Послуги психотерапевта в Україні все ще залишаються привілеєм. Водночас наша країна проходить через війну та системну несправедливість. Люди масово втрачають роботу, вигорають, опиняються у кризах, втрачають точки опори. Щоденні обстріли лише посилюють тревогу та відчуття безсилля наших громадян.
Але психічне здоров’я не менш важливе, ніж дах над головою чи їжа. Без внутрішньої опори людині не встояти. Саме тому «Соціальний Рух» надає безкоштовну індивідуальну та групову психологічну допомогу певним категоріям людей, які найбільше цього потребують:
– працівникам і профспілковцям, які зазнали утисків
– студентам і студенткам
– внутрішньо переміщеним особам
– жінкам, що постраждали від домашнього насильства
– родинам військових
Ми робимо це, бо розуміємо: боротьба за справедливість починається з внутрішнього ресурсу. А втомлена, пригнічена, дезорієнтована людина — не може боротися.
Щоб боротися — треба відчувати себе живою
Нас не вчили справлятися з емоціями. Нас не вчили, що злість — це не гріх, а сигнал. Що відчай — не слабкість, а потреба в підтримці. Що конфлікти не обов’язково мають нищити зв’язки, а їх можна вирішувати етично, з повагою до себе й до інших. Нас не вчили ні стабілізуватися в шоковому стані, ні організовувати відпочинок, який справді відновлює. Ніхто не показував, як слухати тіло, як розпізнавати тригери, як шукати здорові копінг-стратегії — а не просто «терпи, бо всі терплять», заливати журбу іншою журбою та мовчати, коли всередині все горить від почуття несправедливості.
Саме тому психосоціальна підтримка — це не розкіш, а базова потреба. Особливо для тих, чия боротьба з системою триває щодня: робітни_ків, профспілків_ців, студент_ок, ВПО, жінок, що вийшли з кола насильства, ЛГБТ.
Ці люди часто виснажені, але не дозволяють собі впасти. І саме для них ми створюємо простір, де можна не триматися. Простір, де ти не од_на.
Активізм як терапія: залученість дає сенс
Є одна річ, про яку рідко говорять у психотерапевтичному полі: залученість — це теж форма психічного відновлення. Мене, психологиню Соціального Руху, надихнула думка, яку я почула від колеги на конференції «Психологічна стійкість в умовах війни», яка нещодавно відбулася в Івано-Франковську. Її озвучила Антоніна Козак — послідовниця логотерапії Віктора Франкла. Антоніна говорила про сенс, який дає встояти на ногах попри найважчі перешкоди, попри суїцидальні наміри, про сенс, який може підняти з ліжка дитину, яка, виїхавши з окупації, перестала ходити… А думка, яку вона пробудила в мені, звучить так:
Щоб людина могла вижити, їй потрібен сенс. А сенс народжується через залученість.
Психологів вчать, що коли людина в кризі, перш за все треба допомогти їй стабілізувати свій фізичний і емоційний стан. Але потім — їй потрібно щось робити. Не просто виживати, а діяти. Тому терапія — це робота. В тому числі ми часто даємо маленькі волонтерські завдання всім, хто може діяти, навіть коли втратили все. Так виходять із шокового стану.
Те саме працює і на рівні екзистенційних криз, коли землю вибили з-під ніг не ворожі ракети, а системна нерівність, відсутність можливості гідно працювати й жити.
Бути залучен_ою — це відчути, що твоє життя має вагу. Що ти важлив_а не лише як пацієнт_ка, як_ій болить, а як учасни_ця процесу змін.
Психологічна підтримка в нашій організації працює саме так: ми не тільки стабілізуємо, ми шукаємо з людиною те, що може стати її особистим сенсом — і дуже часто цим сенсом стає дія. Приєднання до спільноти. Участь у боротьбі. Відчуття, що ти не лише отримуєш допомогу, а й можеш щось зробити. І це не зобов’язання — це ресурс. Це те, що тримає.
Психологія — це не аполітичний сервіс, а інструмент боротьби
Психологів у лівих колах часто критикують за те, що ми «займаємось лише внутрішнім» і не торкаємось системних причин болю. За те, що ми допомагаємо людині адаптуватися до несправедливих, важких умов існування. Але коли психолог працює в межах політичної організації, усе стає на свої місця. Людина отримує не лише підтримку — а ще й контекст, знання, включеність.
Після початку повномасштабної війни до нас прийшло багато нових активістів і активісток. Люди, які втратили дім, близьких або міцний зв’язок із ними, рутину, контроль, почали шукати точку опори. І знаходили її не лише у словах, а в діях.
Бо саме у спільноті, де ти можеш щось зробити, з’являється відчуття: я ще є, продовжую жити, маю вплив.
Тож психічна підтримка в нас — це не тільки про адаптацію. Це також про зміну. У співпраці з товариш_ками ми стараємось знайти людині таку точку прикладання сили, щоби вона змінила не лише своє життя, а й те, що його зламало.
Але лише коли в людини на те є сили. А доти — відбувається те, що можна позначити як турбота терапевта. Тому що, як сказала Одрі Лорд:
Турбота про себе — це не потурання своїм бажанням, це самозбереження, і це акт політичної війни.
Кому ми допомагаємо — і як приєднатись
Ми не можемо допомогти всім. Але ми вже зараз надаємо безкоштовні психологічні консультації тим, хто найчастіше залишаються без підтримки:
– внутрішньо переміщеним особам
– жінкам*, які постраждали від домашнього насильства
– студентам і студенткам
– працівникам, що борються за свої права
– родинам військових
Це можуть бути як індивідуальні сесії, так і групова підтримка, залежно від потреби, і це визначає психолог або терапевт. Запрошуємо вас: будь ласка, заповнюйте заявки на індивідуальні консультації, доєднуйтесь до наших психологічних груп — ми поруч.
Якщо ти належиш до однієї з цих груп — напиши нам.
Якщо ти хочеш підтримати цю ініціативу — пошир цей текст.
Якщо ти психологиня чи психолог і хочеш долучитись — ми завжди відкриті до співпраці. З нового року відкриваємо набір психологів у організацію.
Ми не обіцяємо вирішити все за вас, але ми точно можемо бути поруч. І допомогти знайти твою опору, твій сенс і твою силу.
Послухати лекцію про методи психології як спротиву .
Мій телеграм-канал про психологію.
В закріплених повідомленнях є мій контакт. Пишіть. Я буду поряд, коли я потрібна.
Дарія Селищева,
психологиня, арттерапевтка, травмотерапевтка, учасниця «Соціального руху»