7 грудня 2020 року після другого туру виборів міського голови в місті Кривий Ріг, переміг кандидат від «ОПЗЖ» Костянтин Павлов (він набрав 56,9% голосів). Фінал виборів подарував певну інтригу, адже Павлов і його опонент Дмитро Шевчик мали приблизно однакові рейтинги. Проте ці вибори загалом досить типові для місцевих виборів в Україні 2020 року. Згідно оцінок спостерігачів з «ОПОРИ», вибори в місті пройшли без значних фальсифікацій та перешкод (на відміну від минулих виборів у 2016 році, коли відбувались протести проти переобрання Юрія Вілкула). Але це свідчить не скільки про налагодженість виборчих процесів, скільки про політичну пасивність громадян, яка відображена в низькій явці. Запекла боротьба на президентських виборах, де Зеленський переміг з вражаючим відривом, пророкувала подібний успіх кандидатам від «Зе» і на виборах міських, але цього не сталось. Подібна політична пасивність громадян до виборчого процесу, пов’язана лише з тим, що в 2020 році людям дали «вибір – без вибору». Кривий Ріг тут яскравий приклад.

Кому намагалися сподобатися кандидати

Нагадаємо, що екс-міський голова Юрій Вілкул, перемагаючий з відривом у першому турі, знявся за станом здоров’я на підтримку Констянтина Павлова. Раніше Павлов працював з Вілкулом у місцевій раді, та перебував в одних партіях (зокрема, в «Партії регіонів»).

Суперник Павлова із «Зе»-команди – Дмитро Шевчик – є представником топ-менеджменту компанії «Метінвест» (генеральним директором Центрального гірничозбагачувального комбінату). Він не зміг перемогти, незважаючи на підтримку правлячої партії, агітації на його користь на «ЦГЗК» і підтримку деяких профспілок. Втім, робітники у переважній більшості показали, що можуть ігнорувати «прохання» своїх босів.

За Костянтина Павлова «традиційно» агітували бюджетників, адже політик працював у міській владі. Спостерігачі зазначають, що агітація супроводжувалась обіцянками виплатити 1500 грн, що розцінюється експертами як підкуп.

Такі схожі долі

Можна зробити висновок, що соціальна база кандидатів дещо відрізнялась (Шевчик намагався завоювати прихильність робітників, а Павлов – бюджетників). Але загалом відмінностей між ними украй мало. В обох кандидатів є зв’язок з найбагатшим олігархом України – Рінатом Ахметовим. Їхні родини, як свідчать журналістські матеріали, ведуть елітний спосіб життя. Навіть освіту висуванці здобували в одному виші – Міжнародному інституті менеджменту (Росія). В їх програмах не було нічого особливого, окрім експлуатації іміджу «укорінених політиків».

Можливо саме тому, криворіжці не бачили сенсу обирати з двох майже однакових кандидатів? Жоден з них не просував інтереси трударів Кривбасу, як промисловців, так і бюджетників. Представники трудових колективів вважають, що курс влади не зміниться – вона буде й надалі проявляти лояльність до великих капіталістів, не змушуючи їх платити вищі податки і усуваючись від забезпечення інтересів трудових колективів.

За фасадом декларацій

На цих виборах К.Павлова мав більшу свободу маневру й міг навіть схвально відгукнутися про вимоги протестуючих робітників «Криворізького залізорудного комбінату». Але не слід забувати, що, будучи народним депутатом, він підтримував ініціативи в інтересах бізнесу: зокрема, пом’якшення «антиофшорних» норм (законопроект №1861) і мораторій на перевірки підприємців (законопроект №3153).

Звичайно, новообраний міський голова Кривого Рогу буде намагатися продемонструвати турботу про пересічних містян. Одна з перших ініціатив, яку обговорюють за межами міста – це запровадження безкоштовного проїзду в громадському транспорті з 1 травня 2021 року. Цей крок є логічним, оскільки за своїм призначенням муніципальний транспорт не повинен приносити прибутки. Така ідея має шанси на успіх, якщо буде впроваджено «відкриту бухгалтерію» – регулярне інформування про витрачання бюджетних коштів. Втім, якщо не буде знайдено додаткових коштів на фінансування транспорту, то безкоштовність проїзду може послугувати підставою для скорочення працівників через «нерентабельність» транспорту. Тоді ця ідея буде дискредитована. Якщо казати про інші бюджетні напрямки, то розраховувати на суттєве покращення стану освіти й медицини важко допоки корпорації не змусять сплачувати справедливі податки і збори до бюджету. Поки влада не анонсує урізань у цих сферах, що вже сприймається багатьма як досягнення.

Що далі?

Ці вибори вкотре нагадують, що робітники виключені з політичної системи. При цьому кількість людей, які ігнорують вибори, є доволі вагомою (зокрема, масово проігнорували вибори молоді робітники). Лише якщо промислові робітники об’єднаються, то політика зміниться у бік забезпечення соціальної справедливості. Обіцянки про турботу про простих людей – це не просто слова, якими влада хоче приспати увагу трудящих. Запровадження «відкритої бухгалтерії» на комунальних підприємствах і контроль над великими добувними підприємствами – ось, що може змінити якість життя. Проте нова міська влада навряд чи наважиться хоча б підвищити розмір плати за землю для промгігантів. Криворізькі трудящі повинні пам’ятати, що їхні дії на робочих місцях можуть вплинути на політику вагоміше за будь-які вибори. Запобігти зниженню рівня життя можуть лише страйки на шахтах і комбінатах, підтримані працівниками бюджетної сфери. Проте без власної політичної сили добитися справжніх перетворень трудящі не зможуть. «Соціальний рух» готовий зробити все можливе для здобуття нових робітничих перемог.