«Самим працівникам має бути відведена ключова роль у приборканні недобросовісних роботодавців. Зняття бюрократичних обмежень на страйк посилить захист трудових прав. КЗпП передбачає високі соцстандарти, але держава не контролює його виконання.
Безробіття та недосконалість закону дозволяє виплачувати найменшу в Європі зарплату і затримувати її. Залежність працівників посилюється тим, що боси можуть не виплачувати премії, котрі іноді складають третину заробітку. Навіть після зменшення ЄСВ капіталістам вигідно офіційно сплачувати «мінімалку», а решту видавати у «конвертах». Тому потрібно прив’язати мінімальну зарплату до середньої ринкової (наприклад, 50%).
Неоліберальні реформи (Трудовий кодекс) зводяться до ліквідації останніх гарантій, тому що вони, мовляв, не виконуються. Наївно звучать твердження про те, що розширення права на звільнення працівників призведе до збільшення робочих місць (це підтверджує приклад Грузії). Низька зарплата стала перешкодою для зростання економіки.
З точки зору працівників, недосконалість Кодексу полягає у іншому. Він не обмежує максимальну тривалість строкових договорів, а також передбачає розмиту підставу для їх укладення – «інтереси працівника». Окрім цього, не у повній мірі узгоджуються з принципом гендерної рівності імперативні заборони на роботу жінок.
Визнаємо, що ефективно нинішній КЗпП може працювати при іншій економіці. Зокрема, потрібно сприяти створенню великих продуктивних підприємств, що спростить контроль за дотриманням закону. Розвиток інноваційних сфер замість, скажімо, торгівлі зробить роботодавців більш зацікавленими у збереженні працівників, адже вони інвестуватимуть у їхні знання. Профспілки і трудові колективи, а не олігархи, повинні визначати долю доходів підприємств», – зазначає автор презентації Віталій Дудін.
Названі пропозиції базуються на блоку «Робітничий контроль та гідна праця» з програми «План соціальних змін». У майбутньому відбудуться обговорення, присвячені іншим блокам документу.
