Наступ на гарантії оплати праці та захисту від незаконного звільнення триває. Ухвалені 12 травня за основу законопроекти про трудову реформу після доопрацювання стали ще небезпечнішими для працюючих. Нова версія проектів несе ризики позбавлення працівників, що виконують військовий обов’язок, права на збереження зарплати, зменшення витрат роботодавців на безпричинне звільнення та урізання розміру компенсації за затримку остаточного розрахунку. Доклалися до цього результату, зокрема, законотворці Галина Третьякова та Вадим Струневич. Посеред пекла війни парламентарі вирішили збудувати рай роботодавцям.

Як змінився контекст трудової реформи?

З моменту ухвалення двох законопроектів за основу відбулася низка подій, які впливають на контекст трудової реформи. Ця резонансна тема була висвітлена на шпальтах десятків ЗМІ: як українських (Соцпортал, Прямий, Главпост, КиївВлада, From-UA, ApNews, Апостроф, Погляд, UBR, ДебетКредит, Бухгалтер911), так і іноземних (Cross Border Talks, Global Voices, SinPermiso, OpenDemocracy, Arbetet). Даному питанню приділила увагу низка експертів (Валерія Гудій, Дмитро Онученко, Андрій Павловський). Переважна більшість публікацій визнає несприйняття у суспільстві ідей лібералізації ринку праці.

Активізувалося і розміщення сумнівної якості «рекламних» публікацій, що майже дослівно відтворюють минулорічні агітки. Аргументація зводиться до того, що новації дозволять спрямувати на виробничі потреби ресурси бізнесу, які витрачаються на адміністрування. Але з якого дива гроші підуть на виробництво, а не у кишеню власника? Без контролю профспілок марно сподіватися на відповідальну поведінку роботодавців.

Як відомо, світові профспілки негативно оцінюють переписування трудового законодавства без врахування думки трудящих. Можливо, саме їх занепокоєння спробами обмеження права людини на працю стримало реформаторський запал напередодні надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС.

Персональним викликом для авторки антисоціальних актів Галини Третьякової стала петиція за відкликання її з посади голови профільного комітету ВР. Посаду заступника міністра економіки України втратив Ігор Дядюра, що проштовхував хижі ініціативи з боку Уряду.

Але по факту цілих два небезпечні антитрудові документи вже підготовлені до другого читання й можуть бути ухвалені щомиті. Йдеться про такі проекти Законів України:

  • — Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність № 5371 від 13.04.2021 (Проект № 5371);

  • — Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин № 7251 від 06.04.2022 року (Проект № 7251).

Порівняльні таблиці з оновленим змістом законопроектів з’явилися на сайті парламенту 15 червня. Деякі привладні експерти встигли заявити ніби Проект № 5371 тепер повністю відповідає нормам ЄС і МОП. Але це спростовують ті ж висновки Головного юридичного управління ВР. «Вдосконалення» документів слугами капіталу мало здебільшого «косметичний» характер, а подекуди призвело до погіршення становища працюючих. Окрім Г. Третьякової, найтоксичніші поправки вносив її заступник по «соціальному» комітету В. Струневич, звинувачений у причетності до корупційних схем. Отже, на які зміни слід звернути увагу?

Проект № 5371: «спрощений» договір і мізерна компенсація

Цей проект викликав обурення через ідею укладення на підприємствах зі штатом до 250 осіб специфічних трудових договорів, на які не поширюються загальні гарантії, визначені Кодексом законів про працю України. Як зазначає Головне юруправління ВР, «надмірна індивідуалізація умов трудового договору» несе ризики дискримінації працівників. Адже наймач може встановити працівникам, що виконують однакову роботу, різну оплату праці, різні умови залучення до надурочних, різний режим роботи. Як зазначено у пункті 5 Висновку, акт досі несе «необмежені можливості розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця». Це включає такі положення: (1) роботодавець вправі звільнити працівника з наданням компенсаційної виплати; (2) згода виборного профспілки на «спрощене» звільнення не вимагається; (3) сторони можуть у договорі прописати додаткові підстави припинення або розірвання трудового договору.

1. Спрощення регулювання. Термін «договірний режим регулювання трудових відносин» у тексті було замінено на не менш лицемірний термін «спрощений режим регулювання трудових відносин». Зрозуміло, що спрощення вийшло украй однобічне. При цьому за наполяганням самого голови ВР Руслана Стефанчука було виключено абсурдну норму про те, що до відносин працівника та роботодавця можуть застосовуватися загальні положення Цивільного кодексу щодо договірних відносин.

2. Відпочинок без грошей. З одного боку було вилучено норму про можливість перенесення відпустки на умовах, визначених трудовим договором. Однак украй негативними є поправки до ст. 49-5 КЗпП: заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки може не виплачуватися до початку відпустки, якщо так передбачено трудовим або колективним договором (поправка № 89 від В.Струневича). Не виключено, що гроші на відпустку працівники дочекаються вже після відпустки.

3. Здешевлення свавілля. Змін зазнали статті, що регламентують право роботодавця розірвати «спрощений» трудовий договір (ст. 49-8 КЗпП). З’явилася норма, за змістом якої розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця має здійснюватися… з обґрунтуванням (зазначенням) причин. Оскаржити таке звільнення навряд чи вийде, адже будь-яких вимог до обґрунтування у законі встановлено не буде! Якщо у попередній редакції проекту роботодавець повинен був у разі «безпричинного» звільнення виплатити компенсацію в розмірі 3-х мінімальних зарплат, то тепер пропонується, щоб така сума виплачувалась якщо стаж роботи на роботодавця становить понад рік. Якщо ж стаж менше місяця, то працівник отримає 0,5 мінімалки (поправка № 188 від В.Струневича).

Проект № 7251: призупинення залишається, гарантії воїнам скасовуються

Цей законопроект отримав менше критики, адже він ніс як деякі переваги роботодавцям, так і мінімізацію загроз ухваленого у період воєнного стану Закону № 2136. Проект № 7251 дозволить роботодавцям звільняти працівників у разі відсутності понад 4 місяці та у разі спричинення шкоди підприємству внаслідок бойових бій. У ході «оптимізації» документу представники олігархів повністю забули про трудящих: норми, які мали стримати зловживання призупинення дії трудового договору, були вихолощені.

SR_Dangers of 7251

1. Призупинення — це надовго. Передбачалося, що призупинення дії трудового договору допускатиметься лише за погодженням з військово-цивільною адміністрацією. Після ухвалення проекту в цілому роботодавці, які призупинили договори, мали би отримати схвалення цих рішень постфактум. Але у новій версії погодження стосуватиметься лише призупинення договорів з посадовцями держорганів та органів місцевого самоврядування. Іншим же працівникам буде надано право у разі їх незгоди з призупиненням звертатися до Держпраці, посадовці якої за погодженням з військовою адміністрацією зможуть винести припис роботодавцеві. Це означає встановлення презумпції правоти власника. Механізм є громіздким, а його наслідки для працівника невизначені, підкреслює Головне юруправління. Також до Закону № 2136 вносяться поправки, які дозволять роботодавцям самостійно встановлювати 6-денний робочий тиждень (поправка № 125 від Г.Третьякової). Нині для цього потрібне рішення військового командування.

2. Удар по воїнах. Було виключено норму про зменшення додаткової оплачуваної відпустки для учасників бойових дій до 7 календарних днів. Проте було вирішено відібрати іншу гарантію: скасовується передбачена в ст. 119 КЗпП норма, яка зобов’язує роботодавців зберігати заробіток за мобілізованими працівниками (поправка № 75 від Г. Третьякової).

3. Ціна порушення. Відчутні наслідки матиме поправка № 73 від В.Струневича, яка урізає розмір компенсації за затримку остаточного розрахунку. Нині в разі непроведення роботодавцем розрахунку в день звільнення працівник може стягнути компенсацію у розмірі середнього заробітку за кожен день затримки аж по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП). Згідно проекту, максимальний строк, за який може бути стягнуто компенсацію, становитиме 6 місяців. Це звужує право на судовий захист і знеохотить роботодавців виплачувати кошти вчасно.

Описані новації в разі їх схвалення у другому читанні зруйнують систему трудового права, а це в свою чергу може поглибити соціальну кризу. Чи візьмуть гору амбіції одіозних депутатів та жадібність роботодавців над інтересами тих, хто працює і захищає Україну? Голос народу проти цих проектів має бути як ніколи гучним. Адже ціна помилкових політичних рішень буде завеликою для країни, її економіки та безпеки.

Віталій ДУДІН, к.ю.н.,
«Соціальний рух»