Керівництво ПАТ «КЗРК» оприлюднили такі накази антиробітничого змісту від 22.09.2020 року:

  • «Щодо оплати праці під час незаконного блокування господарської діяльності ПАТ «Кривбасзалізрудком» №3924 – про неоплату праці простою;
  • «Про вимушену зупинку повного технологічного циклу видобутку залізної руди шахтами ПАТ «Кривбпасзалізрудком» 3925 – про скорочення працівників.

Серед іншого, документи посилаються на Галузеву угоду гірничо-металургійного комплексу України на 2011-2012 роки. Але ознайомлення з її положеннями дозволяє засумніватися у легітимності даних наказів.

По-перше, накази винесено без погодження з профспілками. Власникові заборонено приймати рішення та документи з соціально-економічних і трудових питань без попередньої згоди відповідної організації профспілки у межах, визначених п. 8.3 Угоди.

По-друге, ці накази ускладнюють вирішення конфлікту. Як слідує з п. 9.6 Угоди, сторони зобов’язуються «сприяти втіленню принципу соціальної відповідальності бізнесу, підвищенню демократизації стосунків між найманими працівниками та роботодавцями». Очевидно, що погрози звільненням та позбавленням заробітку є кроками в зворотній бік.

СТОСОВНО НЕОПЛАТИ ЧАСУ ПРОСТОЮ (№3924)

(1)   Безпідставним є твердження про те, що відмова піднятися на поверхню незаконна.

Наказом передбачено «вважати незаконною відмову ряду працівників… залишити підземні умови». Працівники реалізували своє право на протест, яке гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основположних свобод в статті 11. Встановлені положення можуть бути застосовані як до права на мирні зібрання, так і до права на страйк (яке виводиться з свободи об’єднання). Як зазначено у частині другій статті, здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що «встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки…».

Закон України про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) у ст. 23 для визнання страйку незаконним потребує звернення роботодавця до місцевого суду.

Правовою основою регулювання права на мирні зібрання виступає ст. 39 Конституції України. Обмежити реалізацію відповідного права можуть органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, звернушись до адміністративного суду (ст. 280 Кодексу адміністративного судочинства України).

Але рішень судів, які б визнавали незаконність страйку чи мирного зібрання, немає.

(2) Факт неявки на роботу не було встановлено.

Роботодавець своїм наказом вирішив відобразити в табелі використання робочого часу працівникам, які залишилися під землею, позначки «інші причини неявки». Але він не з’ясував причини відсутності. Підставою для внесення до Табеля обліку робочого часу того чи іншого коду причин неявок на роботу є підтверджуючі документи (наприклад, пояснювальні записки). Відповідно до ст. 149 КЗпП, обов’язок зажадати від працівника пояснень лягає на роботодавця. Перебування на території підприємства у судовій практиці прирівнюється до поняття перебування на роботі. Тим паче, власник сам стверджує, що працівники не піднімалися на поверхню підприємства, тобто не покидали територію.

(3) Склалася небезпечна виробнича ситуація, тому працівникам слід гарантувати збереження заробітку.

З першого дня перебування під землею робітники усно й письмово повідомляли про незабезпечення належних умов охорони праці. У подальшому факт настання виробничої ситуації, небезпечної для життя і здоров’я, було підтверджено перевіркою Держпраці. Виявлено 190 порушень і попереджено керівника підприємства про необхідність негайного зупинення робіт (виробництва) за фактом наявності порушень, що можуть нести загрозу життю та здоров’ю працівників підприємства.

За період простою з причин виникнення небезпечної виробничої ситуації, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток. На час зупинення експлуатації підприємства органом державного нагляду за охороною праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток (ст. 6 Закону про охорону праці). Нагадаємо, що власник не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи (ст. 153 КЗпП).

СТОСОВНО СКОРОЧЕНЬ (№3925)

(1)   Причини скорочень надумані, а не економічно обґрунтувані.

Власник дає розпорядження підлеглим «підготувати пропозиції щодо скорочення чисельності працівників у зв’язку з вимушеною зупинкою повного технологічного циклу видобутку залізної руди шахтами комбінату». Проведення скорочень вимагає наявності змін в організації виробництва і праці. Під змінами в організації виробництва і праці слід розуміти об‘єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу. На тому, що причини для скорочень мають бути об’єктивними, робиться наголос і в пункті 2.16 Галузевої угоди. Тоді як у даному випадку за шантажем власника стояло небажання ділитися прибутком і прагнення вирішити конфлікт на своїх умовах. Ця ситуація носить тимчасовий характер і пов’язана з вчинками людей, тобто з суб’єктивним фактором. Вона склалась не в силу дії ринкових сил (на що вплинути складно), а лише тому, що власник не бажає досягати компромісу не переговорах. Якщо акція протесту викликала зупинення підприємства, то в такому випадку мало йтися про оголошення простою (статті 34, 113 КЗпП).

(2) Власник не погодив плани скорочення з профспілками.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру, він повинен завчасно, не пізніше як за 3 місяці до намічуваних звільнень надати профспілкам інформацію щодо цих заходів.

ВИСНОВКИ:

(1) Роботодавець заплутує працівників та вводить їх в оману. Це перешкоджає вільним переговорам.

(2) Існують підстави для притягнення до юридичної відповідальності менеджерів. Кодекс України про адміністративні правопорушення у ст. 41-2 передбачає покарання за порушення чи невиконання колективної угоди у вигляді штрафу до 1700 грн на посадових осіб. Окрім того, такі особи несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади (ст. 18 Закону України «Про колективні договори і угоди»). Відзначимо, що відсторонити керівників за статутом підприємства може Наглядова рада, а профспілковий комітет може направити власникові вимогу звільнити керівника згідно ст. 45 КЗпП.

(3) Робітники усіх підприємств повинні підтримати КЗРК, щоб не дозволити задушити мирний протест за краще життя.

(4) У зв’язку з частковим відновленням роботи шахт власник можливо не наполягатиме на скороченнях. Але держава повинна бути готова втрутитися в ситуацію, якщо роботодавець буде знову погрожувати сухою консервацією шахт. Це не лише призведе до порушення прав протестуючих робітників, а й підвищить рівень безробіття у регіоні.

(5) Поки що жоден аргумент власника не заперечив права людей на справедливий протест. Відповідно до Конституції, людина, її життя є найвищою соціальною цінністю (ст. 3), а кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї (ст. 48). Аргументи вигоди для власника не переважують цих цінностей.

Віталій ДУДІН,
кандидат юридичних наук,
Голова Ради ГО
«Соціальний рух»