17 серпня 2024 року, за ініціативи ГО «Соціальний Рух», у Львові відбулася міні-конференція присвячена темі екосоціальної справедливості та досвіду закордонних й вітчизняних профспілок у боротьбі за екосоціальну справедливість в рамках зеленого переходу.

У конференції брали участь, у тому числі, представники кількох профспілок та представниця природоохоронної організації. Це зробили дискусію за круглим столом після доповідей більш предметною.
На думку Віталія Дудіна, активіста ГО «Соціальний рух», ця конференція є унікальною для сучасної України, оскільки проголошує необхідність гармонізації захисту природи та інтересів суспільства. Конференції з такою проблематикою ще не проходили в Україні, їх бракує, як «ковтка свіжого повітря».

Проблема еко-соціальної справедливості та участь профспілок за її боротьбу є особливо актуальною для України з двох основних причин:

1. Екотероризм країни-агресорки Россії, вкупі з багаторічним нехтуванням охорони довкілля та хижацькою експлуатацією природних ресурсів вітчизняними олігархами, загрожують знищенням природи та життя в Україні.

2. Україна підписала Паризьку угоду, висловивши готовність приєднатися до «Європейського зеленого курсу». Ці процеси суттєво вплинуть на економіку, суспільство, й особливо на працівників традиційних енергетичних секторів, таких як вугільна та атомна енергетика, діяльність яких планується повністю зупинити. Тому участь профспілок у зеленому переході є критично важливою. Зелений перехід, перш за все, повинен бути справедливим, тобто, враховувати інтереси робітництва, та, в цілому, суспільні інтереси.

На конференції прозвучали дві повноцінні доповіді, проте було розглянута велика кількість у процесі обговорення.

У рамках першої доповіді (Як_профспілки_реагують_на_нові_виклики_зеленого_переходу) Ілля Ільїн, кандидат філософських наук, розповів про 5 принципів еко-соціальної справедливості, які були узагальнені на основі комп’ютерної обробки більш ніж 100 англомовних публікацій на тему екосоціалізму, а саме:
1. критика капіталізму, соціалізму та екологізму;
2. інтеграція різних суспільних класів та груп (фермери, корінні народи, робітники, ґендерно- та расово-пригнічені групи);
3. модель суспільного способу виробництва та відтворення;
4. взаємодія з еко-фемінізмом;
5. деколоніальний, натуркультурний проект.

Крім того, спікер розповів, що деякі галузеві профспілки за кордоном беруть участь у екосоціальній боротьбі. Особливо активні в екологічному русі сільськогосподарські профспілки, оскільки їхнє існування фізично залежить від земельних та водних ресурсів. Профспілки гірників, діяльність яких вважається небезпечною для змін клімату, не проти зеленої трансформації суспільства, але виступають за справжній справедливий перехід, а саме за створення нових робочих місць у відновлюваній енергетиці, перенавчання працівників, забезпечення соціальних гарантій та компенсацій тим, хто може втратити роботу внаслідок закриття підприємств, що використовують викопне паливо.

Реакція профспілок по різним країнам значною мірою залежить від політики держави, яка може сприяти або перешкоджати їхньому залученню до цього процесу. Екосоціальна боротьба потребує для більшої ефективності масових, публічних акцій протесту. Вимоги справедливого переходу, наприклад, висловлені світовими профспілками з 1990-х рр., зокрема, у зв’язку з відповідними документами Міжнародної організації праці, а у 2000-х рр. були масові демонстрації в Західній Європі з цього приводу.

В контексті другого виступу(5_принципів_екосоціальної_справедливості), доповідачка Олена Нігматова, активістка «Соціального Руху», кандидатка економічних наук, розповіла про головні проблеми, що вирішуються в рамках діяльності 7 українських профспілок та асоціацій, а саме:

1. Профспілка будівельників України (Профбуд);
2. Профспілка залізничників і транспортних будівельників;
3. Незалежна профспілка гірників України;
4. Профспілка працівників вугільної промисловості України;
5. Профспілка працівників атомної енергетики та промисловості України (Атомпрофспілка);
6. Асоціація фермерів та приватних землевласників України;
7. Незалежна студентська профспілка «Пряма дія».

Здебільшого профспілки сфокусовані на захисті базових прав працівників у своїх галузях: своєчасна виплата заробітної плати, а також покращення умов праці та навчання, дотримання правил охорони праці задля зменшення травматизму та летальних випадків на виробництві.

Профспілки згадують екологічну лексику в контексті умов та охорони праці, але для більшості цих організацій екологічні питання, питання зміни клімату розглядаються переважно через призму соціально-економічних наслідків для працівників. Доповідачка наголосила, що боротьба профспілок за поліпшення умов праці, збільшення контролю за охороною праці робітників опосоредковано призведе до зниження негативного навантаження на навколишнє середовище.

Незалежна профспілка гірників України, Атомпрофспілка та Асоціація фермерів приватних землевласників України є найбільш войовничими в контексті еко-соціальної справедливості, гостро та гучно ставлячи питання справедливого переходу. Інші профспілки поки що займаються інформуванням робітників про зелені трансформації та обережними зауваженнями щодо несправедливого переходу або поки що не акцентують особливу увагу щодо цієї проблематики.

Під час обговорення за круглим столом учасники багато часу обговорювали питання можливості реалізації формули еко-соціальної справедливості щодо зменшення темпів зростання виробництва заради збереження екології та запобіганню змін клімату в Україні, в країні, де актуальним є економічне зростання та індустріалізація на тлі руйнівних наслідків війни. В Україні ще досі більш актуальною є боротьба за базові економічні права робітників. Однак розв’язання екологічних проблем вже є нагальним завданням, тому принципи еко-соціальної справедливості є для України дороговказом на майбутнє, ідеальною моделлю, яку треба прагнути реалізувати водночас із розв’язанням економічних проблем. Крім того, зелена трансформація країни – це вже реальність України, тому профспілкам треба боротися за справедливий перехід. Більш того, були висловлені думки, що економічне зростання все ж таки потрібно вимірювати не тільки зростанням ВВП, але й з урахуванням соціальних та екологічних критеріїв.

Володимир Гесфер, активіст «Соціального Руху»» та керівник екологічного напряму організації, висловив думку, що розв’язання екологічних питань показує, як суспільство відноситься до ресурсів. В українському суспільстві більшість людей імітує споживчу поведінку еліти, яка цинічно ставиться до справжніх проблем робітників, екологічних проблем. В нашому суспільстві треба буквально кричати про необхідність зміни відношення до екології.

Як підвищити екологічну культуру?

На це питання відповіла Мирослава Єргуньова, начальниця відділу еколого-освітньої роботи НПП «Північне Поділля», яка входить у склад Профспілки працівників атомної енергетики та промисловості України. За її словами, шлях до високої екологічної культури суспільства лежить через збільшення інформаційних заходів, в рамках яких обговорюються проблеми екології, зміни клімату та їхніх наслідків.

«Інформуючи навіть незначну кількість людей, ми вже робимо важливу справу, адже ці люди будуть, в свою чергу, поширювати знання іншим, це ланцюгова реакція», – зазначила Мирослава.

Гострим питанням, яке обговорювалося на круглому столі, було питання щодо боротьби профспілок за свої права, в тому числі екологічні.

Віталій Дудін наголосив, що порушувати екологічні питання у співпраці з профспілками – це дуже важлива справа, оскільки гіперексплуатація ресурсів призведе до зниження якості життя людей. Віталій зробив влучне зауваження спікерці Олені, що при аналізі профспілкової карти України треба підходити виважено та з розумінням, враховуючи всі обставини, в яких діють профспілки. Зокрема, теза, про те що, якщо профспілки не протестують, то вони провладні, є хибною. Профспілкові організації в Україні часто інертні в контексті інформаційних технологій, не висвітлюють весь спектр своєї діяльності на Інтернет-ресурсах.
Віталій також поставив важливі питання:
1) де брати гроші на досягнення в Україні цілей еко-соціальної справедливості, на розв’язання екологічних проблем та задля справедливого переходу до екологічного виробництва?;
2) як об’єднати рухи та виробити програму справедливих екологічних перетворень в країні?

В контексті дискусії були висловлені думки, що гроші треба діставати з офшорів, які уможливлюють ухиляння від сплати податків вітчизняним та міжнародним капіталістам. Для консолідації громадських рухів та профспілок необхідно провести круглий стіл за участю профспілок, «Соціального Руху» та екологічних організацій задля обговорення питань зеленої трансформації країни, справедливого переходу.

Денис Пілаш, активіст «Соціального Руху» , наголосив, що зелений рух ширився не тільки Західній Європі у 1960-1970-х роках, а й в Бразилії та Латинській Америці. Ці практики можуть служити прикладами боротьби та моделями того, як можна інтегрувати питання зміни клімату в діяльність профспілок. Робітники, які належать до тих чи інших профспілок, є членами громади, які у повсякденному житті страждають від екологічних проблем. Крім того, великий капітал дискваліфікує екологічні питання, зміни клімату. Таким чином, у профспілок та екологічних організацій є спільні проблеми та спільні вороги.

Валерій Петров, член ради «Соціального Руху» , звернув увагу, що у сучасному світі є консенсус, що треба робити зелений перехід, але за рахунок звільнення працівників. Водночас, є політики, які не сприймають такого переходу, наприклад, Дональд Трамп. В цьому сенсі, зелений перехід для капіталу є певним підлаштуванням під існуючи вимоги екологічних рухів, але з метою отримати прибуток, не запроваджуючи реальних екологічних новацій.

Юрій Самойлов, член Незалежної профспілки гірників України, також наголосив, що профспілки в Україні підтримують один одного, не зменшують значимості діяльності кожної, адже всі виконують одну ту ж саму місію, об’єднують робітників, захищають їх права, можливо з різним ступенем активності. Стосовно зеленого переходу, Юрій поділився досвідом своєї участі в акціях протесту корінних народів в Аргентині та Канаді проти захвату земель корпорацією Ілона Маска в першому випадку та використання дитячої праці, в іншому.

Це показує, що корпорації можуть вголос виступати за зелений перехід, а на практиці продовжують забруднювати землі, використовувати дитячу працю, отримуючи надприбутки. Що стосується України, то шахтарі не проти закриття шахт, але вони не хочуть втрачати робочі місця. Держава повинна створити для них нові робочі місця. В цьому сенсі він поділився досвідом справедливого переходу в Бельгії, де він був реалізований через створення нових робочих місць для шахтарів.

Дар’я Сєлищева, активістка «Соціального Руху» висловилася, що завдяки конференції стало зрозумілим, що не може бути першочергового вирішення екологічних питань за рахунок соціальних й навпаки. Еко-соціалізм виступає за рівність та важливість екологічних та соціальних проблем. Коли ми говоримо про природу, ми одночасно говоримо про себе: робоче місце, умови життя пов’язані з природою. В цьому сенсі еко-соціалізм дуже гуманний. Вона наголосила на необхідності приєднуватися до екологічного напрямку «Соціального Руху» та підтримувати вирішення екологічних та соціальних проблем разом з активістами.
«Соціальний Рух» буде продовжувати підтримувати вимоги профспілок України щодо справедливого переходу в процесі зеленої трансформації енергетики.

Розвиток екосоціалістичного напрямку означатиме розробку політичних рішень для взаємопов’язаних питань збереження природного середовища, захисту праці та соціальної справедливості.

The project is implemented with the support of the Danish Institute of Parties and Democracy (DIPD).