17 квітня ц.р. постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві. Раніше ці питання регламентував Порядок від 30 листопада 2011 року.

Дія документу не поширюватиметься на осіб, що утримуються в установах виконання покарань або слідчих ізоляторах, крім випадків, коли зазначені особи залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами. При цьому Порядок за будь-яких умов не поширюватиметься на співробітників НАБУ.

Переваги:

1. Усунення бюрократії та підвищення прозорості. Спеціальна комісія утворюється протягом одного робочого дня після отримання від роботодавця письмового повідомлення про нещасний випадок або за інформацією, отриманою з інших джерел. Родина потерпілого сповіщається про початок розслідування листом (пункт 35). Інформуючи Держпраці про інцидент, роботодавець має одразу запропонувати кандидатури до комісії з розслідування.

2. Увага до прихованої зайнятостіРозширюється перелік обставин, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов’язаними з виробництвом. Як зазначено у пункті 52, ними, у тому числі є: а) виконання робіт особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства за обставин, зазначених у підпунктах 1—23 цього пункту; б) виконання робіт особою, яка фактично допущена до роботи без оформлення трудового договору (контракту), у разі підтвердження факту перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем за обставин, зазначених у підпунктах 1—23 цього пункту. Звернімо увагу, що представляти працюючих за ЦПД у спеціальній комісії буде уповноважена особа райдержадміністрації чи органу місцевого самоврядування (пункт 15). Вищезазначені інциденти будуть підлягати спеціальному розслідуванню, тобто комісію з розслідування буде утворювати Держпраці. Конкретизовано, що при нещасному випадку з працюючими за цивільними угодами або ФОПами обов’язок повідомити про інцидент покладено на підприємство, в інтересах якого виконуються роботи.

3. Ширше коло випадків визнаватимуть страховими. До Порядку додано Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування від нещасного випадку  (професійного захворювання (отруєння)/аварії) на виробництві (Додаток 10). Сказано, що страховим випадком визнаватиметься, зокрема, ситуація, коли потерпілий перебував у стані сп’яніння (за умови, що він не був відсторонений). На нашу думку, це стимулюватиме роботодавців дбати про життя працівників. Сьогодні трапляються ганебні випадки, коли після загибелі працівників в їх організм заливають алкоголь, аби уникнути відповідальності.

4. Краща взаємодія з медзакладами. Власник може прийняти повідомлення про нещасний випадок від закладу охорони здоров’я. На запит голови комісії, потерпілого (членів його сім’ї або уповноваженої ними особи) заклади охорони здоров’я у найкоротший строк безоплатно надають необхідні для проведення розслідування медичні висновки (пункти 43, 44).

Недоліки:

1. Строки давності на вчинення дій. Строк давності для розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) на виробництві становить три роки з дня їх настання (пункт 9).  Старий Порядок у пункті 54 не обмежував це право будь-якими строками. Також відзначимо, що лише протягом трьох років з дати отримання акта за формою Н-1 потерпілий, член його сім’ї чи уповноважена ними особа або органи, установи та організації, представники яких брали участь у розслідуванні нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), мають право звернутися до роботодавця, Держпраці або її територіального органу щодо призначення повторного розслідування (пункт 58).

2. Подовження процедур. Деякі строки подовжуються, що не відповідатиме інтересам потерпілих та їх родин. Приміром, спеціальне розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) проводиться протягом 15 робочих днів, а не 10 днів як раніше. Згідно пункту 56, роботодавець при отриманні обов’язкового до виконання припису за формою Н-9 вживає заходи протягом 10 робочих днів. У старому Порядку цей термін складав 5 днів (п.35). На практиці термін 10 робочих днів може розтягнутись до двох тижнів.

3. Перепони при спецрозслідуванні. Держпраці може не прийняти рішення про проведення спецрозслідування, така відмова оскаржується до суду (п.57). Скорочується коло суб’єктів, яких терміново має попередити роботодавець про нещасний випадок, який підлягає спеціальному розслідуванню. Пункт 8 передбачає вужче коло органів, яких потрібно сповістити, у порівнянні з пунктом 37 попереднього Порядку. Приміром, не потрібно сповіщати органи СЕС.

4. Зняття зобов’язань з власника. Не передбачено  обов’язку роботодавця організувати доставку тіла загиблого  працівника, його ідентифікацію та відшкодувати пов’язані з цим витрати (підпункт 6 пункту 45 раніше діючого Порядку). Не згадується можливість виплати підприємством матеріальної допомоги потерпілому чи членам його родини.

Як бачимо, оновлений Порядок усуває одні формальні перешкоди, але додає інші. Документ повинен сприяти розширенню колу інцидентів, які підлягатимуть розслідуванню. При цьому такі процедури повинні відбуватись у стислі терміни. Однак обмеження максимальних строків, протягом яких можна ініціювати розслідування, є спірним нововведенням. Також можна прогнозувати те, що роботодавці знімуть з себе витрати на матеріальну допомогу родинам (хоча і нині це є добровільним). Сподіваємось, що спеціальне розслідування нещасних випадків, що стались із неоформленими працівниками, допоможе добитись справедливості родинам цих осіб. Та разом з тим відсутність презумпції наявності трудових відносин може знизити ефективність подібних дій.