У липні 2025 року в Україні набрав чинності новий Закон 4505-IX (або проєкт №13134), метою якого було спростити процедуру закупівлі інноваційних лікарських засобів шляхом укладення прямих договорів із виробниками за кошти не лише державного бюджету (як було раніше з 2022 року), а і за рахунок місцевих бюджетів та коштів закладів охорони здоровʼя. Згідно з пояснювальною запискою до законопроєкту, його прийняття надасть доступ більшій кількості важкохворих пацієнтів (наприклад, що хворіють на спинальну-мʼязову атрофію — СМА) до дорогих ліків безкоштовно.

Здавалося б, чудова ініціатива, яка аж ніяк не може стосуватися запровадження чергових пільг для українських власників бізнесу.

Однак, в законопроєкт про закупівлю ліків додали положення про звільнення від оподаткування дивідендів, отриманих контролерами іноземних компаній (далі — КІК). Через таке «прикриття» ці нововведення не привернули увагу громадськості. Однак, дарма, оскільки прийняті зміни коштуватимуть українському бюджету мільйони гривень, які потраплять до кишені найбагатших українців.

Типові схеми «економного» ведення бізнесу в Україні

Згідно з інформацією на ресурсі Tax Justice Network, щороку український бюджет втрачає близько $458,988,402 податкових надходжень через виведення коштів в такі звані «податкові гавані». Це країни з дуже низькими ставками податку або з численними пільговими режимами, які дозволяють або не платити податок з доходу взагалі, або зменшити ефективну ставку оподаткування до близько 0%. Нагадуємо, що ставка корпоративного податку в Україні 18%, а персонального податку (ПДФО) 18% + 5% військового збору (раніше — 1.5%). Проте, на практиці, ці податки застосовуються до людей, які не мають ресурсу заплатити шалені кошти податковим та юридичним консультантам для «оптимізації податкового навантаження» (читати — допомоги вивести кошти в «податкові гавані»).

Схеми оптимізації бувають дуже креативними, однак досить часто передбачають структурування операцій із використанням іноземних компаній-прокладок на Кіпрі, ОАЕ, Ірландії та в інших країнах з низьким оподаткуванням. За допомогою таких структур, українські бізнеси «розмивають» (зменшують) базу оподаткування в Україні, щоб заплатити мінімум в Україні, виводячи кошти за кордон у вигляді (наприклад) виплат дивідендів.

Як правила КІК сприяють деофшоризації

Для боротьби з такими офшорними схемами у 2022 році в Україні запровадили правила про контрольовані іноземні компанії (КІК), які є міжнародною ініціативою Організації з Економічного Співробітництва та Розвитку (далі — ОЕСР). Згідно з цими правилами, КІК — це іноземна компанія, яка знаходиться під юридичним (наприклад, більше 50% акцій компанії перебувають у власності контролера) або фактичним контролем юридичної або фізичної особи резидента України. Так, українські резиденти-власники бізнесу зобовʼязані звітувати про свої КІКи та в деяких випадках навіть сплачувати податки з їхнього прибутку в Україні.

Важливо розуміти, що основною метою правил КІК, згідно з ОЕСР, є не збільшення податкових надходжень в державний та місцеві бюджети, а запобігання виведенню коштів за кордон з метою зменшення податкової бази (улюблений вид діяльності українських бізнес-власників), так званий запобіжний ефект. Для України це, в тому числі, хороша можливість дізнатися, в які саме компанії виводяться кошти та в подальшому спостерігати за цими «пунктами призначення».

Незважаючи на те, що законодавство по КІК справді складне, містить досить багато колізій і викликає ще більше запитань, за 2022 та 2023 роки (поки що єдині звітні періоди, за які доступна офіційна статистика), було подано близько 40 тисяч КІК-звітів про понад 23 тисячі іноземних компаній: український бюджет отримав більше 2 мільярдів гривень від українських контролерів-багатіїв.

Здавалося б, це перемога: правила КІК працюють і законодавець може зосередити свою увагу на усуненні технічних недоліків (наприклад, забезпечити якісну роботу електронного кабінету платника податків) та розʼясненню вже існуючих норм, але новий закон №13134 змінив правила гри на користь багатіїв, а не українського бюджету.

Як український бізнес впливає на законодавчі зміни у сфері податкової політики

(Колишні) правила КІК передбачали положення, яке, згідно з депутатом від партії «Слуга Народу» Олегом Марусяком, не влаштовували власників бізнесу. Правила стосувалися оподаткування «наскрізних дивідендів» (look-through або pass-through dividends), за якими дивіденди виплачені українською дочірньою компанією на користь материнської компанії, скажімо, на Кіпрі вважалися такими, що фактично були отримані українським контролером. Тобто, юридично кіпрська компанія була відсутня в цій транзакції і отримувачем коштів одразу визнався власник бізнесу.

Що це означало для нього? Йому потрібно було включити цю суму дивідендів у свою податкову декларацію і сплатити з неї податок у розмірі 6.5%/10.5% ПДФО та військовий збору (нагадуємо, що ставка податку для «простого» населення складає 19.5% для доходів за 2024 рік). Власники бізнесу були обурені такою юридичною фікцією, мовляв, якщо дохід далі залишається на балансі КІК і не розподіляється у формі дивідендів на їхню користь, чому вони повиненні сплачувати з нього персональні податки?

Якби податковий комітет Верховної Ради мав достатньо cміливості (та компетенції), вони б могли відповісти, що ці правила покликані запобігти штучним структуруванням операцій через фіктивні компанії-прокладки. Так, «прозоре» оподаткування КІК-прокладок не дозволяє контролерам затримувати гроші на балансі компаній як у своїх гаманцях та виводити їх лише тоді, коли є потреба. Або ще креативніше — користуватися такими грішми в Україні через корпоративні картки фіктивних компаній і уникати оподаткування взагалі.

Замість такої відповіді та відстоювання інтересів українського бюджету, Верховна Рада підійшла до питання більш прямолінійно. Нова редакція пп. 170.13.3 п. 170.13 ст. 170 Податкового кодексу повністю звільняє від оподаткування персональним податком дивіденди, які виплачені українською дочірньою компанією на КІК: і коли розподіл дивідендів відбувся, і коли його не відбулося. Виглядає, що Верховна Рада не просто відповіла на скаргу власників бізнесу, вона перевершила їх очікування.

Щоб нововведення здавалися більш поміркованими, Верховна Рада додала додаткову вимогу: для звільнення дивідендів від персонального податку, потрібно, щоб при сплаті цих дивідендів за кордон сплачувався податок на доходи нерезидентів (податок на репатріацію). Загальна ставка такого податку в Україні 15%, але вона зазвичай нижча через положення Угод про уникнення подвійного оподаткування. Так, при виплаті дивідендів на Кіпр, ставка податку на репатріацію складає всього лише 5%.

Власники бізнесу скаржилися на нібито подвійне оподаткування їхнього доходу в такому випадку: спочатку податок на репатріацію, потім ПДФО та військовий збір. Згідно з репортажем Економічної Правди, Міністерство фінансів погодилося з такими висновками.

Навіть якщо подвійне оподаткування доходу і виникає (що спірно через різну природу обох податків, існують інші способи йому запобігти, наприклад, дозволити отримати податковий кредит на суму податку на репатріацію, сплаченого при переказі коштів за кордон. В свою чергу, ОЕСР закликає розробити правила КІК, які не допускають подвійного оподаткування доходу за допомогою доступних методів, таких як згаданий вище податкових кредит. В нашому випадку, варіант повного звільнення пасивного доходу КІК від ПДФО та військового збору нівелює їх суть та завдання.

Альтернативно, можна було б зберегти попередній підхід до оподаткування «наскрізних» дивідендів для штучних корпоративних структур, де іноземні компані-прокладки виконують або роль гаманця для багатіїв або створені для «розмивання» бази оподаткування. Для дивідендів виплачених на користь активних іноземних компаній, які здійснюють реальну бізнес-діяльність і які є КІКами для українських контролерів, можна було б застосувати підхід із податковим кредитом. Однак, український законодавець, як завжди, вирішив підійти до вирішення комплексних проблем дуже спрощено і задовольнити вимогу українських багатіїв.

Все таки «родзинкою» цих нововведень є навіть не форма їх прийняття (через закон про закупівлю ліків), а їхня ретроактивна дія: правила про звільнення дивідендів КІК від оподаткування персональним податком в Україні набули чинності з 1 січня 2024 року. Більше того, ці правки було «просунуто» в законопроєкт, який набрав законної сили 5 липня 2025 року, коли кінцевий строк сплати персональних податків за 2024 рік – 1 серпня 2024. Це означає, що власники бізнесу мали достатньо часу подати уточнюючі податкові декларації, виключивши суму отриманих дивідендів КІК зі своєї податкової бази, та законно не сплатити додатковий податок. Не дивно, що дотримуватися загальної процедури прийняття законопів у Верховній Раді не хотіли: «оптимізувати» податки за 2024 рік було б запізно.

Послідовність законодавця в питання податкової політики: бідний платить двічі

У ситуації з такими «маневрами» українських депутатів найбільше обурення викликає сталість підходу законодавця до наповнення державного бюджету: тягар податків і далі падає на громадян, які працюють офіційно та намагаються дотримуватися норм закону, нехай навіть несправедливого.

Коли 1 грудня 2024 року в Україні підняли військовий збір з 1,5% до 5%, здавалося, що платитимуть його всі, незалежно від соціально-економічного статусу. Проте, як зазвичай відбувається з податками за фіксованою ставкою без належної прозорості та навмисно створеними пільгами та законодавчими «прогалинами» для заможних членів суспільства, на практиці сплачують його лише ті, хто не має ресурсів обійти систему.

Так само і нові правила оподаткування дивідендів КІК лише підтверджують, що в Україні закон стає на бік тих, у кого є гроші. Замість того щоб приймати закони для побудови більш егалітарного суспільства, де багатші віддають більшу частку свого доходу, все працює навпаки: тягар знову лягає на тих, хто менш захищений.

Вікторія АНТЮК,
«Соціальний рух»