Сотні робітників і робітниць найбільшого транспортного підприємства озвучили наступні вимоги:

- змінити склад органів управління АТ «Укрзалізниця»;
- підвищити зарплати працівникам залізниці;
- зупинити процес ліквідації залізничних лікарень.

UZ-2

Проблеми, проти яких протестують залізничники, породжені втілюваними роками неоліберальними реформами. Додалися й нові гасла – проти переходу на 4-денний робочий тиждень, який введено начальством під приводом карантину. Обурення серед протестуючих викликала і новина про сексуальне насильство проти жінки у потязі «Київ-Маріуполь». Такі прикрі факти вказують на соціальну безвідповідальність керівництва монополії перед власними працівниками і пасажирами. «Соціальний рух» вимагає спрямовувати кошти не на збагачення менеджерів, а на підвищення рівня безпеки.

UZ-1

Акція розпочалася від пам’ятника паровоза на пл. Кривоноса, що нагадував про вікову історію залізниці. Ще у 1905 році залізнична галузь була осередком формування бойових профспілок на території Україні. Нині підприємство, створене зусиллями цілих поколінь, хочуть зробити таким, що обслуговує приватний інтерес. Добитися цього можуть шляхом часткового продажу активів та лобіювання капіталом своїх осіб до «незалежних» органів управління. Учасники протесту наголосили на неприйнятості цих планів під стінами Міністерства інфраструктури.

UZ-4

«Соціальний рух» підтримав протестуючих гаслами:
- Геть реформаторів з потяга;
- Годігодувати наглядові ради;
- Ні – приватизації «Укрзалізниці»;
- Приватизація – гальмо руху;
- Залізницю – в руки профспілок.

Наші джерела повідомляють, що чиновники Міністерства не погодилися з вимогами профспілчан, зокрема, у частині підвищення оплати праці (обіцяється зростання зарплат робітничим кадрам на рівні 10%, а не 25% й вище). «Соціальний рух» готовий підтримувати будь-які форми протесту на «Укрзалізниці», які призведуть до задоволення вимог (розбиття наметів, італійський страйк). Ми вважаємо, що справжньою перемогою над ліберальними реформами буде завоювання влади робітниками: спершу на найбільших підприємствах, а згодом по всій державі.