Медики в усьому світі страждають від COVID-19, особливо наражаючись на небезпеку в країнах з неоліберальною політикою. Пандемія змусила знову говорити про класовий і гендерний вимір несправедливості. На це вказує дослідження Європейського профспілкового інституту (ETUI). Головні висновки такі:

-         забезпечення лікарень обладнанням і засобами захисту є недостатнім через економію на медицині (яка посилалась після кризи 2008 року);
-         найбільше страждають жінки, адже вони переважають у цій галузі (в Європі жінки становлять 75% медперсоналу й 90% медсестер);
-         часто причиною захворювань є нестача персоналу й відсутність ротації: надурочні йдуть в тандемі з підвищеним ризиком профезахворювань.

При цьому лише частина країн Європи визнає COVID-19 профзахворюванням медиків з метою надати їм фінансову захищеність. Зокрема, так це питання врегульовано в Україні, але в силу низки факторів медики украй рідко отримують належну компенсацію. Встановивши доволі значний розмір компенсації (наприклад, 1,576 грн у разі смерті медика бюджетного сектору), держава звужує коло осіб, які отримають виплату.

Статистика (не)отримання виплат

Підставою для виплати потерпілим та їх родинам страхової виплати у зв’язку із захворюванням на COVID-19 є акт розслідування за формою Н-1/П.  Показові цифри були надані Фондом соціального страхування України на запит активістів «Соціального руху». Станом на 11.11.2020 надійшло повідомлення про інфікування на COVID-19 22 422 медпрацівників (у т.ч. смертельно 229).

Завершено розслідування по 5002 випадкам (у т.ч. 111 смертельним) і визнано:

 (1)   Пов’язаними з виробництвом – 1700 (у т.ч. 34 смертельні);
(2)   Не пов’язаними з виробництвом – 3302 (у т.ч. 77 смертельні).

У цих випадках особи отримали одноразову допомогу у зв’язку з профзахворюванням. Ще трьом медпрацівникам призначено одноразову виплату через набуття інвалідності внаслідок COVID-19 і ще чотирьом – щомісячну страхову виплату на загальну суму 36 294 грн та одноразову страхову виплату на загальну суму 70 186 грн.

Отже, більшість випадків захворювання (у т.ч. смертельних) не було визнано пов’язаними з виробництвом. Це позбавило потерпілих й родини право на отримання виплат від ФССУ. Втративши здоров’я, медики несуть тягар на лікування й болісно переживають несправедливість.

Чому так стається?

Першою причиною є брак коштів. Через зниження ЄСВ, виведення капіталів до офшорів та спричинений пандемією економічний спад наповненість соціальних фондів є недостатньою. Фонд соціального страхування України (який виплачує одноразові страхові виплати потерпілим і їх родинам) вже декілька років поспіль страждає від дефіциту.

Другою причиною є те, що з процедурної точки зору розслідувати професійні захворювання складніше, аніж нещасні випадки. Професійні захворювання важко відстежити, особливо з огляду на можливий тривалий розрив між впливом факторів ризику та проявом захворювання, зазначають експерти Міжнародної організації праці.

На практиці комісії приходять до висновку, що працюючі інфікувались через недотримання правил охорони праці або ж заразились у побуті.

Яким є порядок розслідування випадків зараження на COVID-19?

Уряд 13 травня ухвалив рішення про доповнення переліку професійних захворювань, які можуть отримати медичні працівники внаслідок своєї професійної діяльності, коронавірусною хворобою COVID-19. Свої рекомендації щодо розслідування надало Міністерство соціальної політики України.

Як повідомляє Державна служба України з питань праці, лабораторно підтверджені випадки інфікування COVID-19 медичних та інших працівників, що пов’язані з виконанням професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження на COVID-19 (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, дезінфекційні заходи тощо), розслідуються як випадки гострого професійного захворювання відповідно до вимог Порядку № 337. Розслідування здійснюється комісією з розслідування або спеціальною комісією (їх склад вказано у пунктах 14-15). Процедура визначена в пунктах 39-53 Порядку.

Порядок № 337 передбачає, що у разі незгоди з висновками розслідування рішення комісії, змісту акту за формою Н-1 можуть бути оскаржені до суду (п. 57). Також можна вимагати у разі незгоди з висновком комісії, які викладені в акті за формою Н-1, провести повторне розслідування (п. 58). Висновки повторного спеціального розслідування можуть бути оскаржені лише до суду.

Нинішній механізм розслідування професійного захворювання наділяє комісії дуже широким розсудом. Людині, яка хворіє на коронавірус, дуже важко слідкувати за його перебігом.

Як можна покращити законодавство з урахуванням світового досвіду?

Профспілки ще у квітні виступили за запровадження презумпції того, що медпрацівник інфікувався на COVID-19 на роботі. Спростовуюча презумпція означатиме, що захворювання виникло внаслідок впливу SARS-CoV-2 на працівника на роботі, якщо тільки не буде надано переконливих доказів протилежного. «Підтвердження ризику зараження тепер може базуватися просто на описі роботи та обсязі контактів з громадянами», – повідомляє міжнародна організація лікарів Wonca.

Визнати факт зараження на коронавірус у зв’язку з роботою у Франції можливо за 2-ох умов:

1)      зараження на COVID-19 має статися в процесі роботи;
2)      зараження на COVID-19 призвело до серйозних респіраторних захворювань із застосуванням кисневої терапії або будь-якої іншої форми респіраторної допомоги.

А в Бельгії отримати компенсацію окремі категорії працюючих можуть за таких умов:

1) захворювання підтверджено лабораторним дослідженням;
2) особа має «явно підвищений ризик зараження вірусом».

Роль Фонду соціального страхування зводиться до «адміністративного контролю», тобто перевірки документів й фактів. У разі необхідності будуть запитані додаткові документи або лабораторні аналізи. Окрім того, коронавірус вважається професійним захворюванням не лише для медиків, а й для працівників інших «істотних служб» (essential services): продавців продуктових магазинів, поліції, працівників в’язниць, працівників цивільного захисту або митників, співробітників пошти, дитсадків, судів тощо.

Навіть у США – державі, яка відома дуже обмеженим захистом у соціальній та трудовій сферах – у багатьох штатах визнано подібну презумпцію (conclusive presumption, presumption of compensability або rebuttable presumption). Приміром, в Британській Колумбії спростувати презумпцію можна лише довівши такі обставини: (1) характер зайнятості працівника не вказує на підвищений ризик зараження на COVID-19 порівняно з іншими сферами; (2) працівник не має COVID-19; (3) COVID-19 не був спричинений фактором, пов’язаним з характером зайнятості працівника.

Що вимагати медикам України?

Необхідне спрощення процедури призначення страхових виплат медпрацівникам, що захворіли на COVID-19. Процедура отримання виплат у зв’язку з професійним захворюванням має бути такою ж як для оформлення лікарняних, тобто без проведення розслідування. Має діяти презумпція отримання захворювання на роботі, а сумніви слід трактувати на користь працюючих. Це створить додаткові стимули для держави захищати право на життя і буде більш справедливо по відношенню до потерпілих і їх родичів.