12 жовтня 2021 року стало знаковою датою в історії робітничого руху України. У цей день члени Вільної профспілки залізничників України (ВПЗУ) наважалися на доволі радикальну за українськими мірками акцію протесту. Скоординувавши колег із десяти депо, вони розпочали акцію «робота за інструкціями», яка полягала в жорсткому дотриманні всіх норм техніки безпеки. Через незадовільний матеріально-технічний стан локомотивів суворе слідування вимогам, що прописані в інструкціях, здатне значно ускладнити роботу залізниці. Працівники діяли згідно законодавства, тому їх дії не можна розцінювати як правопорушення.

Нагадаємо, що згідно ст. 141 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці. За змістом ст. 153 КЗпП, власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. На період існування небезпечної виробничої ситуації за працівником має зберігатися середній заробіток (ст. 6 Закону «Про охорону праці»).

Робітники перебували на робочих місцях, але відмовлялися випускати з депо потяги, фіксуючи в актах невідповідність технічного стану нормативним вимогам. Так, у локомотивному депо «Київ-Пасажирський» не виїхали з депо пасажирські потяги № 749 і № 769 класу Інтерсіті+, оскільки у них були несправні вогнегасники. Включилися в процес і робітники, які займаються вантажними перевезеннями. Масовістю відрізнялися акції в депо «Кременчук» і «Львів-Захід». Активісти ГО «Соціальний рух» зустрілися з лідерами вільної профспілки у Києві й перебували на зв’язку із залізничниками, висвітлюючи перебіг протесту.

Що вимагали залізничники?

Залізничники висунули такі вимоги до Уряду:

— підвищення посадових окладів на 25% щороку;
— заміна непрофесійного складу органів управління;
— забезпечення належних умов охорони праці.

Вони розраховують, що Кабінет Міністрів України вплине на керівництво «Укрзалізниці» й ці вимоги будуть реалізовані. Як підкреслили робітники, вони мало сподіваються на успішний діалог з роботодавцем в особі топ-менеджерів підприємства, тому вирішили звернутися до вищестоящих органів управління.

Як відреагував роботодавець?

Акція спричинила перебої в залізничному сполученні в окремих регіонах та викликала обурення пасажирів на адресу компанії. Не маючи можливості натиснути на робітників, топ-менеджери вирішили дискредитувати їх протест. Роль захисника інтересів корпорації відвели Сергію Лещенку, який зберіг статус члена наглядової ради АТ «Укрзалізниця» й готовий доводити свою корисність для можновладців. Він безапеляційно заявив, що протести вигідні Рінату Ахметову, який нібито невдоволений можливим підвищенням ціни за транспортування залізної руди.

Тепер стає зрозуміло, навіщо колишній журналіст без розуміння проблем залізничної галузі прийшов на цю посаду. Його призначення – переконувати громадськість у безпідставності претензій робітників. У такий спосіб пан Лещенко намагається створити враження ніби на залізниці все гаразд із зарплатами й охороною праці. Слід уточнити, що ніхто із протестуючих робітників не виступав проти підвищення тарифів для окремих олігархів. Припускаємо, що керівники «УЗ» дуже не хочуть ухвалювати рішення проти впливового бізнесмена і вже наперед шукають виправдання, чому вони цього не зробили.

Що думають залізничники?

Голова осередку ВПЗУ у Дарницькому локомотивному депо (м. Київ) Олександр Скиба так прокоментував «Соціальному руху» підсумки акції:

«Завдяки акції робітники вперше з 1992-го року зупинили пасажирські перевезення. Профспілковці з локомотивних депо «Казатин» (Вінницька обл.) та «Харків-Сортувальний» (м. Харків) здобули перший досвід боротьби на робочих місцях. Інформаційна атака з боку Сергія Лещенка вказує на переляк керівництва підприємства та невміння адекватно реагувати на трудовий конфлікт. Менеджмент спочатку зайняв вичікувальну позицію, а потім опустився до безпідставних звинувачень. Жодних фактів того, що певні олігархи стоять за протестом, не було надано. Ці заяви ще більше розлютили залізничників».

На думку профспілчан, така реакція вказує на те, що компанія вбачає у робітниках ворогів, а не соціальних партнерів. Разом з тим це вказує на безсилля компанії. Нікому з робітників не погрожували, адже підстави для їх притягнення до юридичної відповідальності відсутні.

Що передувало протесту?

Ці протести виникли не на порожньому місці. Передумовами для них стали неоліберальна модель реформування залізниці, а також наявність згуртованих трудових колективів, які стомилися від ігнорування їх проблем.

«Укрзалізниця» сьогодні являє собою компанію, де породжена капіталізмом нерівність набирає найгостріших проявів. Корпоратизація підприємства призвела до збагачення топ-менеджерів, а також до посилення експлуатації працівників задля зростання дохідності. Об’єкти соціальної інфраструктури (медичні заклади, санаторії) знищуються, а на поліпшення стану безпеки виділяються недостатні кошти. Голова ВПЗУ Володимир Козельський в коментарі для «Соціального руху» заявив, що за фасадом успішної компанії приховується плачевне становище трудівників, а європейські зарплати у ній отримують лише керівники.

Відкрите невдоволення умовами праці залізничники висловлювали давно. Ще 17 вересня залізничники з Кривого Рогу у відкритому зверненні до керівництва «Укрзалізниці» заявили про порушення норм трудового законодавства стосовно оплати праці та пенсійного забезпечення, а також висунули кілька вимог до топ-менеджменту (основні з яких – підвищення заробітної плати на 25% та ремонт рухомого складу). Вони визначили термін – до 29 вересня, коли мають бути виконані їхні вимоги щодо оплати праці, звільнення ряду працівників з вищої менеджерської ланки, що не відпрацьовують своїх «конкурентних» зарплат та надвисоких премій, і головне для робітників цієї галузі – гарантування безпечних умов праці й покращення умов роботи.

Який результат акції й що буде далі?

Результатом страйку стала попередня домовленість між ВПЗУ та керівництвом АТ «Укрзалізниця», в рамках якої менеджмент пообіцяв:

— провести зустріч між керівництвом АТ та представниками профспілкової організації;
— усунути всі зареєстровані працівниками депо та машиністами електровозів несправності та покращити технічний стан рухомого складу;
— не переслідувати учасників акції та оплатити їм всі наряди.

При цьому залізничники наголосили, що акція мала попереджувальний характер, і вони можуть повторити страйк з ще істотнішими наслідками, у випадку якщо керівництво не дотримується попередніх домовленостей та не піде на контакт з представниками найманих працівників. Своєю боротьбою залізничники показали – солідарність та узгодженість дій, а також обізнаність зі своїми правами допоможуть менеджменту зрозуміти, на кому все тримається і з ким треба рахуватись.

«Ми не вирімо у легку перемогу. За підвищення зарплат ще доведеться поборотися. Більше того, є сумніви у тому, що керівництво дотримається навіть обіцянки не переслідувати протестуючих. На жаль, у своїй більшості робітники прагнуть справедливості, але поки не готові щось для цього робити. Але є і конкретний позитив – вільній профспілці почали довіряти більше людей. Тільки за добу після акції до нас вирішили приєднатися до 10 осіб. Наша акція сколихнула керівництво «Української залізниці» – це безсумнівний факт», – поділився із «Соціальним рухом» враженнями член ВПЗУ з Києва, який вперше взяв участь у подібній акції

«Соціальний рух» вважає, що такі акції обов’язково повторюватимуться, адже інакше трудові колективи ніхто не почує. Для ухвалення справедливих рішень потрібно впровадити робітничий контроль на підприємстві – органи управління мають формуватися переважно з представників робітників. «УЗ» повинна працювати в інтересах пасажирів і залізничників, а не задля підвищення прибутковості компанії.