Висувається ідея ревізії норм-пільг аж до їх скасування. Такі думки мають мало спільного з євроінтеграцією. Законодавство ЄС приділяє посилену увагу праці молоді й матерів. Хоча способи забезпечення прав цих особливих суб’єктів відрізняються. Норми диференціації у Кодексі законів про працю України часто виражені імперативними нормами, як правило, у формі заборон. При цьому трудове право ЄС передбачає гнучкі норми, які застосовуються компетентними органами держави. Зокрема, вільно своїми здібностями до праці можуть розпоряджатись жінки, навіть у період реалізації ними материнської функції. Проте на боці жінки стоїть держава, яка покликана протистояти тиску роботодавців та мінімізувати ризики. Відносно неповнолітніх метою держави є зробити так, аби трудові відносини, які шкодять розвитку молоді, не виникали.

У вітчизняному трудовому праві раніше містились підходи, аналогічні до сучасних європейських.

За КЗпП 1922 р. дозвіл на працевлаштування осіб у віці від 14 до 16 років надавали інспектори праці (ст.135). Одним із актів передбачалось звільнення вагітних жінок у виключних випадках з дозволу інспектора праці [1].

На сучасному етапі видається, що контроль за дотриманням прав працюючих матерів та неповнолітніх відповідав би призначенню соціальної держави. Слід критично поставитись до дерегуляційних ідей, виражених у проекті Трудового кодексу України №1658 (проект ТКУ) [2]. Згідно із сучасними актами ЄС, повноваження державних органів у сфері праці можна звести до наступних:

1) Надання дозволу на найом окремих категорій працівників.

Директива Ради 94/33/ЄС передбачає, що виконання легких робіт може здійснюватись 13-річними. При цьому залучення дітей до культурних, мистецьких, спортивних та рекламних заходів можливе з дозволу компетентних органів (ст.5). Трудовий закон Латвії у ст.37 допускає найом неповнолітніх у означених сферах, проте за згоди одного з батьків та інспекції праці [3]. Закон Естонії про трудові договори у ст.8 зобов’язує роботодавця отримати згоду інспектора праці і законного представника при наймі дитини віком від 7 до 14 років, а при виникненні підозри щодо волевиявлення особи віком від 7 до 12 років інспектор з’ясовує її шляхом звернення до посадовця служби захисту дітей [4]. Кодекс праці Болгарії [5] вимагає згоди інспекції праці на найом неповнолітніх у будь-якій галузі (статті 303). Відповідно до ст.74 Кодексу, інспекція праці може визнати договір з працівником, який не досяг мінімального віку прийому на роботу, недійсним. Обмеження щодо найму неповнолітніх містить Трудовий кодекс Словаччини [6]. Дозвіл на виконання ними легкої роботи надається інспекцією праці за погодженням з органом у сфері охорони здоров’я. Цей дозвіл визначає тривалість робочого часу і умови виконання легких робіт; у разі невиконання умов дозволу інспекція праці скасовує його. Кодекс праці Польщі [7] у ст.200-1 дозволяє найом неповнолітніх лише для виконання легких робіт. Їх список складається роботодавцем за попереднім дозволом лікаря, а затверджується інспекцією праці. У віці до 16 років може виконуватися робота у сфері мистецтв і лише за згодою законного представника та з дозволу інспектора праці (ст.304-5). Власник подає пакет документів, включаючи думку директора школи, де навчається неповнолітній. На вимогу представника дитини інспектор скасовує дозвіл. Він може скасувати дозвіл ex officio, якщо умови роботи не відповідають зазначеним у дозволі.

Проект ТКУ дозволяє працювати у творчих галузях особам до 14 р. за згодою одного з батьків (ст.19). Мінімальний вік працівника не встановлено. Роль інспекторів праці у погодженні найму неповнолітніх не прописана.

2) Оцінка ризиків, у т.ч. при залученні до нічної чи надурочної роботи.

У Австрії працівниці сповіщають власника про вагітність, а ті – сповіщають інспекцію праці про даний факт. Згідно із § 6 тамтешнього Закону про захист материнства [8], вагітні працівниці та годуючі мами не повинні працювати з 20.00 до 6.00. За згодою інспекції праці їх можна залучати до роботи до 22.00 у готельно-ресторанному бізнесі, а у сфері розваг і культури – до 23.00. У іншій країні ЄС – Німеччині – закон забороняє залучати вагітних до понаднормових та нічних робіт без погодження з компетентними органами. Законодавство ЄС передбачає оцінку роботодавцем шкідливих для здоров’я вагітних чи молодих матерів виробничих чинників. У Австрії оцінка ризиків може бути проведена на запит інспекції праці. При наявності сумнівів, чи може робота виконуватись вагітною працівницею або годуючою матір’ю, свій висновок надає інспекція.

detskii_fotograf_01

Проект ТКУ в ст.154 категорично забороняє надурочні роботи вагітним та матерям дітей віком до 3 років, що посягає на їх свободу праці. Нічна праця матерів, які мають дітей віком до 15 років, можлива за їх згодою, тобто без погодження з компетентним органом (ст.142).

Нічна праця неповнолітніх у мистецькій сфері нічим не обмежена (ст.305).

3) Вирішення питання про припинення трудових відносин.

Директива Ради №92/85/ЄЕС встановлює, що звільнення матерів допускається у виняткових випадках при наявності згоди компетентних органів та обґрунтування роботодавців у письмовій формі (стаття 10). Подібний механізм впровадила Словенія: за надзвичайних обставин роботодавець може звільнити вагітну або матір з дитиною віком до 1 року, погодивши це з інспекцією праці [10]. Закон Австрії про захист материнства дозволяє звільняти вагітних і жінок з дітьми віком до 4 місяців лише за проступки та після отримання рішення суду (стаття 13). Згідно статті 333 Кодексу праці Болгарії, низка категорій працюючих можуть бути звільнені лише після дозволу інспекції праці: – матері дітей у віці до 3-х років; – хворі на певні захворювання; – працівники під час відпустки. Даний порядок звільнення стосується також у разі припинення трудового договору з дисциплінарних мотивів. У Латвії батьки і інспекція праці можуть вимагати припинення трудових правовідносин з неповнолітнім, якщо робота загрожує безпеці, здоров’ю або моралі або негативно впливає на його розвиток або освіту (ст.115 Трудового закону).

Проект ТКУ забороняє звільнення вагітних працівниць з будь-яких підстав. Але дозволяє звільняти з дисциплінарних мотивів матерів дітей до 3 років (ст.109); для цього роботодавцеві не потрібен дозвіл суду чи інспекції.

До того ж ст.108 дозволяє звільняти з дисциплінарних підстав неповнолітнього без згоди служби у справах дітей. Окрім батьків неповнолітнього, вимагати припинення трудових відносин можуть органи державної влади чи місцевого самоврядування (ст.101), які навряд чи є компетентними у сфері праці.

922380

4) Застосування санкцій за порушення прав працівників певних категорій.

У Польщі якщо підприємець без дозволу інспектора праці дозволяє дитині віком до 16 років виконувати роботу, то на нього може бути накладено штраф до 30 тис. злотих. У Словенії Закон про трудові відносини передбачає штраф для підприємств від 3000 до 20 000 євро за укладення трудового договору з особою у віці до 15 років. Штраф від 750 до 2000 євро накладається, якщо роботодавець: – наказує працюючим з дитиною віком до 3 років виконувати нічну чи надурочну роботу без їх згоди; – не надає працівниці, що годує груддю дитину віком до 1,5 року, перерву для годування дитини; – наказує особі старше 55 років працювати понаднормово або вночі без її згоди. Також звернімо увагу на положення Трудового акту Хорватії [11]. Штраф за будь-яке порушення збільшується удвічі, якщо воно вчинене відносно неповнолітнього. Як найсерйозніші порушення (штраф до 13 400 євро) караються наступні діяння роботодавця: – найм неповнолітнього без дозволу законного представника або згоди компетентного органу; – припинення трудового договору з вагітною працівницею чи особою, що здійснює інтенсивний догляд за дітьми у період відпустки або роботи на умовах неповного робочого часу; – вимога до вагітної працівниці чи працівника із сімейними обов’язками про понаднормову роботу без їх згоди; – допуск неповнолітнього до робіт тривалістю понад 8 годин протягом 24 годин тощо.

Проект ТКУ не передбачає штрафів за порушення щодо вагітних працівниць, неповнолітніх або сімейних працівників обох статей.

Згідно ст.362 усі переслідувані у названих країнах ЄС порушення трактуватимуться, як «порушення інших вимог трудового законодавства». За це передбачено максимальне покарання у розмірі трьох мінімальних зарплат.

Висновок. Посилення державного втручання у сферу трудових відносин відповідає європейському досвіду. Україні варто зберегти підстави до диференціації, які спрямовані на захист вразливих категорій. Визнаємо, що у низці країн ЄС тривалість періоду посиленого захисту жінок після народження дитини коротший, аніж за КЗпП України. При цьому ймовірне зняття заборон на шкідливі професії для жінок вимагатиме посилення контролюючої ролі держорганів. Іноді лише втручання влади може попередити експлуатацію працівників під виглядом їх згоди. Погодження припинення трудових з держорганом може убезпечити працівника від примушування до звільнення.

У первісній редакції матеріал опубліковано у збірнику тез міжнародної науково-практичної конференція «Одеські юридичні читання» 09.11.2018 р.

Віталій ДУДІН,
«Соціальний рух»

Список джерел:

1. Постановление НКТ РСФСР от 08.08.1922 г. № 342 «О порядке увольнения беременных женщин» // «Известия НКТ СССР» 1922 г. № 5–14.

2. Проект Трудового кодексу України №1658 від 27.12.2014 р. // Верховна Рада України. 2017. URL: http://wl.cl.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4l?pf3511=53221

3. Labour Law // Likumi. 2017. URL: https://likumi.lv/ta/en/id/26019-labour-law

4. Закон о трудовом договоре // JURIST AITAB. 2018. URL: https://tinyurl.com/y7hv6q4x

5. Labour Code (amend. SG. 59/29 Jul 2016) // Единно звено за контакт. Република България. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: https://tinyurl.com/y934wujq .

6. Labour Code. Slovak Republic – Slovakia // ILO. 2012. URL: https://tinyurl.com/ybwoplcu

7. Kodeks pracy Dz.U. 1974 // Kancelaria Sejmu. 2018. URL: https://tinyurl.com/y7bg7gfj.

8. Maternity Protection Act 1979 // ILO. 2017. URL: https://tinyurl.com/y9q5gw8r.

9. Employment Relationships Act (ZDR-1) (unofficial translation). 2013. Ministry of Labour, Family, Social Affairs and Equal Opportunities. URL: https://tinyurl.com/y7h8aqk3

10. LABOUR ACT. 18t ofh July 2014. Ministarstvo rada i mirovinskoga sustava. URL: https://tinyurl.com/y9ku7yrt