На «Криворізькому залізорудному комбінаті» не вщухають масові заворушення. Близько 30 гірників шахти «Октябрської» оголосили підземний страйк. 7 вересня відбулася вже четверта наземна акція на підтримку гірників, цього разу біля міської ради. Як і в попередні рази, захід підтримали сотні людей з числа інших шахтарів та членів їх родин.

Протестуючі вимагають справедливої індексації заробітної плати, припинення репресій проти робітників, звільнення некомпетентного керівництва, а також збереження пільг, що випливають із Списків шкідливих виробництв № 1 і № 2.

Після пікету відбулася зустріч мера Юрія Вілкула з протестувальниками. Це означає, що влада усвідомлює серйозність питання: здоров’я шахтарів може погіршитися у будь-який момент. «Ми доносимо до міської влади, що ситуація буде ескалюватися, якщо ми її не вирішимо», – зазначив під час сьогоднішнього протесту голова Незалежної профспілки гірників України Кривого Рогу Юрій Самойлов.

Робітничі страйки з наступальними вимогами – рідкість для сьогоднішньої України. Проте схоже, що в гірників Кривбасу є всі шанси на перемогу.  Найдовше місто країни (понад 120 км з півдня на північ) одночасно є і найбільшим родовищем залізної руди. Кожна з фінансово-промислових груп намагається контролювати бодай клаптик цього золотого руна. Україна є найбільшим експортером руди в Європі. Тому обсяги валютних надходжень всередину країни напряму залежать від ситуації в галузі. Зупинка місцевих шахт означає для власників мільйонні збитки. З цієї причини перемовні позиції гірників Кривбасу значно вищі, ніж в решти українського робітництва.

Офшорна хвороба

Виконання вимог працівників КЗРК співпадає з інтересами всього суспільства. Особливістю залізорудної галузі є систематичне ухилення від сплати податків в бюджет України. Так, за інформацією Центру соціальних і трудових досліджень, лише за 2016 рік щонайменше 5 млрд доларів було виведено в офшори. Власники шахт створюють фіктивні компанії в країнах з низьким оподаткуванням і продають руду самі собі за кордон за цінами на 30-50% нижчими за ринкові. Щороку бюджет втрачає приблизно $540 млн податків. Таким чином, українським податківцям приходить звіт про нульову прибутковість шахт, а податок на прибуток за заниженими ставками сплачується в бюджет Кіпра, Швейцарії, Віргінських островів.

Мінімум з 2017 року триває кампанія за підвищення зарплат гірників і металургів Кривбасу до 1000 в євровому або доларовому еквіваленті. «Кожна додаткова $1000 доларів, виплачена у якості зарплати – це врятовані від виводу в офшор гроші, це податки, це збільшення внутрішнього попиту, врешті-решт збільшення інвестицій всередині країни», – вважає економіст, активіст «Соціального руху» Захар Попович.

Таким чином вітчизняні олігархи виснажують надра, користуються українською інфраструктурою і робочою силою, практично не витрачаючи кошти на медицину і освіту, без якої ця робоча сила не може повноцінно відтворюватися. На кошти недоотримані українським бюджетом власники копалень купують предмети розкоші, закордонну нерухомість, приватні армії та політичні партії, які потім захищають незмінність такого стану справ в галузі та країні. Вимагаючи зарплату в $1000, гірники Кривбасу вимагають збільшення надходжень в бюджет, обмеження влади олігархів, переорієнтації офшорних коштів на пожвавлення внутрішнього попиту. Серед іншого висувалося гасло повернути державі ПАТ «КЗРК», якщо приватні власники не можуть забезпечити гідні умови праці. Цілком очікувано такі вимоги зустрічають опір з боку капіталу.

Реакція влади

Адміністрація копалень намагається блокувати підземний зв’язок зі страйкуючими, поставку їжі, води та медикаментів. На симпатиків і союзників страйкарів чиниться тиск. Центральні ЗМІ намагаються ігнорувати протест. І це не дивно, адже найбільші телеканали часто належать тим самим людям, що і найбільші шахти. Показовою є також реакція місцевої влади. На минулорічних парламентських виборах Кривий Ріг, як мала Батьківщина Глави держави Зеленського показав найбільшу по країні прихильність до президентської партії «Слуга народу». Сьогодні представники цієї партії на місцях звинувачують шахтарів у виконанні іноземного політичного замовлення і спробі зриву місцевих виборів.

Те, що страйк виник на цьому підприємстві, має певний символізм.  Нині ПАТ «КЗРК» належить олігархічними групами «Приват» та «Метінвест». Партія «Слуга народу», яку мала тісні зв’язки з Ігорем Коломойським, зараз стрімко зближується з Рінатом Ахметовим. Показово, що кандидатом в мери міста є менеджер ахметівського «Центрального ГЗК» Дмитро Шевчик. Правляча партія звинувачує шахтарів у тому, що вони дестабілізують ситуацію напередодні виборів. В соціальних мережах звучать гасла про те, що треба об’єднуватися навколо Президента, а не протестувати. Як бачимо, робітники у рідному місті Володимира Зеленського демонструють недоволення станом справ й не будуть терпіти. А риторика влади більше нагадує не спілкування народу та його слуги, а радше господаря зі своїм безправним рабом. Робітники мають зміцнювати солідарність і не повинні дозволяти оцінювати їх дії з точки зору буржуазної політики. Адже капіталісти є доволі згуртованими. Свідченням їх готовності співпрацювати і є ПАТ «КЗРК».

Інтерес шахтарів – наш інтерес

Підсумовуючи ситуацію, ми можемо впевнено стверджувати: криворізькі гірники висувають сьогодні найрадикальніші вимоги. Їх боротьба підважує засади, на яких тримається консенсус фінансово-промислових еліт України. Жодна група всередині цих еліт не зацікавлена навіть в ситуативній підтримці шахтарів «КЗРК», адже існує ризик, що полум’я протесту перекинеться на сусідні підприємства. Але в підтримці шахтарів зацікавлене все трудове населення! Від наповнення бюджета виграють у суміжних та пов’язаних галузях, в першу чергу в металургії та транспорті. Від збільшення зарплат в промисловості виграють працівники сфери торгівлі і обслуговування.

Ми закликаємо мешканців Кривого Рогу виходити на акції солідарності з шахтарями! Ми закликаємо інші підприємства міста долучатися до страйку! Ми закликаємо робітників інших галузей налагоджувати зв’язки між собою, та формулювати спільні вимоги!

Ані корумповані політики, ані їх спонсори не протягнуть нам руку допомоги. Наша сила в спільних діях