Про це в ефірі Громадського радіо розповіла директорка Центру трудових і соціальних досліджень​, активістка “Соціального руху” Ніна Потарська.

“Або вони оформлені на мінімальну заробітну плату, а решту зарплати отримують в конвертах. Також заважає реалізовувати свої права те, що жінки часто не знають своїх прав, і погоджуються на умови праці, які їх відпочатку порушують”, – каже експертка.

За її словами, наразі ми знаходимось  рамках чинного Кодексу законів про працю.

“Він далеко не ідеальний, тому що був створений для іншої держави і інших ділових відносин. Але ті нові кодекси (Прийняття нового Трудового кодексу передбачає меморандум з МВФ, – ред.), які пропонуються, як правило, погіршують становище працівників і робітниць, тому профспілки виступають проти введення нового Трудового кодексу в різних редакціях. Дуже часто це просто легалізація свавілля, який відбувається зараз на ринку праці”, – зазначає Потарська.

Вона підкреслює, що головним інструментом для відстоювання прав найманих працівників є профспілка. При цьому вона може допомагати і тим, хто працює віддалено.

“Дистанційні працівники, які займаються вдома перекладом або журналістикою, знаходяться в значно гірших умовах, тому що у них немає можливості колективного опору погіршення умов праці. Проте, є досвід роботи міжгалузевих профспілок, є профспілки журналістів, профспілки перекладачів. Це дає можливість мати моральну та юридичну підтримку”, – вважає експертка.

При цьому мирне вирішення трудових конфліктів в Україні є, за її словами, скоріше виключенням. ​

“Дуже часто керівництво просто відмовляється слухати, що їм говорять, як наприклад на «Київпастрансі», де начальник вдарив жінку. Вони відмовлялися йти на діалог, поки люди не почали голодувати, і поки не почалася міжнародна кампанія, коли київській владі прийшло близько 3,5 тисяч листів від різних людей по всьому світу. Тоді лише почалися якісь ворушіння, і Кличко навіть призначив відповідального за розслідування”, – розповіла Потарська.​