Ми вперше зустріли Дениса та членів профспілки кранівників навесні 2021 року під час онлайн зустрічі й обміну досвіду між профспілківцями Польщі й України. Тоді в обох країнах проходили протести за підвищення зарплати та покращення охорони праці в цьому секторі. Українські кранівники інформували у своїх соціальних медіа про активність польських колег та висловлювали солідарність. Поляки писали про боротьбу українських кранівників в профспілковій газеті IP Bulletin і на своєму вебсайті, водночас на вебсайті української ГО “Соціальний рух” з’являлися матеріали про протести польських кранівників.

Ігнацій: Денисе, насамперед розкажіть яка ситуація зараз у Львові?

Денис: У Львові станом на 6 березня ситуація відносно спокійна. Протягом 4-5 березня сирена лунала лише двічі. Ані провокацій, ані вибухів, ні збройних конфліктів у зоні Львова не було. Люди самоорганізовуються, формуються міцні волонтерські мережі. Органи влади також залучені, однак, незалежно від них діють низові ініціативи. Працює громадський транспорт так само, як і крамниці. На щастя, у магазинах досі є продукти. Чого у Львові бракує, так це ліків, повербанків, зарядних пристроїв до телефонів. Існує нестача певних критичних товарів й товарів у воєнторгах.

І: Розкажіть про ці низові ініціативи, як вони працюють, чим саме ви займаєтеся у Львові?

Д: Низові, антиавторитарні ініціативи, до яких долучаюсь і я, окрім всього займаються приготуванням вегетаріанської їжі. З самого ранку ми готуємо страв на кількість від 50-60 до 80 людей. Спершу ми роздаємо її на місцях, де розміщуються біженці, а далі готуємо знову або забираємо те, що залишилося, і відвозимо на залізничний вокзал, де зараз багато людей. Окрім мене тут задіяно ще двоє членів організації “Соціальний рух”. Ми намагаємося підтримувати наших товаришів з антиавторитарного руху, які вирушили на фронт. Пересилаємо їм ліки та тактичне спорядження: бронежилети, шоломи, рукавиці. Існує також анархістська організація під назвою “Чорний стяг”. Наскільки я знаю, то частина з них теж відправилася на фронт у Київ, де доєдналася до територіальної оборони. Інші долучаються до місцевої ТрО у Львові. Попри все, “Екологічна платформа” та “Чорний стяг” досі годують людей щосуботи. Безпритульним й іншим людям необхідно харчуватися.

І: А що наразі з профспілкою кранівників, з якою ви пов’язані?

Д: Ми весь час підтримуємо контакт; організували кампанію зі збору коштів для української армії. З бюджету профспілки й власними зусиллями членів ми також допомагаємо одному профспілківцю, який був мобілізований на фронт. Він працює механіком. Зараз ми допомагаємо йому зібрати необхідне спорядження та медикаменти. У найближчому майбутньому частина членів профспілки планує їхати до Києва допомагати захищати столицю. [Львівські профспілківці надають прихисток колегам і їхнім родинам, що евакуюються з "гарячих точок" - примітка "Соціального руху"]

І: А яка ситуація трудящих України зараз у цілому, під час військового стану, якщо таке питання можна поставити?

Д: Загалом люди отримали свої заробітні плати, хоча я й чув про більш ніж один випадок, коли працівникам не заплатили й вони залишилися ні з чим. Зрозуміло, що будівельні майданчики зараз не працюють. Наразі всі потужності спрямовані на підтримку оборонного потенціалу міста, області й України. [За останніми даними профспілки, 50% працівників не отримали зарплати за січень-лютий - примітка "Соціального руху"]

І: Що б ви хотіли сказати людям з профспілок і громадських організацій Польщі й інших країн?

Д: Ми маємо конкретний запит від “Соціального руху” щодо списання зовнішнього боргу України. Щодо цього питання є петиція. Федерація профспілок України звернулася до Міжнародної конфедерації профспілок, щоб виключити Федерацію незалежних профспілок Росії, яка відкрито підтримує агресію Путіна проти України. Також федерація надала свою інфраструктуру в тих містах, де це можливо, для прийому біженців. Я маю на увазі санаторії, туристичні бази й таке подібне. Багато людей зараз відправляються закордон. Це жінки й діти, оскільки чоловікам заборонено покидати територію країни. Ми сподіваємося, що профспілки допоможуть їм знайти роботу й організувати своє життя. Слідкуйте за тим, що тут відбувається, та поширюйте перевірену інформацію.

Переклав для “Соціального руху”
Максим ШУМАКОВ