15 березня 2022 року Верховною Радою України було ухвалено одразу в цілому проєкт Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» 7160 (далі – Проєкт). Передбачається, що на період дії воєнного стану норми цього документу матимуть перевагу над нормами законодавства про працю. Посилаючись на необхідність адаптувати трудове законодавство до умов війни, він розширює можливості роботодавців за рахунок прав працівників.

Окремі обмеження прав під час війни неминучі. Досягти балансу між дотриманням прав людини і нації, що бореться за своє існування, непросто. Проте орієнтиром має виступати компроміс між соціальними партнерами і демократичні принципи. Видається, що ухвалення закону відбулося без врахування цих запобіжників від зловживань.

Основні конвенції Міжнародної організації праці у галузі прав людини передбачають низку прав щодо таких питань як рівні умови праці та права профспілок та працівників, відступ від яких неприпустимий у період дії надзвичайного стану; відступ від інших прав допустимий, але тільки в тій мірі, якою це необхідно у зв’язку з гостротою становища (пункт 68 Сиракузьких принципів 1985 року).

Обмеження, які впроваджуються з метою захисту суспільних інтересів, мають бути пропорційні досягненню поставленої мети. Проєкт покликаний посилити обороноздатність, проте встановлює можливість експлуатації працівників на підприємствах будь-якої галузевої приналежності на території всієї України. Іншими словами, передбачені ним надзвичайні норми можуть використовуватись не для проведення робіт в інтересах оборони, а задля збільшення прибутків власників.

Найбільші побоювання викликають норми щодо:

1) можливості погіршення істотних умов праці без дотримання двомісячного строку попередження (ст. 3 Проєкту);

2) звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці, а також звільнення членів профспілки без погодження з профкомом (ст. 5 Проєкту);

3) збільшення максимальної тривалості робочого тижня до 60 годин і скорочення часу безперервного відпочинку до 24 годин (ст. 6 Проєкту);

4) можливості щодо залучення вагітних жінок і жінок з дітьми раннього віку до роботи у нічний час у разі «крайньої необхідності», а також скасування норми про скорочення тривалості роботи у нічний час (ст. 8 Проєкту);

5) право роботодавця відмовити у наданні відпустки, якщо працівник залучений до виконання робіт на об’єктах, віднесених до критичної інфраструктури (ст. 12 Проєкту);

6) призупинення дії трудового договору у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість виконання ним роботи (ст. 13 Проєкту).

Низка обмежень виходять за межі, визначені Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні № 64/2022. Цей Указ допускає обмеження прав, передбачених статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції. Однак законодавча ініціатива обмежує також права, передбачені такими статтями Конституції України:

– статтею 24 – гарантія правового захисту материнства, що включає надання пільг вагітним жінкам і матерям. Проєкт допускає залучення зазначених категорій жінок до нічної праці;

статтею 36 – громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Проєкт дозволяє звільняти членів профспілок без згоди профкомів;

статтею 45 – кожен має право на відпочинок. Проєктом збільшується тривалість роботи (зокрема, у нічний час), допускається звільнення під час відпустки, а відпустки на об’єктах критичної інфраструктури стають необов’язковими;

статтею 48 – право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї. Проєкт узаконить призупинення дії трудового договору, що може позбавити громадян джерела існування.

Підкреслимо, що права, передбачені статтею 24 Конституції, взагалі не можуть бути обмежені (ст. 64 Основного Закону).

Збільшення навантаження на працівників не компенсує втрат економіки, проте зробить працівників більш вразливими у відносинах із роботодавцем. У промовах Президента України лунав заклик до людей праці виконувати свою роботу на 100%. Проте ухвалений Проєкт збільшує тривалість робочого тижня на 20 годин, тобто змусить багатьох працювати на 150%.

На думку ГО «Соціальний рух», обмежень трудових прав можна уникнути, досягнувши легітимних цілей іншим, більш справедливим, шляхом. Для забезпечення оборони України необхідне вилучення майна українських олігархів з мотивів суспільної необхідності. Працювати на економіку повинні капітали українських олігархів! Головна мета політики на даному етапі – єднання суспільства у протидії російській агресії та максимально збереження прав постраждалого народу. Економіка України обов’язково відродиться за рахунок державної підтримки, належної організації робіт і гідної оплати праці.

Отже, з урахуванням вищенаведеного,

ПРОСИМО ВАС:

застосувати право вето щодо ухваленого 15 березня 2022 року Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (законопроєкт 7160) у зв’язку з невідповідністю його положень змісту статей 24, 36, 45, 48, 64 Конституції України та принципам соціальної держави.

16.03.2022                                                                                                                                                  З повагою,
голова ради ГО
«Соціальний рух»
Віталій ДУДІН