Цьогорічне декларування статків посадовців шокувало населення як ніколи. На тлі зростаючої бідності верхівка Кабміну отримала мільйони гривень від приватної інституції, яка проштовхує вигідну олігархам повістку під виглядом освіти. Мова йде про прем’єрку Юлію Свириденко та міністра економіки Олексія Соболєва, які отримали мільйони від Київської школи економіки (КШЕ). Надмірна залежність урядовців від цієї корпорації змушує засумніватися в їх відданості інтересам держави, а їхні доходи викликають відчуття несправедливості у пересічних викладачів. Украй тісна взаємодія цих політиків наводить на думку, що викладацькі гонорари є платою за просування неоліберальних реформ і наративів, які несуть небезпеки українському суспільству.

Найбільший гонорар від КШЕ задекларувала прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко – 3 243 529 грн.

Вона послідовно впроваджує курс на зменшення ролі держави в економіці та підвищення «гнучкості» ринку праці. У цьому контексті значний гонорар від інституції, яка ідеологічно підтримує такі підходи, виглядає не як випадковий збіг. Не слід забувати, що її протеже був персонально Андрій Єрмак, відомий дружбою з Тимофієм Миловановим, котрий керує КШЕ.

Можна лише додати, що звичайний професор українського вишу заробляє 25-30 тис. грн на місяць, а педагогічне навантаження явно перевищує рівень елітних лекторів з КМУ.

В свою чергу 1 816 728 грн заробив Олексій Соболєв, який очолює Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.

Варто нагадати, яким політичними кроками запам’ятався цей міністр:

• саме під його керівництвом було розроблено проект Трудового кодексу України, який спрощує звільнення працівників та служить інтересам роботодавців;
• він закликав розпродати найважливіші стратегічні об’єкти, включаючи «Енергоатом»;
• за його участі розроблено проект постанови КМУ про ліквідацію важливих природоохоронних органів, що викликало обурення екологів.

Вплив апологетів вільного ринку, які існують під вивіскою КШЕ, цими двома урядовцями не обмежується. До «педагогічного колективу» входять також віце-прем’єр з питань євроінтеграції Тарас Качка, міністр фінансів Сергій Марченко та міністерка культури Тетяна Бережна… Щоправда, дані про їх викладацькі гонорари поки що відсутні. Подумайте: чи будуть дані особи перейматися за стан бюджетної освіти, якщо їх з радістю приймають в подібних приватних конторах? 

На жаль, у названих вище посадовців у руках достатньо повноважень, щоб перетворити Україну на державу, яка не несе відповідальності за економічний розвиток, не контролює стан довкілля і не захищає трудові права. Лише про такий тип держави мріють засновники Київської школи економіки, серед яких і сумновідомий олігарх Віктор Пінчук.

Таким чином, питання про гонорари від Київської школи економіки виходить за межі етики чи декларацій. Воно стосується ширшої проблеми, а саме впливу бізнес-орієнтованих середовищ на формування державної політики та пріоритетів розвитку країни.У результаті формується замкнена модель: угрупування лобістів олігархів та бізнес-еліт просто купують політиків, що відтворює сприятливі умови для великого бізнесу. Політики, в свою чергу, не залишаються в боргу і сприяють КШЕ, зміцнюючи позиції цієї установи. У цій конструкції соціальні інтереси відходять на другий план, поступаючись місцем логіці економічної ефективності та інвестиційної привабливості. Прості люди відходять на другий план і не мають змоги ані впливати на владні рішення, ані заробляти достойні кошти чесною працею. Так цементується модель, де населенню відводиться роль гнучкої робочої сили, тоді як еліта примножує привілеї. Тоді як непопулярні ідеї на кшталт прибуток-понад-усе отримають непропорційно велику вагу у  соціумі.

Розірвати це замкнене коло можна: міністри, яким подобається викладати в ідеологічно-ангажованій інституцій, повинні лише там і працювати. Робити на найвищих державних посадах їм нічого, адже їхні рішення апріорі шкодитимуть добробуту людей, бо робитимуть їх ще вразливішими перед силами дикого капіталізму. Досить «сумісництва» на шкоду Україні! Усі рішення Свириденок, Соболєвих та їм подібних мають бути ретельно переглянути на предмет ознак впливу олігархічних інтересів. Цей непотичний і неспроможний Уряд має піти у відставку, поступившись більш чесним людям, які своєю щоденною працею рятували Україну під час війни.