Урядовцями розроблено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питань роботи працівників у нічний час» (Проект).

Нічна праця негативно впливає на стан здоров’я і підвищує ризик травматизму. Тому слушною є проголошена авторами ідея гармонізувати положення законодавства із нормами Конвенції Міжнародної організації праці про нічну працю № 171 та Директиви Європейського парламенту та Ради № 2003/88/ЄС від 04.11.2003 про деякі аспекти організації робочого часу.

Проте аналіз дозволяє стверджувати, що Проект ігнорує низку положень Конвенції № 171 і передбачає мінімальну гармонізацію з Директивою №2003/88/ЄС. Абстрактні норми цих міжнародно-правових актів неоднаково втілюються у національному законодавстві держав, але Україна обрала явно не кращі зразки.

Відповідно до нового змісту ст. 54 Кодексу законів про працю України, нічним вважається час із 22.00 до 06.00 ранку. До нічних працівників належать працівники, які працюють у нічний час не менше ніж 4 години щоденного робочого часу та не менше ніж ¼ річної норми робочого часу. При роботі в нічний час упродовж 4-х і більше годин установлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину, але з цього правила є винятки.

Власне ці винятки заслуговують на критичну оцінку. Робочий день не скорочується на одну годину для працівників, з якими укладено трудові договори про роботу в нічний час. Отже, залучення до роботи вночі залежить не від об’єктивних особливостей виробничого процесу, а від домовленостей при укладенні трудового договору. Законопроект передбачає, що медичний огляд проходять особи при працевлаштуванні на виконання нічної роботи та в подальшому періодично. Але періодичні медогляди є не обов’язковими, а добровільними («за їхнім бажанням»). На жаль, не знайшли свого відображення норми ст. 5 Конвенції № 171 про облаштування медичної допомоги для нічних працівників. Не прописано наслідків ситуації, коли за станом здоров’я перевести працівника на денну роботу неможливо (ст. 6 Конвенції № 171 гарантує таким особам виплату допомоги по непрацездатності).

Декларуючи наближення до європейських стандартів, автори законопроекту не врахували передові зразки. Приміром, у Бельгії нічна праця заборонена у принципі й допустима у виняткових випадках.

Через неврахування досвіду держав ЄС нерозв’язаними будуть такі проблеми:

Мізерність доплат за нічну працю (20%). Беззмінною залишається норма про оплату години нічної праці на 20% вище за оплату години, відпрацьованої вдень. Підвищення ставки стало би запобіжником від свавільного залучення до нічних робіт. Доплати за нічну роботу вищі в Естонії (25%), Латвії (50%), Литві (50%), Румунії (25%), Словаччині (40%, а в шкідливих галузях – 50%), Словенії (75%).

Брак контролю з боку компетентних органів. Запроваджується обов’язок роботодавця інформувати Держпраці про нічну працю, що мало би сприяти превентивному захисту трудових прав. Проте не запроваджується санкцій за порушення даного обов’язку та за порушення різних прав нічних працівників. Наприклад, в Словенії недотримання обмежень на тривалість роботи вночі тягне штраф у розмірі до 4000 євро (ст. 217 Закону про трудові відносини). У тій же Словенії власник повинен  не лише надавати інформацію інспекції праці, а й консультуватися з профспілкою щодо доцільності запровадження нічної праці. До речі, такі консультації є обов’язковими відповідно до ст. 10 Конвенції № 171.

Недостатність захисту вразливих категорій працівників. Вітчизняний КЗпП дозволяє неповнолітнім працювати допізна – до 22.00. Тоді як краща практика полягає у забороні працювати юнакам вже о 20.00, щоб не нашкодити їх навчанню. Румунія дозволяє особам віком до 17 років працювати лише до 20.00; у Хорватії неповнолітнім у промисловості дозволено працювати лише до 19.00. З метою гармонізації професійних і сімейних обов’язків доцільно гарантувати увільнення від нічної праці осіб, що виховують дітей. Скажімо, у Польщі батько дитини віком до 4 років може залучатися до нічної роботи лише за згоди.

Декларативність гарантій на посилений захист здоров’я. Проект проголошує проведення періодичних медоглядів нічних працівників, але не визначає інтервалів. Приміром, в Австрії такий медогляд проходять кожні два роки, а особи старше 50 р. проходять його щорічно. Окрім того, поширеною практикою є компенсація шкідливого впливу шляхом покращеного харчування (Болгарія, Словенія) й доступу до медичної допомоги протягом нічної зміни. На цей рахунок законопроект не передбачає нічого.

Отже, пропонована спроба покращити становище нічних працівників є невдалою. Законодавство має вдосконалюватися, аби роботодавці не могли легко експлуатувати працю у несприятливих умовах. Втім, такі прогресивні зміни неможливі, допоки при владі ті, хто притримуються пріоритету прибутків над людиною.

 

Віталій ДУДІН, к.ю.н.,
голова Ради ГО «Соціальний рух»