20 серпня, напередодні 30-річчя проголошення незалежності України, Рада національної безпеки та оборони (РНБО) ухвалила низку резонансних рішень, які зачіпають інтереси опонентів Президента. На думку «Соціального руху», ці рішення несуть загрозу демократії, адже ними нівелюється роль місцевого самоврядування і обмежується свобода слова.

Передусім, показовим стало рішення відновити садибу Барбана в Києві та провести аудит архітектурних пам’яток. Те, що центральна влада нарешті звернула увагу на свавілля київських забудовників є позитивним, але спосіб, у який вона це зробила виглядає карикатурно. Орган, призначений займатися викликами нацбезпеці, розглядав питання невеликої скандальної забудови.

Водночас очевидним підтекстом цього рішення є протистояння Президента і мера столиці. В нас немає симпатій до ганебної політики знищення історичних будівель і громадських просторів у погоні за прибутками, яку проводить столична влада. Але не можна ігнорувати того, що, розставивши на всі ключові державні посади відданих йому людей, Зеленський тепер намагається встановити контроль і над столичною владою. Тридцяту річницю проголошення незалежності України ми зустрічаємо в умовах небаченої в пострадянський період концентрації влади в одних руках. Таке посягання на місцеве самоврядування не може не насторожувати громадських активістів, зокрема, захисників права на місто

Інше рішення РНБО є прямим викликом основоположним права і свободам громадян, а саме праву на інформацію. Мова про блокування сайту Страна.ua та запровадження санкцій проти його головного редактора Ігоря Гужви та блогера Анатолія Шарія. На відміну від санкцій проти Медведчука і його телеканалів, цього разу РНБО й СБУ навіть не намагалися прикритися звинуваченнями у «фінансуванні тероризму», а фактично пояснили свої дії редакційною політикою «Страни» і Шарія.
«Підсанкційні» медіа продовжують працювати і швидше всього санкції лише дещо ускладнять їхню роботу в Україні. Тим не менш, подібне використання позасудових інструментів для боротьби з інтернет-ресурсами без наведення доказів протиправної діяльності, а лише з посиланнями на «секретні дані», є поганим сигналом для всіх нас. Ринок інтернет-ЗМІ був меншою мірою монополізованим олігархами, аніж телерадіомовлення. Тепер влада показала, що готова втручатися в інтернет-простір, щоб заглушити критику.

«Соціальний рух» не поділяє редакційну політику цих ресурсів, яка подекуди проявлялась у відтворенні проросійських позицій або підтримці диктаторського режиму Лукашенка. Але популярність цих ЗМІ відображає наявність подібних настроїв. До того ж мейнстрімні ЗМІ боялися зачіпати певні проблеми. Відторгнення настільки значної частини суспільства матиме у перспективі катастрофічні наслідки для всієї країни.

Противники згаданих інтернет-ресурсів часто стверджують, що їхня діяльність не має нічого спільного зі свободою слова, бо вони поширюють дезінформацію. Але свобода включає право виражати незгоду і помилятися. Коли влада вирішує, які журналісти є «справжніми», то це є свідченням цензури. Ще більше обурює, що застосування санкцій пояснюють умовами війни. Як довго ще можна виправдовувати все нові обмеження свобод війною, і як далеко ми готові зайти?

Ні — централізації влади!
Ні — переслідуванню ЗМІ!