Якщо в наші довоєнні часи можна було часто зустріти насмішки над лівими, які говорили про нищівні наслідки імперіалістичної політики РФ, то зараз вже нікому не смішно. Ми живемо у реальності, в якій доводиться мати справу з насиллям, обмеженням прав і свобод людини. Всі, хто раніше були поза політикою, можуть відчути її вплив на своє життя. А ті, хто були в темі політики, бачать, що роботи ще на роки й роки вперед.

Однією з таких задач буде ратифікація Стамбульської конвенції в Україні.
Знаю, що зараз це питання здається зовсім не на часі. Але варто тримати руку на пульсі, бо ж скільки таких питань було відкладено до кращих часів.

Чому саме зараз про це говорити?

Стамбульська конвенція — документ, який створений для протидії і боротьбі з насильством щодо жінок і домашнім насильством. Прийнята ЄС та 46 країнами світу. Україна конвенцію підписала ще у 2011, проте процес ратифікації затягнувся, як бачимо, на 11 років. Основні суперечки велись здебільшого через поняття “ґендеру” та консервативні побоювання, мовляв концепція родини буде зруйнована, якщо  конвенція буде прийнята.

Проте документ не змінює понять “жінка” і “чоловік”, і тим більше не вигадує ніякий третій гендер. Таке страшне для консерваторів слово “ґендер” покликане всього лише акцентувати, що жінка може зазнавати насилля саме через той факт, що вона жінка. Більше того, захист чоловіків від насилля у конвенції також прописаний.

У листопаді 2021-го активістки знову підняли питання про ратифікацію конвенції та створили петицію до президента. Вона набрала необхідні для розгляду 25 000 підписів. А 16 лютого президент дав відповідь. Серед іншого, він підкреслив:

“Наразі Міністерству закордонних справ України запропоновано доопрацювати пакет документів щодо ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами для подальшого внесення у встановленому порядку на розгляд Глави держави разом із проектом відповідної заяви з урахуванням наявної міжнародної практики. Після завершення цих процедур я буду готовий внести на розгляд Верховної Ради України цей законопроект у порядку законодавчої ініціативи.”

Що далі? А далі була війна

Наразі питання відійшло на задній план. І не вийде з тіні ще довго після закінчення воєнних дій, оскільки Україні доведеться відновлюватись у всіх сферах. Проте, це зовсім не означає, що на задній план відійшло насилля. Доказом цього, можу привести публікацію радіоведучої “Радіо Свобода”:

«…Двоє жінок звернулися до мене з питанням, що робити, коли до тебе вночі, я перепрошую, хтось пристроюється: “Він до мене пристроївся, я з мамою, стара тьотка, то не знала, що із цим робити, спочатку думала, що діду холодно” – сказала моя однолітка. “Він мене лапав, ліз в штані, казав: та шо тут такого, ти без парня, бомбят, жить надо!” – розповіла мені студентка про ночівлю в метро…»

На сторінках, які публікують інформацію для біженців та переселенців, з’явилась інформація від волонтерів про випадок на кордоні з Польщею: сутенери під виглядом волонтерів і допомоги забирали у дівчат паспорти і намагались відвезти у бордель.

Також 4 березня у соцмережах з’явились публікації про зґвалтування військовими РФ 11 жінок у Херсоні, де останні дні були бої та буквально танки окупантів у місті. Мер міста інформацію спростував, оскільки звернень до лікарні не було. Проте, ми знаємо, що про такі речі жінки не говорять, оскільки не можуть бути впевнені, що їх захистять на законодавчому рівні. Це якщо не враховувати психологічний фактор і табуйованість теми насилля у суспільстві. Бо ж нас вчили здебільшого “не виносити особисте на всезагальне обговорення”.

Звичайно, у нас багато планів на “після перемоги”. Але варто пам’ятати, що під час війни жорстокість і злість загострюється, особисті кордони розмиваються, а відчуття безпеки взагалі таке, наче ми й ніколи не знали про нього.

Тому закликаю жінок і чоловіків не мовчати і будь-яким випадкам фізичного/сексуального насилля давати розголос. Нам здається, що все волонтерство і допомога сконцентровані на базових потребах, але це не так. Всі цінності, яких ми дотримувалися до війни, завжди з нами. І ми будемо стояти до останнього за кожне життя і за людську гідність.

Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації продовжує працювати в онлайн режимі.

Telegram: @NHL116123

Facebook: @lastradaukraine

Також, якщо ви стали жертвою сексуальних домагань, заручіться підтримкою близьких та звертайтеся до поліції.

Якщо зґвалтування трапилося з вами чи з кимось з оточення, відразу звертайтеся за постконтактною профілактикою ВІЛ (важливо! треба встигнути в період 3 днів). В Україні процедура безкоштовна.
Звертайтеся у центри профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІД: https://phc.org.ua/sites/default/files/uploads/hiv-contacts.pdf

Вікторія ПІГУЛЬ, для “Соціального руху”