Приписуючи собі імідж соціально-орієнтованої компанії, АТ «Українська залізниця» (УЗ) оббирає робітників, не виконує колективні договори і зневажає принцип обов’язковості рішення суду. Її топ-менеджери знайшли сумнівний спосіб не виконувати постанову Верховного Суду, якою визнано незаконність зупинення виплат залізничникам матеріальної допомоги на оздоровлення. Вже незабаром відбудеться новий етап судового протистояння, ініційований в апеляційному суді хитрими юристами УЗ.

Метою спектаклю є легітимізувати протокольне рішення правління Товариства від 14.03.2022, яким було заморожено здійснення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою та Колективними договорами структурних підрозділів.

Можливо не всі працівники уявляють, яка боротьба точилася і точиться за лаштунками за їх добробут. Але розібратися у цій історії точно варто, щоб знати, якими методами оперує найбільший український роботодавець і чому Україна так повільно рухається у впровадженні європейських стандартів у сфері праці.

Заморозити і не виплачувати

Тяжкий день 14 березня 2022 року. Тривають бої за Київщину. Столиця перебуває в зоні ураження російської артилерії, а повітряні тривоги стали звичним явищем.

Тим часом героїчні залізничники докладають максимальних зусиль, живучи в потягах. Вони відвозять пасажирів подалі від вогню і забезпечують доставку оборонних вантажів в строк. Їх рухає почуття обов’язку і віра в те, що про них подбають.

І тут керівництву АТ «Укрзалізниця» спадає на думку ідея скористатися хаосом, щоб перекласти весь тягар війни на персонал і зруйнувати хитку соціальну рівновагу. Надихнувшись обіцянками антисоціал-реформаторки Галини Третьякової ліквідувати залишки трудових прав під прикриттям воєнного стану, керівник УЗ Олександр Камишін вирішив продемонструвати своєрідний кризовий менеджмент на шкоду робітникам.

Після внесення законопроекту «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 14.03.2022 № 7160 авторства пані Третьякової правління вирішило впровадити юридичне ноу-хау. Керуючись статтею 11 ще не розглянутого законопроекту, без погодження з профспілками правління зупинило дію колективних договорів роботодавцем в односторонньому порядку. Як відомо, ухвалений він як Закон № 2136 був лише 15.03.2022, а чинність набрав 24.03.2022.

Протокольним рішенням № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року, а саме підпунктом 1.1.4 було призупинено здійснення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, у т.ч. матеріальної допомоги. Під загрозою опинилися численні виплати – при виході на пенсію, при мобілізації й на оздоровлення. Найбільша компанія виявилася неготовою виконувати соціальні зобов’язання перед робітниками, про титанічну працю яких говорила вся країна.

Відсіч робітника

На щастя, знайшлися люди, які кинули виклик беззаконню. Машиніст тепловоза Роман Болбас за підтримки Вільної профспілки залізничників України та ГО «Соціальний Рух», діставши відмову у виплаті допомоги на оздоровлення, звернувся до Довгинцівського райсуду Кривого Рогу з позовом про оскарження відповідного пункту протокольного рішення й стягнення допомоги.

Суд у лютому 2024 р. став на бік позивача. Давид здолав Голіафа, показуючи приклад сотням тисяч робітників! УЗ визнавати помилку не збиралася: відповідач пішов в апеляцію, щоб боротися проти робітників далі, добившись тактичного успіху – у травні 2024-го Дніпровський апеляційний суд скасував рішення І інстанції.

Проте історія обернулася перемогою працівника у Верховному Суді! Він дійшов висновку, що керівництво «Укрзалізниці» не мало права з власної ініціативи зупиняти положення колективного договору протокольним рішенням на підставі Закону № 2136. Адже зміни до актів соціального партнерства мають вноситись за взаємною згодою сторін, а не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілкою. Так вирішив Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі № 211/7338/23.

Аргументи УЗ було визнано «доволі невдалим обґрунтуванням своїх незаконних дій» ще й тому, що роботодавець посилався на Закон № 2136, який не діяв 14.03.2022. Аморальні й некомпетентні юристи роботодавця зганьбилися по повній.

Позиція касаційного суду повернула робочому люду віру в справедливість! Посилаючись на вказану постанову ВС при оскарженні невиплати матеріальних допомог за колективним договором, інші робітники вже добилися перемог у судах і стягнули сотні тисяч гривень (постанови Київського апеляційного суду від 19.06.2025 у справі № 757/43018/24, від 07.04.2025 у справі № 754/4290/24). Висновки про неприпустимість односторонньої заморозки положень колдоговорів можуть використати працівники й інших підприємств, де така практика мала місце. Та замість почати переговори з профспілками компанія взяла курс на ескалацію конфлікту.

На фото (зліва направо): Віталій Дудін (СР) та В’ячеслав Федоренко (ВПЗУ), які готували правову позицію у скарзі до ВС

Апеляція-фейк

Зазнавши поразки, «Укрзалізниця» розробила цілу судову спецоперацію. У березні ц.р. до Дніпровського апеляційного суду, який розглядав справу, було подано нову апеляцію від особи, що не долучалась до процесу. Підписана скарга налагоджувальником колійних машин з Харківщини Олександром Рожковським, однак за нею ймовірно стоїть цілий авторський колектив посадовців УЗ. Бо ж обсяг апеляції, яка включає посилання на практику Євросуду, становить 15 сторінок.  Апелянт стверджує, що суд вирішив питання про його права та обов’язки. Порушення своїх прав скаржник вбачає в тому що… поновлення дії колективного договору зажене монополіста у фінансову скруту, а це загрожує втратою ним роботи.

«Підпункт 1.1.4 рішення правління… відповідає моїм інтересам», – пише скаржник і ототожнює класовий інтерес компанії зі своїм власним. При цьому апелянт надає лист роботодавця, в якому рішення Довгинцівського районного суду названо загрозою сталому функціонуванню всього Товариства. «Як наслідок, зазначене рішення зумовлює необхідність запровадження жорстких заходів економії, оскільки покладає на Товариство обов’язок з одночасного проведення усіх виплат за скасованим пунктом рішення правління всім працівникам, та потребує орієнтовно 9 000 000 000 грн для таких виплат», – такі казкові подробиці зазначені у листі за підписом начальника юридичної служби регіональної філії «Південна залізниця» Максима Мелешкіна.

Звісно, жодних розрахунків цієї цифри не надано. І, чесно кажучи, складно уявити ситуацію, коли всі 200 тис. працівників підуть у відпустки чи звільняться, а саме це є передумовою виплати матдопомог. Команда авторів навіть наводить пости з анонімних телеграм-каналів про те, що працівників змушують писати заяви на неоплачувану відпустку. Це має навести на думку про жалюгідне становище Товариства.

Дамо вам можливість ознайомитися з цією шедевральною апеляцією повністю за посиланням.

Та, крім правового боку цієї справи, є і суто моральний. Йдеться про елементарну соціальну справедлиівсть. Поки дехто переконує, що жадібність простих робітників добиває монополіста, масштаби топ-корупції на УЗ вражають. Цього року НАБУ завершило розслідування справи про корупцію, де було спричинено збитків на 240 млн грн. У 2021 р. народні депутати підрахували, що через масштабну корупцію УЗ втратила 8 млрд грн. Фінансові показники кульгають не через оздоровчі виплати, а через тих відгодованих функціонерів, які «тендерять» гроші на віли й джипи!

На цю процесуальну диверсію було витрачено колосальний обсяг людино-годин. Цей час можна було спрямувати на більш цінні речі – як-от інформування потерпілих залізничників та їх родини про виплати за Законом 2980!

Хто представляє інтерес скаржника?

Адвокатом харківського заявника є київська адвокатка Альона Говорова. Ця пані представляла УЗ в десятках справ, що стосувалися поновлення працівників на роботі або стягнення зарплат. Тобто інтерес «простого небайдужого працівника» представляє адвокатка роботодавця. Із публічних джерел встановлено, що адвокатка Альона Говорова захищала у справі 991/3006/20 обвинувачуваного в хабарництві суддю Дружківського міського суду Геннадія Молібога. 16 грудня 2024 р. його було засуджено Вищим антикорупційним судом у кримінальній справі № 623/261/19. Буквально нещодавно – 27.06.2025 – Вища рада правосуддя притягнула суддю до дисциплінарної відповідальності у вигляді подання про звільнення з посади.

Який законний вихід з цієї ситуації?

Встановивши, що у рішенні суду першої інстанції не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов`язки пана Рожковського, суд апеляційної інстанції має дійти висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження. Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 17.03.2025 у справі № 759/19705/21. Відповідне клопотання сторона позивача вже заявила. Розгляд апеляції має відбутися колегією суддів Дніпровського апеляційного суду (головуючий – суддя Андрій Гапонов) вже 8 липня 2025 року о 15:10. Хочеться підкреслити, що для розгляду апеляції скаржник не довів ключового моменту, а саме того, що рішення суду І інстанції суперечило його інтересам. Воно навпаки створює можливості для того, щоб скаржник міг скористатися додатковими можливостями по матеріальній підтримці.

Згідно судової практики, рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб.

Чи можемо ми бути впевнені в законному рішенні, а саме у постановлені ухвали про закриття провадження?

Не зовсім. Слід зазначити, що деякі судді Дніпровського апеляційного суду ухвалювали ангажовані на користь УЗ рішення, ігноруючи висновки ВС у справі № 211/7338/23 (постанова від 20.02.2025 у справі № 215/3016/23). Хоча вони зобов’язані слідувати практиці найвищого судового органу, керуючись статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Як зазначено в ній, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Висновок

Інспіруючи справи через підставних осіб, АТ «Укрзалізниця» бореться проти заслуженого права 200 000 залізничників купити собі чи своїм дітям щось потрібне. Історія з горе-апеляцією також шкодить повазі до процедур. Навіщо Верховний Суд і процесуальні кодекси, якщо можна знайти маріонеток й затягувати справу безкінечно?

Ця історія показує, як найбільші корпорації можна поставити у незручне становище зусиллями простого машиніста. І лише такі позови, а не корпоратизація, можуть змусити залізничного гіганта стати відповідальнішим перед колективом. Але замість того, щоб разом з профспілками виділяти кошти на соціальні програми, очільники Товариства витрачають мільйони на армію адвокатів, які борються з людьми праці!

Залізні люди повинні усіма доступними способами нагадати УЗ, що так нахабно зловживати своїми можливостями має бути соромно у правовій державі. Якщо справедливість відносно робітників найбільшого підприємства переможе, то Україну чекає велике піднесення.

UPD (08.07.2025): ухвалою Дніпровського апеляційного суду апеляційне провадження було закрито, чим захищено права позивача Романа Болбаса.

Віталій ДУДІН,
к.ю.н., «Соціальний рух»