світі вкотре відзначали Міжнародний жіночий день, який, на жаль, у головах більшості людей асоціюється лише з квітами і подарунками. Хоча насправді це день боротьби жінок за свої соціальні, економічні, виборчі та інші права. У столиці України відбувся трьохтисячний Марш жінок, який з гаслом «Разом у декрет» підтримали активісти й активістки «Соціального руху» у складі Лівої колони. З нагоди цього свята ми вирішили поглянути на нинішню ситуацію з положенням жінки у сфері праці, висвітливши деякі проблеми, причини їх виникнення і шляхи до їх подолання.

Згідно статистики Міжнародної організації праці, в середньому по світу кожна жінка витрачає 265 хвилин в день на виконання неоплачуваної домашньої праці, в той час, як для чоловіків цей показник становить 83 хвилини.

Unpaid work

Давайте поглянемо на це з точки зору юриспруденції. Кодекс законів про працю України був прийнятий у 1971 році і з тих пір зазнав чимало змін. Але значну кількість цих змін було внесено не задля осучаснення документу, а для звуження прав найманих працівників (зокрема, було введено поняття контрактів, у яких можна прописати додаткові підстави звільнення; знято обмеження на максимальну тривалість строкових договорів; правила про погодження звільнення з профспілкою стали менш суворими і т.д.). І це не дивно, адже кожна партія, засідаюча у Верховній Раді України має своїх спонсорів, які у більшості являются представниками великого бізнесу, в інтересах якого розширення своїх прав за рахунок погіршення становища робітників.

До того ж варто згадати, що за останні 10 років було прийнято декілька спроб замінити чинний КЗпП на людожерські законопроекти, в яких більшість прав і гарантій для людини праці просто ліквідувалася. Детальніше про один з них (проект Закону про працю № 2708) за посиланням. Але завдяки небайдужості громади ці антинародні ініціативи так і залишилися на стадії проектування.

Але наскільки б ці ініціативи не були гіршими за чинний КЗпП це не означає, що він не потребує важливих змін. Давайте розглянемо, як можна поліпшити ситуацію з гендерною рівністю.

Ми живемо в сумну епоху ринкової економіки, головним заповітом якої є «обдери ближнього свого». Тому головною метою бізнесу є отримання прибутків. І чим більше – тим краще. Зекономити на чомусь – значить заробити.

Стрімке прагнення збагатитися на певних категоріях осіб стримує законодавство. Зокрема, одна із таких категорій – жінки, яким присвячено розділ КЗпП під назвою «Праця жінок». В чинному КЗпП є декілька статей, які не дозволяють роботодавцю економити на вагітній жінці або матері, яка виховує дитину, зокрема:

Стаття 55. Заборона роботи в нічний час

Забороняється залучення до роботи в нічний час:

1) вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (стаття 176)…

 Стаття 176. Заборона залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження

Не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років.

Стаття 177. Обмеження залучення жінок, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, до надурочних робіт і направлення їх у відрядження

Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди.

Стаття 179. Відпустки у зв’язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною

На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів – 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів.

Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів – у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Стаття 184. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Витрачання в 3,5 рази більше часу на неоплачувану домашню працю – не єдина проблема жінки. Через привілейованість жінки у трудовому законодавстві виникає, на перший погляд, парадоксальна ситуація: жінки мають більше прав, але отримують через це менше кар’єрних можливостей. Чоловік має вищі шанси на отримання роботи, особливо високооплачуваної, аніж жінка, бо він є менш соціально захищеним, а це значить, що роботодавець може на ньому зекономити. Відзначимо, що такі новації як подовження відпустки по догляду за дитиною до 3 років з’явились вже за ринкової доби, коли через економічну та демографічну кризу жінок «стимулювали» залишатися вдома якомога довше. Така ситуація лише поглиблює патріархальність нашого суспільства, звужує кар’єрні перспективи жінок і можливості чоловіка брати участь у вихованні своїх дітей.

Що ми пропонуємо?

У статтях 176 та 55 КЗпП замінити заборону залучати до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення  у відрядження на залучення до таких виключно зі згоди працівника і поширити цю норму не тільки вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, а й чоловіків, які мають вагітну жінку або дитину віком до трьох років.

У статті 177 обмежити залучення не тільки жінок, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, до надурочних робіт і направлення їх у відрядження, а й чоловіків, які знаходяться у аналогічному становищі.

У статті 179 передбачити надавання відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів – 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів. не тільки безпосередньо жінкам, а й їх чоловікам

Зараз за бажанням жінки, згідно цієї статті, їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (фактично без збереження зарплати). Важливим нюансом є те, що багато жінок стикаються з проблемою втрати кваліфікації в цей період часу і після виходу ізї відпустки не можуть швидко адаптуватися до виконання роботи. Цю ситуацію можна поліпшити за рахунок введення можливості надання чоловікам, які мають дитину, віком до трьох років аналогічної відпустки та зобов’язати роботодавця проводити курси підвищення кваліфікації для працівників та працівниць, які перебували у цій відпустці більше 6 місяців.

Після народження дитини жінці видається сума у розмірі 41 280 грн, розбита на 3 роки, або близько 1 140 грн. на місяць, що вдвічі менше за прожитковий мінімум на одну людину.

Така фінансова допомога є бутафорією, аніж чимось дійсно корисним. Тому ми пропонуємо окрім неї виплачувати соціальну допомогу у розмірі не менше середнього заробітку щомісяця протягом першого року після народження дитини обом батькам. Слід усунути будь-які перешкоди для одночасного перебування батьків у відпустці по догляду (так реалізується відповідне право у Польщі).

Такі зміни поліпшать життя як чоловіків, які отримають додаткові соціальні гарантії, так і жінок, оскільки іх чоловіки братимуть значно активнішу участь у вихованні та догляді за дитиною. У голові роботодавця зникнуть ідеї привілеювати в отриманні робочого місця та підвищення на посаді за гендерною ознакою. До того ж ці зміни призведуть до покращення демографічної ситуації в Україні, яка зараз перебуває у жахливому стані. Поширеним (особливо у Скандинавських країнах) є впровадження непередаваної відпустки для батька, якою скористатися він має обов’язково. Вивчення зарубіжного досвіду вказує, що такі пільги як перерва для годування дитини можуть надаватися батькові, якщо цією перервою мама не користується (це може означати скорочення робочого дня на 1,5 години для батька). Так само і гарантії від звільнення теж можуть бути надані батькові (скажімо, у Словенії рік після народжння дитини звільнення батька дозволяється лише зі згоди інспекції праці). Раніше ми писали про те, як на рівні ЄС пропонують покращити становище осіб з батьківськими обов’язками.

Кому від цих змін стане гірше? Роботодавцям. Але ці люди є представниками подавляючої меншості суспільства, думка яких занадто незначна, щоб відмовлятися через неї від покращення життя для мільйонів жителів України. Звичайно, нам було б цікаво дізнатися, що з цього приводу думають самі жінки.

Пост скриптум

Ці кроки можуть поліпшити життя працюючих батьків. Та не варто забувати, що це лише напівзаходи, або, як співали видатні канадські панк-рокери з гурту «Billy Talent» – «милиці, що зменшують біль». І замість прийняття «знеболювального» для досягнення справжнього результату треба позбавлятися від «хвороби». Мова про капіталізм – застарілий і мало придатний для XXI століття соціально-економічний лад, який пора вивчати на сторінках історичних підручників.

Громов,
«Соціальний рух»