Сьогодні, 8 травня, Верховна Рада України голосуватиме за ратифікацію т.зв. Угоди про корисні копалини. Як відомо, 30 квітня було підписано Угоду між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про створення Американсько-Українського інвестиційного фонду відбудови (далі – Угода або Угода про надра). Американський імперіалізм використав вразливе становище України, щоб нав’язати їй цілу низку невигідних умов. Попри вилучення деяких явно кабальних умов (типу «виставлення рахунку» Україні за вже надану військову допомогу), вона надає США нові важелі впливу на економічне й політичне становище України. Наразі навіть її публічні захисники не наважаться сказати, що вона обіцяє Україні процвітання чи стабільність. Сама постановка питання, коли представники іноземної країни на ексклюзивних умовах зможуть визначати умови експлуатації надр (об’єкта власності українського народу) викликає обурення. Виграє від угоди американський капітал та можливо частина українського олігархату, але не український трудовий народ.

Разом з тим неправильно буде описувати цю угоду у термінах незворотної національної катастрофи. У перспективі Україна може звільнитися з-під колоніального ярма і спробувати денонсувати Угоду, якщо позбудеться олігархічного капіталізму й посилить суверенітет.

У ситуації, пов’язаній з Угодою, найбільшу увагу привертає таке:

1. В основі лежить нерівноправність сторін. Сторони домовляються про створення Американсько-Українського інвестиційного фонду відбудови у формі обмеженого партнерства (далі – Партнерство). За своїм змістом договірна модель передбачає значно більше переваг для американської сторони, аніж української. Показовим є зміст статті ІІ Угоди про її перевагу над законодавством України; норма обмежує можливість ухвалення актів, які означатимуть менш сприятливі умови для реалізації Угоди. Як завуальований тиск до поглиблення неоліберальних реформ можна сприймати статтю ІІІ, де йдеться про необхідність інституційних перетворень, узгоджених з «ринковими принципами». Доходи Партнерства будуть звільнені від податків (статті IV), а компанії отримають змогу виводити капітал за межі держави. Про можливе відшкодування збитків (indemnity) мовиться один раз і лише в контексті обов’язків України (стаття V). Будь-які інвестиційні проекти в сфері користування надрами або експлуатації значних об’єктів інфраструктури можуть бути реалізовані, ставлячи до відома Партнерство (стаття VII). У разі необхідності взяття на себе Україною певних додаткових зобов’язань перед ЄС сторони Угоди повинні провести «сумлінні консультації та переговори», як їх враховувати (статті VII, VIII).

2. Запропонована модель веде до примітивізації економіки. Суттю Угоди в економічному плані, серед іншого, є спільна діяльність України та США з пошуку, розвідки та видобутку природних ресурсів, а також залучення інвестицій у критично важливі сектори економіки. Основні переваги України в очах американських інвесторів зводяться до видобування природних копалин. Це відсуне на задній план можливості по взаємовигідній співпраці по відбудові інфраструктури або розвитку наукомістких технологій. Соціальні питання (умови праці в добувній сфері, сталий розвиток) залишилися поза увагою Угоди. Адже профспілки або природозахисні організації взагалі не брали участі в її обговоренні. Узгодження інтересів розвитку добувної промисловості з суспільними пріоритетами могло б мати позитивні наслідки з точки зору довгострокових інтересів.

3. Таємна дипломатія підриває легітимність Угоди. Остаточні умови домовленостей до останнього моменту трималися в секреті, а це унеможливлювало суспільну дискусію з цього приводу. У секреті проходили переговори та підготовка для них, а позиція уряду України була невідома. Організація процесу голосування за ратифікацію угоди також відбувається в атмосфері непрозорості та в максимально стислі строки. Українська громадськість досі не володіє всією повнотою інформації стосовно додатків до угоди (т.зв. Угода про обмежене партнерство). Головне науково-експертне управління не висловило оцінки проекту Закону про ратифікацію (№ 0309), оскільки разом з Угодою не було додано усі пов’язані з нею документи.

4. Угода не зміцнює безпеку, але обмежить суверенітет. Під час війни Україна не отримає від США усього необхідного, що ясно слідує із заяв Дональда Трампа, зате підписання Угоди утвердить думку, що Україна не зможе розпоряджатися наявними багатствами як раніше. Підписання угоди мотивується міркуваннями безпеки, але насправді саме в цій сфері вона нічого корисного не дасть. Обіцяна військова підтримка є примарною (у статті VI йдеться про можливість передачі озброєння з послідуючим зарахуванням його вартості як капітального внеску США). Не можна не звернути увагу, наскільки обережними є формулювання стосовно російсько-української війни: визнання внеску України у підтримання міжнародного миру шляхом протидії російській агресії навіть не згадується.

5. Підписання Угоди є наслідком неспроможності неоліберальної влади мобілізувати ресурси. Саме через острах націоналізації стратегічних галузей промисловості, запровадження прогресивної шкали оподаткування та боротьби з тіньовою економікою Україна змушена вдаватися до ризикованих шляхів залучення інвестицій. Підписання угоди про майбутню співпрацю на нерівних умовах стало вимушеною необхідністю через потребу України захищати себе від путінської навали сьогодні. Врешті-решт підписання цієї угоди є логічним продовженням того, що українська влада ще наприкінці 2024 року запропонувала ідею розробки надр за іноземні кошти. Шантаж адміністрації США вже на етапі підготовки Угоди свідчить, наскільки важко буде спрямувати цей процес у потрібному для України руслі.

Найголовніші уроки, які ми маємо вивести з ситуації, наступні: історія навколо Угоди об’єктивно посприяє звільненню від ілюзій щодо характеру американського імперіалізму, а український народ ще більше укоріниться в думці, що він має розраховувати тільки на себе. Наявні в Україні корисні копалини можуть принести користь самому народу, але для цього влада повинна впровадити соціалістичну модель господарювання, в якій держава контролюватиме економіку та розподілятиме доходи між різними суспільними верствами. У плані міжнародної співпраці є шанси на розбудову рівноправної взаємодії з країнами Європи, які самі зацікавлені бачити Україну сильною і захищеною.

Віталій ДУДІН,
к.ю.н., «Соціальний рух»

English / Англійською (International Viewpoint) (Links) (CADTM)

Français / Французькою (Reseau Bastille) (Samizdat) (AplutSoc)

Español / Іспанською (Vientosur)

Nederlands / Нідерландською (Grenzeloos)