Жінка на ім’я Наталія Юренкова проживає у селищі Магерів Жовківського району Львівської області. Вона майже 18 років працювала у лікарняному закладі, назва якого неодноразово змінювалась. 11 жовтня 2002 р. її було прийнято на роботу до Рава-Руської райлікарні на посаду медсестри Магерівської лікарні, а вже 30 березня 2020 р. вона була звільнена з посади медсестри палатної з комунального некомерційного підприємства «Магерівська міська лікарня».

Причини для скорочення штату директорка КНП Мирослава Жигайло описала так: «Процедура закупівель медичних послуг передбачатиме дотримання надавачами умов надання послуг та специфікації на конкретні послуги групи послуг. Вторинна (спеціалізована) допомога КНП «Магерівська міська лікарня» не відповідає вимогам до медичних послуг, які будуть надаватися за Програмою медичних гарантій, розроблених для закладів».

Хоча другий етап медреформи стартував з 1 квітня, але працівників попередили про скорочення ще наприкінці січня. Керівництво просто констатувало те, що заклад зіштовхнеться зі нестачею фінансування. Серед 22-х працівників, яких попередили про звільнення, опинилась і Наталія Юренкова. Її звільнення мотивували відсутністю вільних вакансій, хоча на жінку поширюються спеціальні гарантії як на одиноку матір з дитиною віком до 14 років.

Відповідно до частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Відтак, навіть попереджати про звільнення Наталію не мали права.

Вважаючи звільнення незаконним, жінка за підтримки юриста ГО «Соціальний рух» подала позов про поновлення на роботі. Як вбачається із заперечень адміністрації лікарні, про те, що пані Юренкова виховує малолітню дитину сама, на момент звільнення відомо не було. Жінка спростовує це аргументом, що їй надавалася додаткова відпустка як одинокій матері, а також вона пред’являла свідоцтво про народження дитини, де запис про батька зроблено за її вказівкою.

Пані Юренкова прокоментувала ситуацію так: «Як сирота й одинока матір я сама виховувала доньку та доглядала за хворими, працюючи медсестрою. Дбаючи про підвищення кваліфікації, я пройшла курси буквально перед звільненням, у лютому. Звільнити намагалися навіть вагітну працівницю, але начальство злякалось її заяв про готовність йти до суду. Керівництво обіцяло, що до мого звільнення на ділі не дійде. Втративши роботу, я пішла до суду. Найбільшим ударом стала нездорова увага до мого особистого життя. Наскільки мені відомо, керівництво лікарні звернулось до наближених працівників, аби відшукати будь-які свідчення того, що я виховую дитину з батьком. Але правда у тому, що людини, записаної батьком, не існує, це вигадане ім’я. Я закликаю жінок у подібній ситуації боротися у суді. Чим більше буде позовів і розголосу, тим більше шансів, що роботодавці чинитимуть по закону».

Наступне засідання у Жовківському райсуді Львівщини у справі за позовом Наталії Юренкової відбудеться 3 липня 2020 року.

Нагадаємо, що, за даними офіційної статистики, станом на кінець травня 2020 року приблизно 41 тисячу медичних працівників було попереджено про скорочення.

ОНОВЛЕННЯ (05.07.2020): Суд першої інстанції ухвалив рішення на користь звільненої медсестри, задовольнивши позовні вимоги повністю.