У середу, 12 березня, відбулася перша дискусія, присвячена виробленню вимог лівих та незалежних профспілок на виборах до Київради, які відбудуться 25 травня 2014 року. Обговорення, ініційоване «Лівою опозицією», стосувалося блоку, присвяченого транспорту столиці. Соціалістична перебудова спрямована на те, щоб змусити комунальні установи приносити користь киянам, створити доступний і екологічно-безпечний транспорт, обмежити приватні інтереси у тому разі, коли вони шкодять суспільному благу. Право на перевезення для лівих є невід’ємним правом міського жителя і не може регулюватися за законами бізнес-логіки. Ті, хто своєю працею наповнюють бюджет, повинні отримувати якісні транспортні послуги, а не стояти в заторах через автомобілістів. Потрібно стимулювати відмову від особистого транспорту, запропонувавши альтернативу у вигляді розвиненого громадського транспорту. Соціалісти відстоюють інтереси пасажирів та незаможних киян всупереч апетитам корупціонерів, монополістів та егоїстів. Підвищення зручності транспорту можливе при умові пошуку фінансових компенсаторів на принципах соціальної справедливості з урахуванням прикладів розвинених соціальних держав (зокрема, соціал-демократичних реформ у Данії та Швеції).
Серед присутніх на обговоренні були представники «Лівої опозиції», Центру дослідження суспільства, Соціалістичної партії України, Студентської самооборони, коаліції «За мирний протест», а також незалежної профспілки «Трудова солідарність», яка має осередок на КП «Київпастранс». З приводу окремих проблемних питань вдалось дійти згоди, тоді як з деяких було запропоновано кілька альтернативних рішень. Підкреслювалось, що окремі заходи вимагають широкої суспільної дискусії, оскільки вони є непопулярними — вступають в суперечність з інтересами окремих працівників, або з автовласниками.
Соціалісти вважають за необхідне висунути наступні пропозиції у сфері громадського транспорту:
- Відкритість фінансової звітності. Потрібно зробити доступною в режимі он-лайн бухгалтерської інформації транспортних підприємств (КП «Київський метрополітен», «Київпастранс» та ін.). Принаймні, щоденно громадяни повинні отримувати інформацію щодо руху коштів на рахунки цих підприємств та проведення витрат. Це дозволить мінімізувати корупцію та розкрадання коштів. Подібний проект із публічною постійною звітністю реалізується у Міністерстві освіти і науки, а також у Міністерстві культури.
- Підвищення зручності транспорту. Наземний транспорт повинен працювати і у нічний час (приміром, раз в годину і при умові підвищення плати вдвічі). При цьому зростає актуальність встановлення електронних табло, які показують, скільки часу лишилось до прибуття чергового автобусу чи тролейбусу.
- Розширення прав територіальної громади м.Києва. Громада повинна бути наділена правом ініціювати за втрату довіри звільнення начальників комунальних підприємств, зокрема, і транспортних шляхом збору підписів або проведення місцевих референдумів (наприклад, у електронній формі). Відомо, що нинішній керівник «Київпастрансу» пан Ламбуцький володіє авто спортивного класу і справжніми маєтками у той момент, коли столичний транспорт недофінансовується.
- Запровадження безоплатного проїзду на всі види громадського транспорту є дискусійним питанням. Адже встановлення помірної плати за транспорт необхідно для наповнення бюджету, який за умови суспільної довіри та демократичного контролю за його використанням зможе вирішувати соціальні завдання. Як компромісний варіант висувається ідея безкоштовного проїзду у «години пік»: це дозволить людям не платити кошти за проїзд на роботу / навчання й додому і розглядається як невід’ємна частина права на навчання й працю. Недоліком є те, що це призведе до переповнення транспорту і фізичної тісняви у певні години доби.
- Встановлення електронних компостерів у наземному транспорті — тролейбусах, автобусах, маршрутних автобусах і т.д. Це дозволить, передусім, оптимізувати витрати на оплату непродуктивної праці — кондукторів, контролерів і т.д. (у деяких європейських столицях запроваджується підвищення ставок на штрафи за безквитковий проїзд), але з умовою їх подальшого працевлаштування. Електронне обладнання дозволить встановити прозорий контроль за потоком «пільговиків», що зробить більш раціональним виділення коштів на компенсацію перевізникам за різницю між собівартістю перевезень та встановленими тарифами. Також вигідним для державного бюджету буде встановлення відео нагляду замість оплати праці авторегулювальників.
- Жорсткий громадський і владний контроль за коштами від реклами. Відмовитися від посередників у розміщенні рекламних площ метрополітену та розміщення реклами у наземному транспорті. На кожному комунальному підприємстві має бути створено оператор реклами (відділ до 10 чоловік). Кошти від продаж рекламних площ мають спрямовуватись на вирішення проблем транспорту (оплати праці, технічна модернізація і т.д.). Потрібно встановити обмеження для розміщення реклами (наприклад, на зовнішньому боці транспортних засобів), а також виділити площі для соціальної реклами (визначити певний відсоток).
- Обмеження прав власників приватних авто. Встановлення підвищених ставок зборів за паркування для дорогих автомобілів. Підвищення акцизів на пальне. Встановлення плати за в’їзд до центру міста (де фіксуються найбільші затори). Розкішні спортивні авто не лише виступають символом соціальної несправедливості, а й ускладнюють дорожню обстановку. Досить ганьбити Київ «Бентлі» та «Мерседесами».
Лобіювання на рівні законів України введення податку на велико-літражні авто («податок на розкіш»), а також податку на усі авто, якщо їх кількість перевищує одну на родину. Такі податки мають сплачуватись щорічно. Такі податки повинні мати цільове призначення і спрямовуватись на розвиток громадського транспорту. У Данії податок на автомобіль при купівлі нового транспортного вартістю більше $18 тис. засобу складає 180% від його вартості, а на бензин – 120%. Альтернативою підвищення вартості пального виступає встановлення плати за викиди СО2 більше норми: у Німеччині автомобілісти сплачують 2 євро за кожен грам викидів, якщо автомобіль здійснює більше 95 г викидів на кілометр шляху, то він звільняється від сплати податку.
- Перехід у комунальну власність паркувальних майданчиків та стоянок. Сьогодні цей бізнес значною мірою тінізований. Потрібні засоби електронного обліку, які унеможливлять «сіру бухгалтерію». В усякому разі потрібно підвищити ставки податку для землю для стоянок і паркову вальних майданчиків. Це питання багатомільйонних надходжень до міського бюджету (послуги стоянок коштують від 450 грн. на місяць). Майно киян повинно приносити користь усім киянам.
- Будівництво та розширення доріг. Потрібне завершення робіт на Окружній дорозі. Сьогодні затори на окраїнах столиці провокуються, зокрема, транзитним транспортом. Невідкладним завданням є виділення окремих шляхів для руху громадського транспорту, медичних та пожежних авто, а також розвиток інфраструктури вело транспорту. Демонтаж придорожних МАФів з метою розширення шляхів.
- Адекватне реагування на зловживання монопольним становищем з боку ПАТ «Київенерго». Слід добиватись зменшення плати за електроенергію, оскільки метрополітен не є комерційною установою. Зробити неприпустимим шантаж з боку “Київенерго”, яке погрожувало відключити за борги постачання електроенергії для потреб «Метрополітену».
- Зменшення кількості маршруток. Суттєво потрібно скоротити кількість маршруток, які є некомфортними, а також виступають причиною забруднення атмосферного повітря та заторів на автошляхах. Сьогодні на багатьох маршрутах відсутній контроль за пасажиропотоком. Потрібно ліквідувати маршрутні автобуси, які дублюють маршрути громадського транспорту. Доцільним є використання їх лише на напрямах, де існує невисокий пасажиропотік або ж для міжміського сполучення.
Потрібно лобіювати розширення прав трудових колективів — як відомо, зараз страйки на транспортних підприємствах заборонені, хоча саме в цій сфері відбувається маса порушень. Київські водії пам’ятають багатомісячну затримку заробітної плати. Потрібно вилучити із Закону України «Про транспорт» обмеження на проведення страйків на підприємствах, які забезпечують перевезення пасажирів. На рівні колективних договорів потрібно прописати право водії відмовитися в односторонньому порядку від виконання трудових обов’язків, якщо їм затримують зарплатню (при цьому за кожен день затримки їм повинні нараховувати пеню у розмірі 1% за день затримки). Благополуччя киян не повинно забезпечуватись рабською працею.
Усі ці заходи повинні здійснюватись одночасно із прийняттям управлінських рішень та виробленням законодавчих ініціатив, спрямованих на скорочення бюрократичного апарату, на підконтрольність влади та запровадження справедливого оподаткування.
