Павло Везденецький (округ №3) – 68 голосів.
Захар Попович (округ №37) – 108 голосів.
Микола Власов (округ №39) – 168 голосів.
Ніна Потарська (округ №51) – 89 голосів.
Ми казали собі: якщо наберемо сукупно менше, ніж 400 голосів, то підемо з великої політики. Як бачимо, ми не маємо права залишати цей фронт боротьби поряд зі звичним активізмом.
Основними формами агітації на виборах стали поширення листівок, персональні зустрічі, участь у дебатах між кандидатами та Інтернет-агітація. Сукупно виборча кампанія обійшлася у 11 тис гривень. Нестача засобів наперед визначила можливості. Хоча в цьому були і плюси: мешканцям було важко звикнути до думки, що кандидати можуть самі за себе агітувати.
Головною причиною низького результату є безумовно недостатні організаційні зусилля та брак досвіду. Не лише для кандидатів від Асамблеї, а й для волонтерів кампанія стала дебютною. Важливо відзначити, що дива не сталось — на цих виборах не виграв жоден самовисуванець. Все вирішували партійні бренди або гроші. Через бюрократичні проблеми не вдалося реалізувати щоденну бухгалтерію щодо витрат на кампанію.
Свою роль зіграла і відсутність мережі волонтерів, які могли б слідкувати за ходом виборів. Ми можемо тільки здогадуватись, скільки тисяч голосів в нас вкрали.
Значні корективи внесла війна. Маніпульованість суспільства змусила громадян зробити вибір на користь «передбачуваного зла» — здебільшого представників парламентських партій.
Тим не менш, хочемо подякувати всім, хто підтримав нас грошима, а також у публічному просторі, зокрема, письменнику Сергію Жадану та правозахиснику Володимиру Чемерису.
Ми сповнені рішучості подолати свої проблеми, аби виправити негативні явища у суспільстві. Попереду ще багато цікавих виборів. Але головна боротьба безумовно має вестися щодня. Ми будемо ставити вимоги до влади, такі як запровадження відкритої бухгалтерії, розширення механізмів впливу на депутатів та прозорості влади. Наше завдання зробити кожного суб’єктом прийняття рішень. Ми вимагатимемо справедливого розподілу благ: багаті повинні платити більше задля вирішення соціальних проблем. І жодні несприятливі наслідки, такі як війна й необхідність підтримання класового миру, не стануть для нас перешкодою. Назрілі соціальні зміни не можна відкладати ні під якими приводами.
Наші пропозиції можна загалом охарактеризувати так: об’єднання усіх готових до боротьби груп пригноблених, посилення ресурсної бази, зростання організованості через чіткий розподіл функцій, участь у політичній боротьбі на всіх її рівнях. Лише це зможе зробити наші міста зручними для проживання, а роботу — гідною. Найближчим часом буде розпочато підготовку відкритих зборів, які визначать напрями агітації та кампаній по відстоюванню соціальних прав. Сподіваємось, що суспільство відходитиме від мілітарної істерії та буде готове тверезо оцінювати реальні причини нашого пригнобленого стану.
Всі проблеми суспільства — чийсь бізнес. Опозиція цій системі може бути виключно лівою. А революція може бути лише соціальною. Якщо ти хочеш її наблизити — бери на себе відповідальність. В рамках «Асамблеї соціальної революції» робота знайдеться усім.
