Кремль стягнув російську армію до українських кордонів і погрожує новою інтервенцією, якщо США, НАТО і Україна не виконають їхніх вимог. Ми, українські соціалісти, звертаємося до міжнародних лівих із закликом засудити імперіалістичну політику Кремля та проявити солідарність до людей, які постраждали від війни, яка триває майже вісім років, і можуть постраждати від нової.

Відродження російського імперіалізму

Після розпаду СРСР у світі залишилася лише одна наддержава — США. Але ніщо не триває вічно і зараз їхня гегемонія занепадає. Інтервенції США в Афганістан та Ірак принесли народам цих країн затяжні війни й закінчилися ганьбою для самих США. На жаль, занепад американського імперіалізму супроводжується не постанням більш демократичного світопорядку, а підйомом інших імперіалістичних хижаків, фундаменталістських та націоналістичних рухів. За цих обставин інтернаціональним лівим, які звикли боротися лише із західним імперіалізмом, варто переглянути свою стратегію.

Протягом останніх десятиліть відбулося відродження російського імперіалізму, який зараз намагається добитися від США перерозподілу сфер впливу у світі. Факти свідчать, що потрапляння до сфери впливу путінської Росії не несе народам нічого хорошого. Прямо зараз російські війська перебувають у Казахстані з метою придушення народного повстання. Ці дії підтвердили реакційний характер ОДКБ, створеної не для оборони країн від зовнішньої агресії, а для посилення впливу Кремля і захисту антинародних режимів від революцій. Де-факто російські війська в Казахстані захищають також інтереси й американських і британських капіталістів, які володіють значною частиною нафтодобувної промисловості в Казахстані.

Схожу роль Росія зіграла і в білоруських протестах. Кремль відправляв своїх пропагандистів на заміну страйкуючим працівникам медіа і заявляв про формування резерву силовиків для відправки у Білорусь. Подібно до того, як у XIX ст. Російська імперія була жандармом Європи, путінський режим зараз стає гарантом відсутності соціальних та політичних змін на пострадянському просторі — будь-який соціальний рух на цій території вимушений думати про те, як не стати подразником для Кремля.

Ми висловлюємо вдячність і солідарність російським лівим активістам, які виступають проти імперіалістичної політики Кремля і борються за демократичні та соціальні перетворення у своїй країні. Лише революція в Росії та повалення путінського режиму можуть принести стабільний мир і безпеку на пострадянський простір.

Ситуація на Донбасі

Кремль звинувачує українську владу в планах військового наступу на Донбасі, але це неправда. Політика Зеленського вказує на те, що після невдалих спроб досягти миру після приходу до влади він відмовився від планів щось міняти на Донбасі. Ми засуджуємо неоліберальну й націоналістичну політику української влади, але вона не дає виправдання для імперіалістичної агресії.

Росія постійно звинувачує Україну в невиконанні політичної частини Мінських угод, але вона сама постійно порушує ту частину угод, яка стосується безпеки. Останнім прикладом стало непродовження Росією мандату місії ОБСЄ на спостереження за українсько-російським кордоном, хоча він передбачений пунктом 4 Мінського протоколу. З боку підконтрольних Кремлю самопроголошених республік постійно було незрівнянно більше обмежень свободи пересування представників місії ОБСЄ на лінії розмежування, але незважаючи на перешкоди, ОБСЄ останні роки фіксувала в рази більше порушень умов відведення важких озброєнь від лінії фронту саме з боку «ДНР» та «ЛНР». Але головне — це п. 10 Мінська-2, який ніколи не виконувався: «Виведення всіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців з території України під спостереженням ОБСЄ. Роззброєння всіх незаконних груп». На Донбасі були і є російські війська, але Кремль досі це лицемірно заперечує.

Всупереч популярному серед деяких західних лівих міфу, режим у «ДНР» і «ЛНР» не є результатом народного волевиявлення. Очільники «ДНР» та «ЛНР» інтегровані в лави правлячої еліти РФ і стали рупором найбільш агресивних загарбницьких настроїв Кремля. В самих «республіках» придушується будь-яка опозиційна політична діяльність, навіть найбільш лояльна до російської влади.

Водночас території «республік» стрімко деіндустріалізуються. Занепадає інфраструктура, в містах демонтуються мережі громадського транспорту. Навіть для тих підприємств, чия продукція вивозиться через РФ, нормою стали багатомісячні заборгованості із заробітної плати. Робітничі протести завершуються викраденням активістів та введенням військової техніки.

Окрім того, Донбас уже став зоною екологічної катастрофи. Багато шахт закривається без дотримання належних заходів консервації, що призвело до забруднення питних водойм. За підрахунками ООН, Донбас, будучи найбільш густонаселеною частиною України, є найбільш замінованою територією у світі.

Що робити?

Зараз Кремль заперечує суб’єктність України та можливість прямих переговорів між Росією та Україною і хоче домовитися про все з США. Але рішення щодо врегулювання конфлікту має прийматися з урахуванням думки людей, на життя яких конфлікт і спосіб його вирішення буде безпосередньо впливати. Україна не має стати розмінною монетою в домовленостях двох імперіалістичних держав.

Ми прагнемо мирної нейтральної України, але для цього Кремль має припинити свою агресивну імперіалістичну політику, а Україні мають бути надані гарантії безпеки більш серйозні, ніж Будапештський меморандум, нахабно розтоптаний РФ у 2014 році.

Не маючи ілюзій і щодо політики західних урядів, які обслуговують великий капітал і власні цілі, ми вважаємо, що інтереси українського трудового народу можуть бути враховані ними лише під тиском прогресивних рухів та громадськості цих країн.

В першу чергу, необхідно нарешті припинити бойові дії на Донбасі та запобігти можливим провокаціям на лінії розмежування, які можуть використовуватися як привід для нової інтервенції. Тому першим кроком має бути введення миротворчого контингенту ООН на Донбас. Ми свідомі проблем із існуючими миротворчими місіями та пам’ятаємо, що іноді «блакитні шоломи» не запобігали масовому насильству. Але за нинішніх українських обставин це необхідний вимушений крок.

Питання довгострокового політичного врегулювання конфлікту мають вирішуватися після того, як будуть вирішені питання безпеки. Припинення бойових дій має знизити гостроту конфлікту, і після цього буде легше обговорювати можливі компроміси. Також необхідно підготувати умови для майбутньої реінтеграції.

Наступними кроками мають бути:

  • • Виведення російських військ з Донбасу. Одним із найкращих засобів тиску на верхівку РФ став би арешт майна й активів російських олігархів і високопосадовців у Лондоні та інших місцях.

  • • Створення міжнародної програми відновлення постраждалого від війни регіону та допомоги його жителям (у тому числі за рахунок конфіскації розграбованого російськими та українськими олігархами).

  • • Перегляд соціально-економічного курсу, що пропонується Україні Заходом: замість руйнівних неоліберальних реформ під тиском МВФ — списання зовнішнього боргу України.

  • • Більш інклюзивна і прогресивна гуманітарна політика в Україні, припинення безкарності українських ультраправих і скасування «декомунізаційних» законів.

  • • Забезпечення гарантій дотримання прав людини для тих, хто жили в «ДНР» та «ЛНР», прийняття закону про амністію для тих, хто не вчиняли воєнних злочинів.

Війна на Донбасі забрала життя тисяч людей і змусила мільйони людей покинути свої домівки. Загроза ескалації нависає над Україною дамокловим мечем і сильно звужує можливості прогресивної політики. Майбутнє соціалістичного руху в Україні залежить від міжнародної солідарності.

- НА РУССКОМ ЯЗЫКЕ

IN ENGLISH