Урядовці вирішили з новою силою пильнувати за громадянами, які могли «неправомірно» скористатися соціальними виплатами, а саме допомогою по безробіттю та програмою «єПідтримка». Хоча суми цих виплат співставні з мінімальною зарплатою, чиновники вважають, що їх необґрунтоване отримання загрожує державним фінансам.

Зусиллями Мінекономіки, Мінфіну та МВС було розроблено проєкт наказу про затвердження Порядку розслідувань страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення. Його метою є позбавлення можливості отримання допомоги по безробіттю у тому разі, якщо особа виконувала оплачувану роботу, приховала факт виїзду за кордон, отримувала пенсію чи інакше порушувала умови перебування на обліку в центрі зайнятості. Відповідно до п. 5 розслідування проводитиметься навіть на підставі повідомлень у ЗМІ. Документ детально регламентує джерела, з яких центри зайнятості братимуть інформацію про громадян, а також алгоритм дій у разі виявлення неспівпадіння між даними. У разі складення Акту розслідування з «винної» особи можуть стягнути суму виплаченої допомоги на випадок безробіття та вартість наданих соціальних послуг.

Уявіть: зусилля, які можна було витратити на працевлаштування громадян, витрачатимуться на виявлення фактів «незаконного» отримання мізерної допомоги (станом на зараз її розмір не перевищує 6700 грн). Це при тому що загальна кількість її отримувачів безпрецедентно скоротилася: станом на 1 липня офіційна кількість зареєстрованих безробітних складала 113,4 тис. осіб.

Нещодавно Мінекономіки заявило, що понад рік тому значна кількість громадян неправомірно отримали кошти у сумі 6500 грн в рамках програми «єПідтримка», коли підприємства зупинялися у зв’язку з початком повномасштабного вторгнення. У лютому-березні 2022 року близько 4 млн осіб  подали заявки через додаток «Дія» внаслідок втрати доходу. Згодом з’явилась інформація, що понад 25 тисяч українців  (0,6% від отримувачів!) помилково отримали відповідну суму. Усі вони були співробітниками бюджетних установ і згідно законодавства не мали права на такі виплати. Але ще в момент призначення виплат чиновники могли перевірити, де саме працюють громадяни. Тепер же влада вимагає повернути кошти, хоча багато юристів мають сумніви, що суди задовільнять відповідні позови.

Але цим державна «боротьба з бідними» не обмежується. Попереду – новий, ще більш суворий, етап верифікації отримувачів соцвиплат. Додаткові опції, перевірки та критерії – все це буде ускладнювати доступ до отримання підтримки тим, хто її потребує. Сюди ж можна додати ускладнення критеріїв здобуття статусу ВПО, про що ми писали раніше. Уряд поступово посилює адресність соціальної допомоги, на котру розраховують мільйони українців. Неоліберальні пріоритети влади ще більше можуть демотивувати громадян повертатися з-за кордону.

Наголошуючи на необхідності економії бюджету, депутати не розробляють та не голосують за нові способи його наповнення: через прогресивну податкову ставку, деофшоризацію, додаткові податки на розкіш тощо. Винних шукають серед бідніючого населення, забуваючи обіцянки розширити коло отримувачів соціальних допомог. Зокрема, досі Кабмін не опрацював механізму матеріальної підтримки тих працівників, з якими були призупинено трудові договори (хоча це передбачалося в Законі від 01.07.2022 р. № 2352).

Подібні кроки, на думку «Соціального руху», яскраво свідчать про те, що держава далі відмовляється від захисної функції. Термін «соціальна допомога» втрачає свій сенс, якщо держава може відбирати блага назад під незліченними приводами. Фокус соціальної політики зміщується на те, щоб боротися зі «зловживаннями» серед нужденних з метою знеохотити їх звертатися за підтримкою.

За даними Світового банку, через війну за межею бідності опинилися 7,1 млн українців, а нинішня державна політика веде лише до поглиблення кризи. Урізання соціальної підтримки може настільки збільшити рівень бідності, що ця проблема підриватиме економічне зростання. Жорстка економія несумісна з повоєнним відродженням України, адже вона не спонукає працювати на Батьківщині та сплачувати соціальні внески.

«Соціальний рух» упевнений, що вихід з існуючої кризи вимагає демонтажу олігархічно-капіталістичної системи, демократичного планування економіки та підвищення на цій основі рівня зарплат та соціального забезпечення громадян.