Україна має досконалий спеціалізований закон, який містить широке розуміння „нечесної підприємницької практики” та перекладає доведення на виробника, але застосувати його неможливо. Таку думку висловив активіст Соціального руху, юрист Віталій Дудін.

За його словами, ризик постраждати в Україні від неякісної продукції досить високий. Обмежує права споживача великий обсяг тіньової економіки (при купівлі взагалі не видаються чеки). Низькі доходи українців відрізають їх від якісного споживання. На кінець 2015 року, у 53%випадків перевірок Держспоживслужба виявляла порушення законодавства.

— Система державного контролю майже паралізована. Дерегуляція у сфері якості продовольства ще у 2015 році створила загрози, що у Європі українську продукцію припинять купувати через її небезпечність, — зазначає він.

Віталій Дудін підкреслює, що держава намагається зменшити кількість витрат бізнесу і покращити свою позицію у рейтингу Doing Business. Тому з 2014 року розпочав дію мораторій на позаплановані перевірки малих і середніх компаній, які поширюється і на Держспоживслужбу.

«Організувати перевірку і виявити докази порушень стало практично нереально. Держспоживслужба визнає, що її зусилля обмежуються „превентивними заходами”. Проблем додає і те, що зараз за контроль на Службою борються Мінекономіки та Мінагро. Фінансування Служби у 2016 році зменшилось на 2,6 млн грн і складає 5,2 млн грн», — зазначає експерт.

За його словами, в Україні утворились монополії, зокрема, у торгівельній сфері, проти яких Антимонопольний комітет України не вживає адекватних заходів. Досить монополізованими є ринки фармацевтики, харчування, страхування. На цьому тижні Президент України підписав закон №2168а, який спрощує концентрацію на ринках.

«Тривалий час штрафи були не співрозмірні з прибутками компаній. Так, за Кодексом України про адміністративні правопорушення штраф ненадання інформації про продукцію складав до 170 гривень, а а за ухилення від виконання вимог Держспоживслужби – до 85 гривеньЗ початку 2015 року суттєво зросли штрафи, передбачені ст.23 Закону про захист прав споживачів (за реалізацію простроченого товару –200% вартості залишку одержаної для реалізації партії товару), однак вони не застосовуються через параліч контролюючого органу», — підкреслює він.

За словами експерта, не здійснюючи контроль у даній сфері, держава обмежила право громадян на самозахист у суді. З 1 вересня 2015 року судовий збір у справах про захист прав споживача став обов’язковим. Таким чином, доведеться оплачувати і адвоката, і судовий збір.

«Остання судова практика є неоднозначною. Так, в одній справі громадянину вдалось стягнути 100 тис грн, сплачених за роботи по встановленню меблів, які не були виконані. Суд присудив 10 тис. гривень моральної компенсації. Таке рішення прийняв Оболонський райсуд Києва. У той же час є негативні прецеденти: Апеляційний суд Києва визнав конфіденційною інформацію про комплектацію автомобіля, прийнявши рішення на користь ТОВ „Віннер Автомотів”», — розповів Віталій Дудін.

Тому, за його словами, без відмови від пріоритету інтересів капіталу порушення лишатимуться системними.