паралельно з антиофшорними рекомендаціями туди потрапили й інші пропозиції від МВФ, наприклад, щодо фізичних осіб-підприємців. Ці зміни викликають критику.

Поки Україна тільки збирається впровадити міжнародний досвід, у світі можуть з’явитись більш прогресивні стандарти. Науковець Томмасо Фаччі звертає увагу, що механізм звітності по країнам, у яких веде діяльність корпорація (country-by-country report), має недоліки, адже інформація буде доступна лише податківцям. З таким самим недоліком було запропоновано імплементувати цей інструмент і в Україні. Але якщо влада буде й надалі контролюватися олігархами, то зміни не дадуть ефекту. Використання офшорних юрисдикцій і сьогодні окремими бізнесменами не заперечується. Просто вони подають це як єдиний спосіб захистити бізнес. А право приватної власності, як відомо з неоліберальної парадигми, є недоторканним.

Питання офшорів піднімають не лише у контексті доходів, а й у контексті використання коштів. Франція, Данія та Польща відмовляються надавати компаніям, зареєстрованим у офшорних податкових гаванях, доступ до фінансової допомоги, передбаченої пакетами порятунку від коронавірусу. Про солідарність з вказаними країнами оголосили й представники Бельгії, а також Італії, яка найбільше постраждала від вірусу. Такий крок має схиляти підприємців працювати у правовому полі своєї держави та сплачували податки. Відзначимо, що в Україні допомогу на випадок часткового безробіття можуть отримувати й компанії, які афілійовані з офшорами. ПАТ «Турбоатом» (Харків) опинилося серед перших, які здобули право на отримання допомоги по частковому безробіттю під час карантину. Приблизно 21% акцій даного товариства належить компаніям, структурованим на Кіпрі та у Швейцарії. Сума допомоги не є значною (2 млн грн), але і ресурси держави дуже обмежені. Справедливості заради визнаємо, що і «антиофшорна коаліція» держав не визначалися, чи будуть розумітися під податковими гаванями європейські держави (тим паче члени ЄС як Кіпр). Політики у Франції запевнили у готовності дотримуватися суворого підходу. Зазначимо, що Кіпр і так трактується Кабінетом Міністрів України як низькоподаткова юрисдикція.

Рецепт одужання

Пандемія коронавірусу принесла нещастя мільйонам родин. Та разом з тим вона підвищила легітимність державного втручання в економічні процеси. Саме уряди, а не ринкові сили здатні забезпечити умови для виживання людей і підтримки підприємців. Програми допомоги в ЄС стали не лише засобом досягнення макроекономічної стабільності, а й соціального результату. Фінансовий важіль використовується, щоб підштовхнути компанії дотримуватися більш високих стандартів прозорості та дотримання вимог щодо податків, екології та трудових відносин. Світ може вийти з цієї історії більш справедливим та стійким до наступних криз. Тоді як уряд України проявляє пасивність і сподівається на рятівну силу ринку.

Український Уряд мав би оголосити війну найбільш паразитичним (сировинним) бізнесам, щоб знайти кошти на медицину. Якщо держава зволікатиме, то дане питання доведеться вирішувати революційними методами. Нагадаємо, що програма «Соціального руху» декларує необхідність арешту активів офшорних компаній до моменту доведення законності походження коштів.

Існує побоювання, що нинішній уряд пропонуватиме фінансувати медицину за рахунок інших соціальних видатків. Тому «Закрити офшори, а не лікарні» — це є вимога часу, а не абстрактне гасло. Дійсно, проблема офшорів не може бути повністю вирішена окремою державою. Але уряд, який навіть не декларує серед пріоритетів боротьбу з цим явищем, навряд чи діє в інтересах народу.

Деофшоризація можлива за умови, коли:

1)       нам допомагатиме світове товариство в особі міжнародних організацій та громадських рухів;

2)       держава в особі її податкових органів активно тиснутиме на недобросовісний бізнес;

3)       профспілки на підприємствах вимагатимуть розкриття фінансової інформації, а працівники бюджетних галузей (медики, залізничники) — належного фінансування.

«Соціальний рух» готовий докласти своїх зусиль на кожному з цих рівнів, щоб вивести питання у центр політичної уваги.

Тривалий час політики займалися тим, що підлаштовували бюджет охорони здоров’я до нездорової фіскальної системи. Суспільству слід усвідомити, що за умов збереження ринкової системи потреби простих людей будуть забезпечуватися в останню чергу. Право на все те, що потрібно усім – освіта, медицина, транспорт і житло – може реалізуватися тільки при соціалізмі, де не буде офшорів, а підприємства належатимуть народу.