Ввечері 12 червня ц.р. на двох представниць українського феміністичного руху було скоєно напад. Молоді жінки, гуляючи київським Подолом, натрапили на паркан, обклеєний плакатами принизливого змісту, що суперечили Закону «Про засади запобігання та протидії дискримінації». Почавши зривати плакати, жінки невдовзі опинились в оточенні 15 чоловіків. Далі була штовханина, удари по обличчю, знущання і брудна лайка. На одязі деяких нападників красувалася символіка правоконсервативного угрупування «Традиція і Порядок». На інформаційних ресурсах ТП розміщено анонс про запланований в цей день агітрейд та фотозвіти з минулого. В коментарі до фотозвіту вказано, що Поділ обрано мішенню для правих рейдів невипадково, адже він «переповнений ватагами мігрантів, феміністок та ліберальних студентів Могилянки».

РЕСПЕКТАБЕЛЬНИЙ ІМІДЖ

«Традиція і Порядок» – це не просто вуличне угрупування. Це зареєстрована громадська організація, прихильники якої послуговуються фашистською естетикою та апелюють до «консервативних, християнських та сімейних цінностей». В візуальних матеріалах «ТП» часто використовує образ лицаря, а в текстових позиціонує себе як адептів «білої, християнської європейської цивілізації». Очільником цієї профашистської ГО є Богдан Ходаковський. Члени цієї структури застосовують насильство до опонентів і проходять вишколи, відтак ГО мала би бути заборонена як така, що має воєнізовані формування. Правоохоронні органи, як мінімум, повинні були б звернути увагу на цю суспільно-небезпечну групу. Але напевно державу влаштовує їх існування.

Як і решта правих груп з політичними амбіціями, організація змушена шукати прихильності майбутнього електорату і створювати видимість того, щоб занепокоєні суспільними проблемами. Виходить не дуже.

TK

МЕТУШЛИВІ СПРАВИ

Як це часто трапляється, спроби підлаштуватися під симпатії народу входять в суперечність з політичною практикою цього правого руху:

-         Акції за свободу слова погано в’яжуться з нападами на мирних опонентів або журналістів;

-         Заяви проти знищення медицини суперечать їхнім власним вимогам знизити податки для бізнесу, з яких ця медицина фінансується;

-         Збори грошей погорільцям Житомирщини віддають лицемірством на фоні рукоплескань підпалам і погромам ромських поселень та схожі на цинічний піар на чужому горі;

-         Позірна критика олігархії поєднується з підтримкою олігархічного проекту Трудового кодексу;

-         Претендуючи на політичну самостійність, «традипори» брали участь у розбірках політичних еліт;

-         Апеляція до порядку не заважає вдаватися до криміналу (екс-координатор консервативного руху оголошений у розшук через ймовірну причетність до убивства);

-         Прославляння лицарських чеснот виглядає блюзнірством через регулярні напади на жінок.

Цей перелік можна продовжувати далі.

ЛИЦАРІ В ПОШУКАХ СЕНЬЙОРА

Окрім співпраці з іншими гравцями на сцені вуличної правої політики, «ТП» прагне стати молодшим партнером впливових політсил. Так, приблизно за півроку до початку президентських перегонів-2019 риторика організації почала підозріло співпадати з пропагандистською компанією тодішнього президента П.Порошенка, кульмінацією же стала пряма агітація вже напередодні виборів. Окремі джерела стверджують, що містком між командою Порошенка та молодим неофашистським рухом «Реванш» (так називалася ГО «Традиція і Порядок» до ребрендингу) став політтехнолог Олександр Нойнець. Фігура Нойнеця цікава тим, що знаходиться на перетині інтересів олігархічного капіталу, радикальних націоналістів та реакційного духовенства з України та РФ. У передмайданне десятиліття цей політтехнолог був одночасно членом Партії Регіонів та «Братства» Дмитра Корчинського (!). В цих якостях він займався просуванням опозиційних до «помаранчевої» влади кандидатів на південно-східних теренах держави. Під час Майдану займав активну провладну позицію та через підконтрольні йому ЗМІ демонізував учасників протестів. Але, як і багато інших гравців, перейшов незабаром до команди новоствореної пропрезидентської партії БПП. Вірогідно, що саме завдяки його широким контактам представники маргінальної правої групи налагодили зв’язок з топовим духовенством кількох релігійних громад країни.

Поразка Порошенка на виборах змусила ультраконсерваторів шукати нового патрона. І через деякий час ним став народний депутат Святослав Юраш, який потрапив в парламент за списками «Слуги Народу» та став ініціатором створення міжфракційного об’єднання «Цінності. Гідність. Сім’я». ЦГС вбачає свою місію в «донесенні широкого спектру світової консервативної думки в українську інтелектуальну спільноту» та захисті тих ж таки «вічних цінностей». Протягом останнього півріччя депутат Юраш є частим гостем на заходах «ТП» і навіть брав участь в контракції правих 8 березня 2020 року. Нагадаємо, що той день відзначився нападами на учасників маршу за права жінок.

630_360_1567512340-927

ВИСНОВКИ

То хто перед нами? Консерватори, які використовують бандитські методи або ж бандити, які використовують консервативні ідеї? Йдеться про звичайних фашистів. Їх роль – випустити пар соціального невдоволення, захищаючи при цьому капіталізм та уможливлюючи неоліберальні реформи. Їх доля буде такою ж плачевною, як і в Муссоліні.

Випадок 12 червня 2020 р. привертає увагу через свою зухвалість. Він є нагадуванням суспільству про загрозу, яка походить від правого радикалізму. Ми закликаємо до солідарності з жертвами неофашистського насилля й опору агресорам.

«Соціальний рух» сподівається, що інститути громадського суспільства й органи влади нарешті почують потепілих від ультраправого насильства і розірвуть будь-які контакти з правими радикалами. Інакше вони стають співучасниками злочинних діянь.

Держава повинна дбати про безпеку громадян і протидіяти подібним бандам. Ігнорування агресорів або їх задобрювання дорого коштуватиме Україні.