Колектив «Соціального руху» щиро вітає працівників енергетичної галузі України — людей, які в умовах повномасштабної війни, постійних обстрілів і дефіциту ресурсів без упину виконують свою роботу. Саме завдяки вам у домівках є світло й тепло, працюють лікарні, водоканали, транспорт і зв’язок. Ви тримаєте країну навіть тоді, коли держава усувається від вирішення системних проблем і забуває про права пересічних працівників.
Попри російську агресію, небезпечні умови праці, кадровий голод і корупційні скандали з очільниками великих компаній цієї стратегічної галузі, енергетики продовжують виконувати свій обов’язок перед суспільством.
Ця праця потребує високого професіоналізму та відповідальності — тож дякуємо Вам, що ви є.
До Дня енергетика ми публікуємо коротке інтерв’ю з Євгеном Ковальським, старшим диспетчером району Боріського району електричних мереж АТ «Харківобленерго». Євген постраждав від російського агресора під час роботи у квітні 2023 р. і за підтримки «Соціального Руху» виборює в суді виплату за Законом № 2980, доводячи свою приналежність до працівників об’єктів критичної інфраструктури. Детальніше про його історію можна дізнатися у відео.
У розмові він ділиться досвідом роботи на прифронтовій території в Ізюмському районі, розповідає про реальні виклики галузі та те, на що реально розраховують енергетики.
– Як змінилася робота енергетиків з початком російського вторгнення у 2022 році?
Робота енергетиків кардинально змінилася з початком повномасштабної війни в Україні. Особливо це відчутно в прифронтових регіонах нашої країни. Кожен працівник сам робить вибір з огляду на власну безпеку і безпеку його родини. Не виняток і наш підрозділ – Борівський РЕМ АТ «Харківобленерго». Можу сказати, що в нашому підрозділі незначна кількість працівників вирішила звільнитися і переїхати у безпечніші місця. Навіть з урахуванням того, що ми вимушені були перебувати під окупацією, після звільнення території району більшість працівників повернулася на свої робочі місця. Було повністю відновленно електропостачання району в нелегких умовах обстрілів КАБами, РСЗВ, ракетами. Також замінено дуже багато пошкодженого обладнання. Роботи виконували навіть у вихідні і святкові дні з метою якнайшвидше відновити електропостачання. Але за останні місяці лінія бойового зіткнення перемістилася вже на територію району. Підрозділ вимушено був переміщений на базу Ізюмського РЕМ. Частина району залишилася без електропостачання через неможливість забезпечити безпечні умови праці при виконанні ремонтних робіт. Борівський РЕМ продовжує обслуговувати ту частину району, де ще можливо, ураховуючи безпекову ситуацію виконувати роботи.
– З якими основними проблемами стикаються енергетики прифронтових регіонів станом на зараз?
На мій погляд, основною проблемою є забезпечення безпечних умов праці при виконанні робіт. На постійній основі з нашим РЕМ працює бригада саперів. Дуже важливо забезпечити стійкий зв’язок з працюючими бригадами для координації дій та перемикань при виконанні робіт. Це дуже важко виконати через майже повну відсутність мобільного зв’язку та значну віддаленість від бази РЕМ. Фізичні навантаження в межах норми, ураховуючи ситуацію.
Дуже загострилась дронова небезпека, а проблема з сигналізатором дронів досі вирішується. Робітники за свій кошт купують сигналізатори, які показують не всі типи дронів. Через відсутність зв’язку не завжди вчасно можна попередити робочі бригади про загрозу авіації.
Загалом, якщо відкинути безпекову складову через війну, умови праці досить хороші. АТ «Харківобленерго» забезпечує працівників необхідними матеріалами, засобами безпеки та спецодягом в повній мірі. Заробітна плата виплачується вчасно і в повному обсязі.
– Чого ви очікуєте від держави, або полегшити ваше становище?
В умовах війни чогось вимагати від держави, яка обороняється від набагато сильнішого ворога, не дуже доречно. Тим паче, що наші працівники стабільно отримують заробітну плату і не відносяться до вразливої категорії населення. Але якщо подивитися на матеріальне становище, то звісно не таке воно вже й гарне в працівників. Я зараз говорю саме про працівників Борівського РЕМ, бо ми були вимушені покинути наші домівки і переїхати до інших місць проживання (в основному до міста Ізюм). Винаймати квартири, домівки працівники та члени їх сімей вимушені за свої кошти. За роботу у складних умовах праці нам виплачується щомісячна премія в розмірі 3000-4000 грн в залежності від місця виконання трудових обов’язків (як нам сказали, вище керівництво компанії відмовилось від частини своєї заробітної плати і перечислює цю частину на робітників, які виконують небезпечні роботи, але я не можу ручатися за правдивість цієї інформації). Тож фактично це не премія від держави чи компанії. А середня щомісячна плата за квартиру чи будинок в м.Ізюм складає від 5000 до 12 000 грн. Так як це прифронтовий регіон, то всі продукти і товари значно дорожчі, ніж в більш спокійних регіонах. Так як ми не вважаємось вразливою категорією населення, то жодних додаткових соціальних виплат від держави ми не отримуємо. Фактично ми нічим не відрізняємося від працівників, які живуть у своїх домівках і не виїжджають на аварійні виїзди для ремонту після обстрілів. Чогось очікувати від держави звісно, в цих умовах, повторюсь, важко. Тому ми продовжуємо виконувати свої професійні обов’язки і надіятися колись повернутися до рідних домівок.
Підготували Віталій ДУДІН та Максим РОМАНЕНКО,
«Соціальний рух»