Війна, розв’язана Росією в Україні, вражає масовістю жертв та жорстокістю, яких не знала Європа в XXI столітті. Вона ставить під сумнів можливість соціального прогресу в усьому світі. У своїй заяві «Соціальний рух» описує кроки, які може вжити міжнародна спільнота й українське суспільство, щоб зупинити злочини Росії та встановити мир в Україні.

Війна, розв’язана Росією в Україні, вражає масовістю жертв та жорстокістю, яких не знала Європа в XXI столітті. Вона ставить під сумнів можливість соціального прогресу в усьому світі.

За попередніми оцінками, кількість жертв, включаючи військові й цивільні, вимірюється десятками тисяч. Найбільше від убивств постраждало населення блокадного Маріуполя. Прихід російських окупантів означав смерть цивільних від нестачі води, харчів, медикаментів. Щоб врятувати свої життя, понад 10 мільйонів людей покинули домівки, ставши вимушеним переселенцями або біженцями.

Жорстокість виражається у систематичних ракетних ударах по всій країні від Харкова до Львова, знищенні таких міст, як Маріуполь, Волноваха й Бородянка, разом з їх населенням, масових стратах із підтекстом етнічних чисток у Бучі та Гостомелі. Викрадення відкритих супротивників окупантів, зґвалтування жінок і вбивства заради наживи стали звичними явищами на підвладних фашизоїдним “борцям з українством” територіях.

Немає жодної причини, яка могла б виправдати російський військовий напад, що закономірно обернувся кривавим безумством. Але найбільше лякає те, що момент закінчення війни за даних умов спрогнозувати неможливо. Україна продовжує боронити життя своїх мешканців і мешканок, свої територіальну цілісність і незалежність від незрівнянно сильнішого агресора, не маючи змоги забезпечити соціальний розвиток для населення. Водночас ця війна становить виклик для всього людства: у світі, де олігархічна диктатура вважає за можливе придушувати цілі народи, погрожувати світу ядерною зброєю та перспективою масового голоду, побудова демократичної альтернативи капіталізму неможлива.

Жорстока правда про жахи війни в Україні повинна згуртувати увесь світ проти правоавторитарного путінського режиму, аби жахи не повторилися у глобальному масштабі. Проте самі ці події свідчать про глибоку кризу існуючої моделі міжнародних відносин.

Підкреслюючи, що факти військових злочинів в Україні яскраво ілюструють справжні наміри розпалювачів війни,

Засуджуючи Російську Федерацію, яка повністю протиставляє себе міжнародному порядку, вибудуваному в рамках ООН,

Вважаючи, що мир і демократія є передумовами соціального прогресу, 

громадська організація “Соціальний рух” заявляє:

1. ООН має вжити рішучих кроків, які допоможуть відновити довіру до неї.
Закликаємо ввести миротворців ООН (із числа нейтральних країн) на схід і південь України, щоб запобігти гуманітарній катастрофі та вчиненню нових злочинів проти людства. Миротворці повинні створити умови для виведення російських військ за межі України та їх роззброєння.

Генеральна Асамблея ООН повинна визнати у своїй резолюції факт вчинення Росією злочинів проти людства (за аналогією з Резолюцією ГА ООН від 18 грудня 1992 року щодо ситуації в Боснії та Герцеговині). Підставою для цього є масові страти населення в Бучі, знищення Маріуполя та нанесення ракетно-бомбових ударів по об’єктам цивільної інфраструктури на території більшості областей України. ГенАсамблея у своїй резолюції має визнати бездіяльність Ради Безпеки ООН у справі забезпечення миру та окреслити намір взяти на себе відповідальність за ухвалення ключових рішень. Гарантією миру має стати запровадження найжорстокіших санкцій (включаючи розрив економічних зв’язків) всіма країнами по відношенню до агресора. Це стане кроком до демократизації ООН.

Пріоритетом у міжнародних відносинах має бути солідарність замість конкуренції, а голоси більшості мають переважати над тиранією вето. Слід нарешті реалізувати процес реформування РадБезу ООН, який так довго обговорювався: представництво різних регіонів світу, особливо з Глобального Півдня, повинне розширитися, а постійні члени РБ ООН – позбавлені права вето, яке дозволяє безперешкодно порушувати Статут ООН і здійснювати акти агресії – будь то вторгнення Росії до України, Саудівської Аравії до Ємену чи США до Іраку.

2. Російські злочини має бути справедливо покарано.
Необхідно провести всебічне розслідування на предмет причетності військовослужбовців російської армії до вчинення найстрашнішого злочину проти людства – геноциду. Має бути створено Міжнародний військовий трибунал у справах Російської Федерації, якому Росія мусить видати військових злочинців, включаючи Володимира Путіна, що винен у розв’язанні агресивної війни та потуранні геноциду. Якщо Росія цього не робить, то має бути визнана такою, що не виконала зобов’язання по запобіганню та покаранню актів геноциду, у Міжнародному суді ООН. На неї мають бути покладено обов’язок виплатити репарації у розмірі не менше спричинених збитків (вони вже сягають $1 трлн).

3. Світ має допомогти Україні якомога швидше закінчити цю страшну війну.
Для цього морально виправданим є безкоштовне постачання Україні важкого озброєння для захисту, яке дозволить урівняти шанси в протистоянні з російським агресором, який має незрівнянно більші ресурси. Нам потрібна протиповітряна і протикорабельна зброя, що припинить ракетні обстріли мирних міст.

Виправдання відмови від постачань українцям зброї словами про те, що вона може опинитися “не в тих руках” (наприклад, у “загонів націоналістів”, чисельність яких становить мізерну дещицю в порівнянні зі Збройними силами України та Силами територіальної оборони ЗСУ) та гіпотетично загрожувати мирним жителям, є нічим іншим, аніж потуранням агресору, адже населення вже сьогодні страждає від бомб і розстрілів з боку російських військ, які на очах відтворюють практики нацизму. Завдання мінімізації загрози ультраправих повністю лежить на українському громадянському суспільстві. Безсумнівно те, що чим довше війна триватиме, тим більше надаватиме націоналістам можливостей нарощувати політичну підтримку та легітимність.

4. Для відбудови України після жахів війни потрібна її перебудова на соціально-справедливих засадах.
Основою при ухваленні тих чи інших політичних рішень мають бути законні права людей (на працю, освіту, охорону здоров’я, житло, безпечне середовище) та довгострокові інтереси суспільства, а не вигода корпорацій. Частково забезпечити справедливість можуть рішення на міжнародній арені. Західним країнам та фінансовим інституціям слід в односторонньому порядку списати зовнішній борг України (понад 100 млрд доларів), а також подолати офшорні зони як такі на міжнародному рівні, щоб перешкодити приховуванню сотень мільярдів доларів, що належать у тому числі російським елітам по всьому світу. Цей крок суперечить підвалинам глобального неоліберального капіталізму, однак він конче необхідний для порятунку глобального миру.

Дані заходи можливі лише за умови низового тиску з боку народних рухів по всій планеті. Проте виграє від цього незліченна кількість мільйонів людей. Наша країна потребує цих коштів, а також коштів у рамках так званого “нового плану Маршалла для України”, щоб відновити свою економіку та побудувати нові міста – з доступними медичними установами, екологічним громадським транспортом та зручним соціальним житлом. Курс соціально-економічного розвитку має підлаштовуватися не під егоїстичні інтереси бізнесу, а визначатися профспілками й іншими об’єднаннями громадян. При цьому необхідні докорінні зміни внутрішнього характеру, а саме відмова від бездумної приватизації економіки, олігархізації політики та оптимізації соціальної сфери.

Якісні зміни вдасться досягти лише якщо в Україні відбудеться повноцінна трансформація системи на умовах прямої демократії та соціалізації економіки. Щоб задовольнити потреби усього українського народу та гарантувати безпеку, потрібно конфіскувати майно й українських олігархів, паразитизм яких став ще очевиднішим у лиху годину. У цьому соціумі не буде місця змові еліт та олігархізації, а майбутнє буде визначати увесь народ, який внаслідок цьогорічних подій усвідомив себе суб’єктом історії. Адже, як наголошувалось у Статуті Міжнародної організації праці, міцний мир можливий лише на грунті соціальної справедливості. Домогтися прогресивних перетворень може лише сформована робітничим класом України ліва партія за підтримки трудящих світу.

5. Солідарність – шлях до миру в Україні й світі. Остаточно ризик військової агресії з боку Росії зникне лише після краху путінського режиму та його великодержавного мілітаризму.
Санкції створять передумови для масових протестів, а міжнародна підтримка опозиції сприятиме революційному поваленню нинішнього курсу, нав’язаного кремлівською олігархією.

Звільнимо Україну від окупантів, боргів і олігархів!