22 жовтня 2020 року в Польщі почались масові протести під збірною назвою Strajk kobiet (страйк жінок). Це реакція на рішення Конституційного Суду про заборону абортів у випадку, якщо в плоду є невиліковні захворювання чи інвалідність. Таке рішення залишило жінкам* (тут і далі символом «*» ми позначатимемо, що маємо на увазі всіх людей з матками) всього дві законні причини перервати вагітність: якщо вона наступила внаслідок зґвалтування та якщо вона загрожує життю вагітної. Раніше вади плоду були причиною більшості абортів: в 2019 році це були 1074 з 1110 абортів. Конституційний Суд визнав Закон про планування сім’ї, захист людського плоду і умови для легального аборту від 1993 року, який передбачав можливість зробити аборт з огляду на вади плоду, таким що суперечить конституційному захисту людської гідності.

Після рішення Конституційного Суду люди вийшли на вулиці 60 міст. Основні гасла протестів — «To jest wojna» (Це війна) та «Wypierdalać» (Пішли н***й), основний символ — червона блискавка. Хоча одну з перших акцій поліція намагалась розігнати з використанням сльозогінного газу, протести відбувались щодня. Демонстрації проводили в центральних частинах міста, біля костелів, перед офісами «Права і справедливості» (консервативна партія при владі, яка призначила 14 з 15 судей Конституційного суду). Протестувальни/ці писали гасла на стінах костьолів, блокували вулиці та переривали релігійні служби — протест як реакція на заборону абортів переріс у рух за права жінок*, ЛГБТК-людей, відділення держави від церкви, доступну освіту та охорону здоров’я та боротьбу з глобальним потеплінням. Тим часом поліція та ультраправі охороняли церкви.

Солідарність у Польщі та світі

У всьому світі відбулись акції солідарності з жінками* Польщі, в тому числі в Україні. Профспілкові організації Польщі засудили рішення Конституційного Суду й підтримали протестувальни/ць.

24-25 жовтня відбувся щодворічний з’їзд профспілки Робоча Ініціатива (пол. Ogólnopolski Związek Zawodowy „Inicjatywa Pracownicza”). Ґрунтуючись на рекомендації з’їзду, національний комітет профспілки прийняв рішення підтримати протести і страйк під гаслом «репродуктивні права — це права працівни/ць». У заяві профспілки йдеться про те, що доступ до абортів — це частина репродуктивного здоров’я працівниць*, і декларуються не лише підтримка протестів, а й дії у напрямку взаємодопомоги й підтримки щодо доступу до переривання вагітності.

Всепольське об’єднання профспілок (пол. Ogólnopolskie Porozumienie Związków Zawodowych) у своїй заяві розкритикувало рішення Конституційного суду як ідеологічне й таке, що ігнорує запити і потреби людей. У тексті йдеться про те, що приймати такі рішення в розпал пандемії, коли держава мала б піклуватись про здоров’я людей та захищати робочі місця, просто цинічно. У заяві OPZZ також нагадали про право людей на протест і засудили поліцейське насилля щодо демонстрант/ок.

Вільна профспілка Серпень 80 (пол. Wolny Związek Zawodowy Sierpień’80) приєдналась до страйку в Сілезії. Протестувальни/ці пройшли кількатисячними демонстраціями в Катовіце. «Держава, яка бере на себе роль надсудді людської совісті, рухається в напрямку тоталітаризму. Кожна людина має право вирішувати моральні питання самостійно», — пише голова «Серпня 80» Боґуслав Зєнтек.

Профспілка Варшавских Таксистів (входить до профспілки «Солідарність») узяла участь в протестах у столиці Польщі.

Фото: transnational-strike.info

Соціально-економічна складова протестів

Ось що розказала про Страйк жінок учасниця Робочої Ініціативи Марта Розмислович у своєму разом з Маґдою Маліновскою інтерв’ю для Transnational Strike:

«Ці протести відрізняються від протестів 2016 року, їхні гасла радикальніші, а серед вимог більше соціальних та економічних. “Н***й PiS [правляча партія]” і “від’***ться” — головні гасла, які лунають на вулицях. На кожному протесті в різних містах класовий аспект заборони доступу до абортів широко зрозумілий. Жінки зрозуміють, що ця заборона повпливає на бідних жінок, а не багатих. Ми як жінки в профспілці брали участь у протестах, а інколи й організовували їх з конкретними економічними вимогами, тому що для вивільнення жінок потрібно, щоб ми були менш прив’язані до роботи й потрібна більша економічна незалежність. З моєї точки зору з 2016 року відбулась зміна, оскільки жінки та чоловіки на вулицях сьогодні хочуть конкретних соціо-економічних пропозицій того, як зробити наші життя колективно кращими.

Вимоги, які ми пропонуємо, включають скорочення робочого дня до 7 годин на день, відмову від цивільно-правових договорів для працівни/ць та від агентств з тимчасового працевлаштування, більше державного житла та збереження соціальних здобутків, які нам вдалося вибороти в держави. Наприклад, програма соціального забезпечення 500+ для сімей з дітьми [неоподаткована щомісячна виплата в 500 злотих (приблизно 3700 гривень) для сімей з двома і більше неповнолітніми дітьми], зниження пенсійного віку для жінок і послідовне підвищення мінімальної зарплати».

Активістки за трудові й жіночі* права з Польщі кажуть, що саме бідні жінки не можуть поїхати за кордон, щоб зробити аборт. При цьому вони знають, що не варто очікувати відчутної допомоги від держави, якщо в них народиться дитина з інвалідністю. Це приводить нас до суперечності в тому, що противни/ці легальних абортів називають свій рух «пролайф» (від англ. pro life — за життя). Люди, які борються за життя, мали б, зокрема, цікавитись умовами життя матерів, батьків, дітей. Поки що ж вони зосередились на матках жінок*, коли останні не завжди мають ресурси для опору.

Фото: Piotr Molecki/East News

Проміжні результати протестів

3 листопада уряд Польщі оголосив, що виконання рішення Конституційного Суду буде відкладене. Втім протести на цьому не завершились і 18 листопада поліція Варшави взяла в кільце протестувальни/ць, застосувала сльозогінний газ та била людей телескопічними кийками.

 

Наталія ЛУНЬО, «Соціальний рух»