Позов «Арселору». Вибрані місця

Як відомо, протистояння на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» затягується через блокування переговорів судом. Не знаємо, як соціальна напруга вплине на функціонування компанії. Як зазначав топ-менеджер Парамжит Калон, підприємство зараз переживає не кращі часи. Але при цьому вони знаходять гроші на оплату послуг високооплачуваних юристів для підготовки позову проти робітників! Мабуть, роботодавець сподівався, що адвокати повинні зробити усе красиво. Як це вийшло – читайте далі у фрагментах позовної заяви.

ПО ЗАКОНУ СРСР. Перше, що вразило – посилання на Закон СРСР «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями». Сторона роботодавця підкреслює, що скликати збори для висунення вимог профспілкові комітети могли тільки спільно з адміністрацією (ст.20). Тобто лише з дозволу власника можна просити підвищення зарплати! Дивно, чому закон цитується вибірково. Адже там ще говориться про те, що робітники мають право на участь в управлінні підприємством. Також сказано, що

на заводах «здійснюється справжнє соціалістичне самоврядування, яке розвивається в ході будівництва комунізму» (!)

Якщо посилатися на цей закон, то треба вже визнати за трудовими колективами право керувати соціалістичною власністю, відкликати суддів (ст.5) та впливати на призначення керівників підприємства (ст.13)!

Про переваги закону можна розповідати довго, але згідно іншого закону, він застосовується лише в частині, що не суперечить іншим законам. Закон було прийнято ще в умовах, коли ні про які колективні спори мова не йшла. Тоді усі питання повинні були вирішуватись шляхом «колективного обговорення». Зараз проведення конференцій найманих працівників врегульовано Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». Підхід власника суперечить не лише стандартам МОП, а й Закону про соціальний діалог, що проголошує принцип «незалежності та рівноправності сторін».

ОСКАЛ КАПІТАЛУ. Також у корпорації вважають, що робітники не вправі вимагати кращої оплати праці. Наступним пасажем адміністрація просто перекреслює соціальний діалог:

«Визначення фонду оплати праці найманих працівників є саме компетенцією роботодавця, і саме роботодавець розраховує економічні ризики ведення господарської діяльності».

Цікаво, що власник не наводить на підтвердження своєї тези конкретну норму законодавчих актів. Швидше висловлює істину, яка є очевидною при капіталізмі. Тим паче, правові норми кажуть якраз про інше, як і внутрішні акти компанії.

А як же конституційна норма про те, що «власність зобов’язує»? А де ж проголошувані принципи корпоративної соціальної відповідальності? До речі, той таки закон СРСР передбачає, що трудові колективи вносять пропозиції про вдосконалення оплати праці!

Також сподобався аргумент проти підвищення зарплати до тисячі євро. Виявляється, національною грошовою одиницею є гривня! Показово, що сама компанія у своїх звітах викладає цифри у доларах. Можливо, це тому, що продає продукцію на глобальний ринок? Або ж тому, що гривня знецінюється і не є об’єктивним мірилом?

ВИСНОВОК: робітники не повинні збиратись і вимагати гідних умов праці, адже це порушує права роботодавця. Побачимо, що на це скаже суд. Найближче судове засідання відбудеться о 16.30 19 червня ц.р.

[maxbutton id=”1″ url=”https://rev.org.ua/pidpis/” ]