Якщо у випадку з банком «Михайлівський» його вкладників обзивали, м’яко кажучи, «лузерами», то тепер виходить, що ними виявилась половина України (56%). Це капіталізм і тут випадковим чином найуспішніший банк перетворюється на найпроблемніший! Чи врятує ситуацію націоналізація «ПриватБанку»?

НАВІЩО? Фінансист Джордж Сорос між частковою націоналізацією банків та націоналізацією токсичних активів обирав перше. На його думку, від цього дещо постраждають акціонери банку, але створюються передумови для перезавантаження економіки. Ситуація в Україні своєрідна.

Здавалося б, це перший побічний позитив олігархічних війн. Ідея усуспільнення є цілком логічною (тим паче, після тих грандіозних вливань НБУ на рекапіталізацію банку). Це саме слід зробити з енергетикою, транспортом і стратегічними галузями. Лише тоді можна буде казати про фінансово-економічну незалежність держави.

Виживання України в даних умовах повністю визначається тим, чи впровадить уряд модель більш регульованого капіталізму. Після вимушеного підвищення зарплат, вимушених кроків по деофшоризації, прийшла черга вимушеної націоналізації. Рішення ухвалено в надзвичайних умовах: на цьому наполягала РНБО та міжнародні інституції (наша влада зараз ліберальніша за Світовий Банк). Націоналізація «найбільшого українського банку» показує, що така ідея як усуспільнення банківської системи насправді не є вже такою радикальною. Контроль держави за банками не суперечить досвіду ЄС: приміром, 60% банківського сектору Словенії належала державі. Кредитують вони, щоправда, невеликі підприємства, а не пов’язаних осіб.

Вражає, як легко вдалось оформити угоду, адже частково «Приват» належить офшорним структурам (третім за розміром пакетом акцій (16,5%) володіє кіпрська TRIANTAL INVESTMENTS LTD). Угода укладена абсолютно непрозоро і більше нагадує змову, яка стала несподіванкою і для бізнесу. В Україні так і не було ухвалено закону про націоналізацію, тому все будується на довірі між представниками еліти. В усякому разі, це рішення тимчасове: після стабілізації (тобто, вливання до 25% держбюджету) банк продадуть. В принципі, це цілком узгоджується з нинішньою політикою, хоча й суперечить економічній логіці: продати усе прибуткове (ОПЗ, «Нафтогаз», «Ощадбанк»).

ЧИ НАДОВГО? Як показують численні дослідження, «ПриватБанк» не можна назвати ефективним. За рейтингом життєздатності від Forbes, він посідав 14-ту сходинку, тоді як «Ощадбанк» – 9-ту. Провідні позиції мають іноземні банки.

Ігор Коломойський відчує певне полегшення, звільнившись від фінансового тягара (який водночас є джерелом політичних ризиків). При цьому саботувати ефективну роботу банку зацікавлений не лише він (слабке місце — електронна платіжна система), а й Порошенко, бо успіх державного «Привату» – пряма загроза недоторканності «Рошену».

«ПриватБанк» як один з найстаріших банків, мав чи не найбільше токсичних кредитів, тому одержавлення банку виглядає як списання боргу. За рік із вересня 2015 року частка негативно класифікованих кредитів підприємствам виросла на 7% і сягнуло до 39%. Позичальники — будівельні й металургійні компанії. За деякими оцінками, до 90% виданих «Приватом» кредитів — «мертві».

Що виграє Коломойський через добровільну відмову від права власності? Не виключено, що група «Приват» претендуватиме на купівлю «Ощадбанку», що передбачено Меморандумом з МВФ. Але головні вигоди він може отримати не в банківській сфері. Цікаво, що якраз закінчився термін дозволу на видобуток залізної руди на шахтах «Євраз Суха Балка» (Кривий Ріг), які належать Роману Абрамовичу. Держава відмовилась продовжити дію дозволу. Не виключено, що родовище віддадуть українському інвестору, а саме «Кривбасзалізрудкому», який також займається видобування залізної руди. Швидше за все Уряд не буде наполягати на погашенні боргу «Укрнафти» часів хазяйнування групи «Приват».

Тенденція до накопичення токсичних кредитів триватиме до середини 2017 року, прогнозує НБУ. Можливо тоді у разі економічного зростання банк повернуть Коломойському? НБУ повідомляє, що очікується зростання у сировинних галузях (аграрна і металургійна сфери). Хоча зростання буде не таким швидким, як у 2016 році (але чи можна вважати зростання менше 1% «ростом»?). «Секрет» пояснюється у Звіті Нацбанку тим, що «позитивний вплив зниження ЄСВ на прибутки корпорацій уже вичерпано». «Знижка» пішла не на підвищення зарплат, а на прибутки, через що рентабельність виглядала вищою. Але це вже питання соціальної справедливості, яке мають вирішувати трудящі, а не держава.

Віталій ДУДІН,
«Соціальний рух»