Як зазначає юрист та активіст ГО “Соціальний рух” Віталій Дудін, пояснити це можна двома шляхами.

“По-перше, за радянський період було створено стільки активів, що встигнути все розпродати не встигли. З іншого боку, крім дешевизни активів і робочої сили потрібно пропонувати щось більш цінне: інфраструктуру, соціальну стабільність, готовність держави вивести економіку на новий технологічний рівень. Компанія IBE Trade відмова від участі в приватизаційному конкурсі пояснила це тим, що виробництво хімічної продукції збиткове за такої ціни на газ. У Білорусі ціна 1000 кубометрів газу $120, а в нас – $240. Отже, інвестиційній привабливості завадила сакралізована ринкова ціна на газ?”, – каже активіст.

За його словами, досвід Україні та Росії є прикладом невдалої приватизації, адже вона не підвищила ефективності економіки.

“Генеруючі експортні прибутки компанії були швидко передані у приватні руки за невисокою ціною. Набувати право власності могли офшорні компанії та особи, що мали право не доводити законність походження коштів. Уряд, схоже, не навчився на своїх помилках і відтворює логіку попередників. Порти і пов’язані з ними державні об’єкти є прибутковими, а не збитковими: прибуток ОПЗ склав 220 млн грн у 2015 році. Голова ФДМУ Ігор Білоус після провалу продажу зажадав «пояснень від потенційних покупців щодо причин їх відмови від участі у конкурсі». Держава намагається перекласти вину на інших. Якщо зараз існує кримінальна відповідальність за незаконну приватизацію, то слід чекати введення статті за «незаконне ухилення від приватизації»?”, – зазначає Дудін.

Крім того, за його словами, варто відзначити, що наше законодавство сьогодні досить лояльне до приватизаторів: до 2011 року існувала кримінальна відповідальність за невиконання інвестиційних зобов’язань новими власниками.