«Радикальна партія»: Ігор Мосійчук
Фігурант справи «Васильківських терористів» цілком міг бути звинуваченим за реальні злочини. У жовтні 2010 р. у м.Васильків на виборах міського голови до реєстрації не допустили кандидатів від опозиційних партій, які могли скласти конкуренцію кандидату-регіоналу Сергію Іващенку. На відео «Радіо Свобода» І.Мосійчук блокує прохід і ламає камеру. Неонацист.
«Опозиційний блок»: Юрій Бойко
Список ОБ – ніби склад футбольного суперклубу. Жодного випадкового імені, тільки от «гравці» відзначились не високими результатами, а гучними скандалами. Не треба заглиблюватись: лідер списку увічнив себе у новітній історії. Дві бурильні вишки, за які під час його перебування на міністерській посаді держава переплатила $150 і 180 млн., навіки носитимуть ім’я «опозиціонера».
«Блок Петра Порошенка»: Юрій Луценко
Так само не треба далеко ходити, аби знайти негідників у списку БПП. Ще у 2006 році, коли Ю.Луценко був головним міліціонером, його заступник видав розпорядження про переведення мобільного зв’язку на тарифні плани, які пропонувало ТОВ «Українські новітні телекомунікації». За дивним збігом обставин, в той час його дружина була фіндиректором цього ТОВ, а його власниками – куми екс-міністра.
«Батьківщина»: Юлія Тимошенко
Випадок Ю.Тимошенко – класичний випадок безсилля українських правоохоронців. Попри те, що про її вину у «справі Лазаренка» говорили й слідчі ФБР, а наведені у журналістських розслідуваннях матеріали свідчили про її неабиякий інтерес у закупівлі речовин, які за українськими стандартами не були медзасобами, правоохоронці спромоглися лише зшити „газову” справу білими нитками. У 2008 р. Тимошенко внесла закон про заборону мирних зборів (№2450).
«Народний фронт»: Сергій Пашинський
НФ – збіговисько тих, хто не хотів ділитися владою з ними ж випущеною на волю Тимошенко. Серед них – чи не найскандальніший екс-член «Батьківщини». Напевно через заздрість до нинішнього президента, в 2010 році пан Пашинський допоміг у захопленні фабрики «Житомирські ласощі». Утім, однієї „солодкої” фабрики було недостатньо для президентської посади, тому він поки просто нардеп.
«Самопоміч»: Семен Семенченко
Партія запозичала найкраще від Азарова. Він закликав «не скиглити», а Садовий спростив все до гасла «Візьми і зроби!». Українці дали партії більше 10% підтримки просто за нечувану чесність! К. Грішин (С.Семенченко) наприкінці 90-х – організатор фінансової піраміди ТОВ «Універсал-інком–юг» в м.Севастополі, яка досі винна вкладникам не менше 100 тис. грн. У 2000-му році – один з організаторів кучмівського референдуму щодо проведення конституційної реформи. Прихильник «сильної президентської влади». Після Майдану-2004 — організовує фірму на Донбасі, яка ніби працевлаштовує, а на ділі – лише збирає гроші («кадрове кидалово»).
Захар ПОПОВИЧ
Матеріал взято із газети “Соціальна революція” №2 // листопад 2014 р.
Ю.Луценка і Ю.Тимошенко судили не за те…
