Попри необхідність реєстрації, погану погоду та вечір буднього дня, не всі охочі з майже півсотні відвідувачів умістились в одній з аудиторій КПІ ім. Сікорського.

Альона Ляшева, Дана Кавеліна, Денис Пілаш й Олексій Якубін представили збірку текстів, присвячених історії та сучасності європейських лівих, до створення якої долучилась низка молодих українських авторок і авторів.

У полі зору опинилися лівосоціалістичні, марксистські та анархістські рухи, партії, організації та профспілки країн “старої Європи” (Західної, Північної та Південної). Особлива увага приділена лівим партіям, які під час нинішньої економічної кризи здобули суттєву підтримку як політичне вираження боротьби соціальних рухів проти неоліберального капіталізму: Коаліції радикальних лівих (СІРІЗА) у Греції, “Подемос” в Іспанії, Лівому блоку в Португалії.

У книзі не оминаються й проблемні й неоднозначні моменти в діяльності західних лівих. Також розглянуто кризу традиційних соціал-демократичних партій, що сягнула навіть їх взірцевих прикладів у Скандинавії. Натомість огляд історії британської лівиці від Юлії Юрченко закінчується закінчується зворотнім процесом зростання підтримки лейбористів після  неочікуваного лівого повороту, уособленого новим лідером Джеремі Корбіном. Андрій Рєпа у розділі про Францію здійснює розлогий екскурс в інтелектуальну історію французьких лівих, а Тарас Саламанюк розбирає суперечності найбільшої лівої партії Німеччини.

19897783_1279153035515841_1911002511_o

Автори запевняють, що марево успішної заможної Європи – це не даність, а наслідок історії жорстких класових протистоянь, що триває й досі. Загальнонаціональні страйки у Франції проти підвищення пенсійного віку чи антиробітничої реформи трудового законодавства, зупинки авіарейсів у Німеччині через страйк профспілок, сутички британських та іспанських студентів із поліцією під час протестів проти скорочення видатків на освіту. Ось таке рішуче “ні” наступу на права трудящих, молоді, мігрантів та різних пригноблених груп – це і є гарантія дотримання прав і свобод людини, високих соціальних стандартів та всіх інших благ, що у багатьох українців асоціюються з “Європою”.

“Проте, коли нам розповідають про “омріяний ЄС”, про ці речі зазвичай не згадують. Обходять стороною і те, що радикальні ліві сили є невід’ємною частиною політичного ландшафту й представлені в парламентах усіх західноєвропейських країн, і те, що європейські трудящі не припиняють опору тим самим проблемам, що знайомі і нам – від урізань трудових прав до виводу капіталів до офшорів. Рішуча боротьба проти антисоціальних реформ, яку можуть вести лише ліві, прогресивні та демократичні сили є надзвичайно актуальною і в Україні”, – запевняє співавтор Денис Пілаш.

“Головним посилом книги було підняти питання щодо уявлення про Європу, як чогось однорідного, показати, що всередині країн ЄС існує опозиція неоліберальному порядку, який Європа нав’язує Україні. Мені особисто було цікаво, що ми під час дискусії обговорювали ситуацію молоді в ЄС, США і пострадянському просторі і те, наскільки саме ця група на Заході наближається до українських “стандартів” нестабільної зайнятості, відсутності підтримки від держави, а не навпаки”, – каже редакторка “Лівої ЄвропиАльона Ляшева.