“Заберіть татарів з Бельбеку, Качі, Судака, Ускуту, Старого Криму, та й взагалі з гористих районів; серед тих татар, хто живе в степах, ніхто не має залишитися; і якщо маври хочуть піти, вони повинні бути негайно додані до відповідного списку і вивезені протягом 24 годин”.
Так почалося велике переселення кримських татар. Відповідно до турецьких джерел, серед 1,5 мільйонів кримських татар, які жили в Криму у 18 столітті, на початку 20 століття їх залишилось всього 250 тисяч. Кримські татари сильно постраждали від російського імперіалізму і у 1917 році кримськотатарський національний рух мав шанс на свободу.
Лютнева революція стала часом можливостей для націй Російської імперії. Кримські татари не стали виключенням.
У 1917 році з революційних кіл кримськотатарської інтелігенції була створена Татарська партія (іноді також називають Татарською соціалістичною партією), пізніше партія стане називатися Міллій Фирк’а. Це була демократична та мусульманська партія з соціалістичною орієнтацією, яка виступала за парламентську республіку зі свободою зібрань, свободою об’єднання у професійні спілки, свободою партійної діяльності та персонального життя. Партія високо цінувала принципи національної рівності, рівність мов, культур та народів, підтримувала боротьбу за автономію чи незалежність всіх поневолених народів Росії та просувала широкі гарантії для всіх народів Криму. Татарська партія була достатньо централізованою партією, що виросла з активістів-підпільників та мала чіткий національний ґрунт, партія була національною за складом: у неї приймали лише татар.
Головними програмовими цілями було становлення безкласового соціалістичного суспільства та досягнення державності чи автономії для кримськотатарського народу.
Одним з лідерів та засновників Татарської партії був відданий соціаліст, поет та юрист Номан Челебіджіхан. Він привніс свій характер у вигляд партії та став символом новонародженої революції на півострові.
На Кримському півострові ростуть різнокольорові троянди, лілії, тюльпани. І у кожної з цих витончених квітів є своя особлива краса, свій особливий ніжний аромат. Ці троянди, ці квіти — народи, що живуть в Криму: татари, росіяни, вірмени, євреї, німці та інші. Мета Курултаю — зібравши їх разом, скласти з них красивий і витончений букет, заснувати на прекрасному острові Крим справжню цивілізовану Швейцарію. Курултай думає не тільки про кримських татар, але про всі народи, які протягом століть по-братськи живуть разом з ними. Курултай запрошує їх працювати разом, і буде йти з ними пліч-опліч. Кримські татари будуть грати в цій справі не роль керівника, але роль зачинателя, ініціатора.
— Номан Челебіджіхан, промова перед відкриттям Курултаю.
Кримські татари формували свої національні батальйони в армії та починали створювати культурні та політичні центри. Однак, їхні дії були негативно сприйняті російським урядом.
Уряд Керенського протистояв національному рухові і 23 червня російською контррозвідкою Севастополя було заарештовано Челебіджіхана за “незаконну діяльність”. Це стало потужним ударом по національним почуттям кримських татар. Після зібрання 5 тисяч підписів під час протесту, Челебіджіхана було звільнено.
Лютнева революція повалила старий режим, і наш народ згуртувався під червоним прапором. Але минали місяці, а ми все ще не бачили ні науки, ні знань, ні мистецтва, ні промисловості, ні порядку, ні справедливості. Більш того, порядок ще більше зіпсувався, і всі наші надії розвіялися. Навколо нас жахлива пустота. Ми чекали вирішення проблем від центральної влади (від Росії). Однак звідти, від Тимчасового уряду, прийшла лише анархія, і весь край (Крим) поринув у темряву та конфлікти. З цього приводу ми сказали: «Нація! Більше від центральної влади нічого не очікуйте, беріть свою долю у власні руки!»
Другого жовтня 1917 року, Другий Всекримський Мусульманський Конгрес в Сімферополі вирішив провести вибори до Курултаю, парламенту кримських татар. Під час виборів, проведених в другій половині листопада, було обрано 76 депутатів, включно з 4 жінками. Вибори жінок-депутатів в мусульманській республіці стали символом суспільного прогресу, чим пишалися члени першого кримського парламенту.
Курултай
Курултай визнає основою загальну рівність людей і затверджує рівність прав чоловіків і жінок і доручає парламенту розробку і прийняття відповідного закону про рівноправність.
* Стаття 18 Конституції Кримської Народної республіки.
Через деякий час, 13 грудня 1917 року, Курултай проголосив Кримську Народну Республіку, засновану на ідеалах національного визволення, соціальної рівності та демократії. Варто зазначити, що Курултай не намагався бути єдиною владою в країні, навпаки. Вважаючи майбутній устрій Криму за багатонаціональну державу, кримськотатарський національний рух вбачав себе лише одним з рівних творців Кримської Народної Республіки. Проте, стрімкість розвитку подій стала причиною оголошення КНР саме Курултаєм. Таке рішення було широко підтримано українськими та кримськотатарськими депутатами Ради народних представників.
КНР стала першою тюркська республіка та першою мусульманська республіка, що дала жінкам рівні права. Також, це була перша мусульманська республіка, що керувалася лівими і соціалістичними ідеями. Значна частина обраних депутатів парламенту були від партії Міллій Фирк’а, тому вони почали впроваджувати свою програму, включно з політичними, культурними та економічними реформами.
Міллій Фирк’а декларувала соціалізацію заводів та фабрик:
«…У робітничому питанні Міллій Фирк’а повністю солідарна з вимогами соціал-демократів».
Крим, 1917
Більшість кримських татар були селянами, майже половина з них були безземельними. Через це партія агітувала за ліквідацію власності землі вакфами: 87,614 арів землі було передано на користь держави та здано в оренду найбіднішим селянам. “Всі землі повинні належати громадам (джамаатам)” – кожній людині було гарантовано стільки землі, скільки вона може обробляти. Адміністративні, церковні та маєткові землі були відчужені без компенсації.
Але, на жаль, бачення республіки довго не протрималося.
Згодом більшовики, вбачаючи себе єдиними законними спадкоємцями всіх земель колишньої Російської імперії, оголосили війну проти Кримської Народної Республіки та повністю окупували Кримський півострів. Вони захопили Номана Челебіджіхана і 27 січня ув’язнили його в Севастополі. Як його мучили чи допитували нові більшовицькі керівники ми не знаємо, але через деякий час, 23 лютого 1918 року, Челебіджихан був застрелений, а його тіло викинули в Чорне море.
Кримська Народна Республіка стала яскравим прикладом боротьби поневоленого народу за свої права, державу та свободу. Республіка довго не протрималася і населення Криму спіткало складну долю: господарювання більшовицького та білого російських окупаційних режимів, французьких і німецьких солдат. Партію Міллій Фирк’а переслідували всі можливі сили – і Тимчасовий уряд, і більшовики, і білогвардійці з французами.
Ліве крило партії вирішило співпрацювати з більшовиками та прийняти радянську платформу. Але після хвилі репресій, вони були остаточно заборонені у 1920 році.
1. Прийняти резолюцію про відхилення договору з групою як шкідливий та непотрібний рудимент.
2. Почати кампанію проти “Міллій Фирк’а” в усній та друкованій агітації
3. Видати памфлет, спрямований проти “Міллій Фирк’а”…
Резолюція РКП(б) від 30 листопада 1920 року щодо Міллій Фирк’а.
Це означало остаточну заборону партії.
Хоч і дні Кримської народної республіки були короткі, але спадок і пам’ять за тими революційними подіями, національним і соціальним визволенням все ще живі.
Переклад з: https://ukrainesolidaritycampaign.org/2023/01/26/crimean-peoples-republic/
Автор: Владислав Стародубцев
