Безпосереднім приводом для цьогорічних масових протестів у Китаї стала пожежа в ніч на 24 листопада, жертвою якої стало близько 40 осіб, переважно уйгурської національності, у житловому будинку в Урумчі, столиці Сіньцзянського автономного району. Трагедія сталася через те, що пожежники не змогли вчасно дістатися до будівлі, оскільки мешканці були фізично замкнені через карантинну політику.

Все це було наслідком карантинного режиму в Сіньцзяні, через який багато мешканців насильно утримували у своїх будинках строком більше 100 днів

Комуністична партія Китаю використовує карантинну політику як інструмент контролю та експлуатації:

  • Нещодавній інцидент на заводі Foxconn у Чженчжоу показав, що фундаментальна логіка карантинних обмежень спрямована не на захист добробуту людей, а на посилення контролю над населенням. Ця компанія використовує «систему замкнутого циклу», схвалену місцевою владою, щоб утримувати працівників у фабричному комплексі нібито для слідування карантинній політиці.
  • Робітники змушені працювати більше, щоб задовольнити підвищену квоту на виробництво нових iPhone від Apple. Багато хто працює без відповідних житлових умов і навіть без можливості триразового харчування. Деяким викинули особисті речі після зараження та помістили в ізоляцію.


Працівники, котрих силоміць не випускали із фабричного комплексу, почали звідти тікати та протестувати, на що компартійні бюрократи на сторожі корпоративних інтересів відповіли поліцейським примусом.

Ключову вимогу скасувати карантинні заходи не слід плутати з ультраправими протестами прихильників антивакцинаторів на Заході. Більшість протестувальників не проти боротьби з пандемією як такою. Вимоги спрямовані на конкретні заходи карантину, прийняті китайським урядом, і немає доказів широкого заперечення COVID-19 як основного стимулюючого фактора протестів.

Навпаки, більшість учасників протестів показують високу свідомість, у масках, і багато дискусій зосереджуються на тому, як можна вибудувати більш відповідальний і підзвітний підхід до боротьби з пандемією.

Не слід вважати нинішні протести у Китаї протестами тільки щодо політики карантину. Чисельні активісти піднімають гасла: “У відставку Сі Цзінпіня!”, “Демократичної, відкритої та вільної Комуністичної партії!” та “Кінця однопартійної системи в Китаї” Виходячи з цього всього, соціалісти і соціалістки не повинні обманюватися спробою показати ці протести як “антивакцинаторські” і повинні підтримувати протести у Китаї, про це пише Проміз Лі у своїй статті Socialists Should Support the Popular Resistance in China

“Соціальний рух” солідарний з протестуючими у Китаї і висловлює всю свою підтримку рухам за демократизацію китайського суспільства. Солідарність!